Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Безхребетне християнство, або як гартувалася сталь

Роман Файніцький

Всі ми знаходимось в зоні певного ризику. Як зберегти себе? Чи є якась формула, вакцина? Ми, як християни, повинні бути в певній опозиції проти всього, що відбувається в цьому світі. І, можливо, краще перетнути цю точку вправо, де ми вже забагато в опозиції проти всього, ніж, коли ми займемо більш ліву сторону, і в цьому щось пропустимо. Цей закон, який більше людей обмежує, тримає в більшій безпеці людей, навіть, якщо закону трохи забагато, але це на благо людей. Але коли є цей попуск, то є і більша ймовірність того, що щось може статись.

Безхребетне християнство ‒ християнство, яке не має стержня. Академічний словник каже, що безхребетність ‒ це брак твердості, стійкості в характері. Безхребетне християнство ‒ це:

1) Нестабільність ‒ сьогодні ‒ хочу, завтра ‒ вже не хочу, сьогодні ‒ буду, завтра ‒ вже не буду… Проблема навіть не в тому, що ті думки є в голові, вони у всіх виникають. Питання в іншому ‒ чи йдеш ти на поводу того, що відбувається в твоїй голові?

2) Не стійке до подразників, до того, що відбувається. Як тільки починає тиснути ззовні, таке християнство розсипається. Ми перестаємо поступати в любові, жити в мирі, в радості… І замість того, щоб перемагати це все, ми починаємо шукати винних…

3) Нездатність відстоювати свою віру і інтереси ‒ коли ми не можемо постояти за себе, довести те, в що ми віримо… І ми не говоримо про щось глобальне, ми говоримо про наше повсякденне життя, де ми чуємо неправду, де хтось починає принижувати чи нас, чи нашу віру, цінності. Ми, ніби віримо, але ми не можемо пояснити цього іншим. А чому ми не можемо пояснити? Тому що ми не знаємо… Ми не цікавимось, напевно, цим… Ми маємо бути готовимо до того моменту, коли треба буде дати відсіч.

4) Християнство, яке слідує за трендами, або знаходиться на побігушках в них, стає маріонеткою того всього, що відбувається довкола, замість того, щоб їх створювати.

Християни покликані для того, щоб створювати культуру. І тоді, коли християни починали цим займатись, вони змінювали народи, культури, історію. Коли вони не підхоплювали те, що існувало вже в суспільстві, а вони створювали самі ‒ тренди, тенденції, новації. Це складніший шлях. Завжди простіше підхопити щось, що вже є готове, і просто почати ним користуватись. Ми, як християни, повинні створювати ідеї, давати імпульси в своє суспільство, там, де ми живемо, а для того нам потрібно навчатися, ставати мудрими, професіоналами, для того, щоб ми могли створювати це.

5) Християнство, яке не має стержня замість стійких, консервативних поглядів вибирає більш розмазані, ліберальні. Це таке «попсове» християнство, розмите.

Зараз такий час цікавий настає ‒ час розмитості, сірості, коли все менше стає чорних і білих кольорів, а все більше стає сірих. Поняття істинності розмивається… Ми, як Церква, є більш консервативними. І це зберігає людей, тримає порядок. Сильні суспільства, економіки, країни будувалися за консервативних цінностей.

6) Замість того, щоб боротися з гріхом люди вибирають шукати виправдання своїм діям… Ключову ідею християнства про самопожертву заміняють на егоцентризм. Павло каже, що Христос помер заради того, щоб ми тепер жили для Нього, наслідували Його. І ключова ідея християнства полягає в самопожертві ‒ «повіддавайте свої тіла в жертву Богу». Це є ключова ідея християнства. Але сьогодні це все перевертається, і кажуть, що ключовою ідеєю християнства є людина, і весь світ, вся вселена крутиться навколо неї… Є навіть так звана «Євангелія егоцентризму» , яка каже: «Прийди до Бога і Бог все тобі дасть!» І в цьому є якась правда. Неправдивим є так думати, що все довкола тебе крутиться. Чи Бог не благословляє, не захищає своїх людей? 100% так є! Але ідея в іншому. Чи батьки не забезпечують своїх дітей? Але, чи правильно буде, якщо діти будуть вимагати від батьків цього? Коли ми говоримо про християнство правильне, воно віддало себе в жертву Христу, Богу на служіння. Воно не вимагає нічого від Бога. Бог нічого не винен нам. Він Бог, а ми Його творіння. Ми вдячні Йому за те, що Він благоволить до нас. Чи не говорить це про любов, коли Бог приходить до однієї людини? Бог є центром всього. Ми навколо Нього крутимось.

7) Безхребетне християнство відпускає себе ‒ «А що я зроблю?», «Я такий є…» Таке християнство має мало справ, але багато говорить. Для того, щоб щось робити треба мати стержень. Без цього людина не може.

Сьогодні, потрібно протистояти такому християнству, щоб воно не оволоділо нами. Все це є десь з нами, воно відбувається з нами, але наше завдання ‒ мінімалізувати це все, максимально це приглушити в собі.

«І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів народ йому ані слова» (1 Царів 18:21) ‒ хороший показник безхребетності людей.

Ісус, часто, ставив людей перед радикальним вибором. «А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йди вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів» (Луки 9:23-26). Ісус ставить питання дуже радикально. Він каже взяти свого хреста, своє знаряддя для вбивства, де ти помреш, і дальше, Він каже, що ти повинен загубити свою душу заради Нього, відмовитись від всього заради Нього. Людина «помирає» для себе, але народжується від Бога ‒ Божа людина.

«Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєни огненної» (Матвія 18:7-9). Питання знову стоїть ребром, радикально.

Нам не потрібно шукати виправдання для наших слабкостей, краще витратити цей час для пошуку сили, яка б вела нас до перемог.

Християнин повинен бути до себе безпощадним. Не потрібно виправдовувати себе. Ми повинні працювати на позитивний результат ‒ що я можу зробити для цього? Досягає результату той, хто здатний зусиллями своєї волі себе тягнути далі, вимагати від себе чогось більшого. Єдиний ключик до прогресу ‒ це, коли людина вимагає від себе чогось більшого, вона не задовольняється своїми досягненнями. І це не є питання незадоволеності. Ми повинні ставати кращими, мудрішими.

Де ж взяти силу?

Чому гартують сталь? Щоб вона була міцніша, стійкіша до середовища, в якому вона буде перебувати. Християнство в цьому і полягає ‒ гартування ‒ коли беруть нас (сирий матеріал, ми приходимо до Господа, ми сирі) і починають нас гартувати. Є декілька етапів гартування хорошої сталі. І це довгий процес.

Точно так само наше християнське життя проходить цей шлях гартування, щоб ми були стійкими до того, що відбувається довкола нас.

День П'ятидесятниці ‒ це кінець епохи безхребетного християнства. Якщо подивитись в Біблію, ми побачимо радикально різних людей, які були до цього моменту і після. Після дня П'ятидесятниці щось відбувається з цими людьми. Вони стають іншими, перестають боятися. Це радикально інші люди, які проповідують Євангелію, йдуть до краю землі з цією ідеєю.

Де ж взяти той стержень в собі, який дозволяє людям бути сміливими?

Коли Дух Святий зійшов на людей, сила Божа їх огорнула, вони відчули Бога в своєму власному житті. І Він став для них цим стержнем, таким хребтом, якого неможливо зламати і захитати. Їх розхитували, катували і неможливо нічого зробити

Ефесян 6:10-18. Де Павло брав силу? Він зміцнявся Господом і Його силою.

Нам треба вірити в перемогу. І ця віра допомагає нам битися, не здаватися, йти вперед. Віра завжди чіпляється за Боже Слово. Тому, нам потрібне Боже Слово. Це, як меч. Чому людина здається? Вона втрачає цю впевненість.

Це є ключ для нас ‒ жити в правді, праведності, в мирі, віра в наше спасіння, в Слово Боже, і молитва. От звідки приходить ця сила. В Бозі наша сила! Зміцняйтеся Господом і могутністю Його сили! І все це дасть нам стержень.

Проповідь в відео-форматі

ddd