Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Учнівство

«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь».
Мт.28:19-20

Фактично шлях у Царство Боже починається з моменту покаяння. Він не схожий на ескалатор до неба, це швидше сходи, які кожен повинен подолати, самостійно переступаючи кожну сходинку. Але Божа ціль не тільки спасти людину, але і саму її зробити здатною спасати інших.
Це можливо тільки після освячення розуму, волі і почуттів людини, але для цього потрібний час, необхідне приготування, тобто учнівство. Правда, після покаяння кожний новонавернений може молитися за інших, покладати руки на хворих, проповідувати. Але якщо говорити про істинне духовне служіння, то для цього потрібна підготовка. Підготуватися насамперед треба самому. Ніхто не може по-справжньому служити Господу, поки не зречеться самого себе, не візьме свого хреста, і не піде слідом за Ісусом Христом.

Місіонерська стратегія Ісуса Христа

Відслідковуючи по карті місцевість, яку проходив Ісус, перебуваючи в тілі, можна помітити, що це була невелика територія, приблизно 180 кілометрів з півночі на південь. За три з половиною роки земного служіння Він ніколи не виходив за її межі. Але в чому ж був секрет Його успіху? Адже через тридцять років після смерті Ісусове Ім’я поширилося на більшій частині тодішнього цивілізованого світу, тобто майже по всій Римській імперії!
Ісусова стратегія полягала не в тому, щоб захопити якомога більші території, а в тому, щоб помножити Себе в Своїх учнях!
Ми всі індивідууми, але повинні навчитися працювати в команді! Ісус тренував Своїх учнів, розмовляючи з ними. Він роз’яснював їм свої проповіді та притчі, разом із ними їв та спав, розділяв усі перемоги і труднощі. Ісус виховував Своїх послідовників на конкретних життєвих прикладах. Так Син Божий перед тим, як воскресити дівчинку, випровадив усіх людей із кімнати, залишаючи при цьому Своїх учнів (Мр.5:37,40). Ап. Петро пізніше зробив так само (Дії 9:40). 

Хто такий учень?  Слово «учень» означає бути навченим або вихованим; учень - це той, хто вчиться зараз, хто прийняв або отримав настанови у вірі або в певній доктрині, хто має вчителя і слідує за ним. Це людина дисциплінована.
Слово «дисципліна» означає виховання (навчання), яке виробляє новий характер. Дисципліна - це приведення до повної гармонії людського єства: духа, душі і тіла.

Що означає бути учнем (послідовником) Ісуса?  

Ціна учнівства (Лк.15:25-33; Мт.10:37:38).  

Перш, ніж розпочати свій шлях слідування за Христом, кожний віруючий повинен порахувати витрати: чи буде готовий він заплатити ціну? Мова не йде про спасіння! За нього вже заплачена ціна Господом, але за учнівство ми повинні заплатити нашу особисту ціну.
Учнівство починається з того, що ми мусимо у своєму житті правильно визначити пріорітети . Дім, сім`я, родичі, робота, захоплення - усе це повино мати другорядне значення. На перше місце ставиться Господь! Двом господарям служити неможливо. Бог не потребує від нас неповного посвячення. Йому ніколи не потрібна була тільки частка людського єства, частинка серця чи розуму. Господь не очікує від нас частини учнівства - умовного, половинчастого. Він купив нас повністю, заплативши повну ціну. І тому Він має право претендувати на всю людину.

Нагорода учнівства   
Кожного, безперечно, завжди хвилює питання: «А що мені буде за це? Чим усе це закінчиться, чи варта ця справа такої ціни?» Пам’ятаймо, що нагорода учня велика! Однією з причин, чому ми повинні стати послідовниками Ісуса Христа, є те, що Він думає про щось якнайкраще для нас. Найбільша нагорода, яка буде на Небесах, - це та, яку Господь приготував для Своїх учнів. Бог ніколи нічого не вимагає від людини, якщо Він нічого не підготував їй натомість. Наш Господь - справедливий Бог! Якщо Він хоче від тебе якусь навіть найменшу жертву, то замість неї готує тобі взамін тисячу Своїх благословень. Отець Небесний гарантує нам можливість компенсувати будь-яку втрату, включаючи колишніх друзів, вчорашні захоплення, втрачені інтереси, тощо.
Учнівство - це шлях, на якому може зустрітися все, але це буде життя з подостатком, повне Божих благословень!(Мр.10:29:30; Ів.10:10).

Наставництво є дуже важливим для нормальної життєдіяльності Церкви. Його суть - взаємовідповідальність один за одного і один перед одним.
В англійській мові слово «mentor» означає «наставник». У давньогрецькій міфології Ментором звали героя, який був мудрим порадником і користувався загальною довірою.
Наставництво існувало завжди. Передача досвіду почалась із розвитку цивілізації. У всі часи і у всіх народів ремісники передавали свої знання підмайстрам, наставники завжди були і в королів. Не можна забувати, що служителі церкви також виступали в ролі наставника - духівника, який допомагав, підтримував, наставляв на шлях істинний. У всі часи вчителів, наставників, мудреців шанували і наділяли особливим соціальним статусом. 
Наставництво - це посвята однієї людини споряджати іншу до зростання та служіння через особисте навчання, тренування та передачу життєвого досвіду.
Наставництво - це тренування, а не лише навчання;
- це дружба, а не проста формальність;
- це втілення в життя, а не лише вивчення;
- це натхнення, а не лише передача інформації.

Висновок:  
Будь-який вчинок наставника, як поганий, так і хороший, може стати прикладом для наслідування. Ми знаємо, що ніхто з нас не є досконалий і не буде таким, поки не потрапить на небо, а також кожен із нас ще не досягнув тієї зрілості у вірі, яка може бути властива нам. Тому від наставника і не вимагається, щоб він став зразком досконалості, але важливо, щоб він на декілька кроків випереджував свого учня і був для нього прикладом любові до Господа і готовності служити Йому. Найцінніше, що може зробити вчитель для свого підопічного - це стати вірним супутником і провідником на його духовному шляху: підбадьорювати і підтримувати, допомагати йому долати проблеми і важкі ситуації, отримувати перемогу над гріхом і змінювати свої життєві цінності та пріорітети. Достатньо від усього серця служити людині, від душі піклуватися про неї і любити її. Це і зробить наставника бездоганним прикладом для наслідування (Євр.13:7). 

Успіх без послідовників – це невдача! Тому ап. Павло, розуміючи цей принцип, використовував свою модель «Тимофія», тобто знаходив учнів, відділяв їх і тренував! На місійному полі важливо шукати своїх «тимофіїв», як це робили у свій час Ісус і апостол Павло.
Кожен із нас є лише інструментом у Божих руках, а Господь – Великий Майстер. Навіть через наше немічне і недосконале служіння наставництва Він здатний здійснити великі чудеса.

«Ми тренуємо учнів – Ісус будує Церкву!»

ddd