Ми, часто, чуємо, що люди ідуть на «прощу» в якісь «святі місця». Вони шукають Бога, чогось надзвичайного. Чому ця дорога називається «проща»? Люди шукають прощення, вони хочуть, щоб Бог їх простив. Вони розуміють, що не живуть святим життям, і вони шукають момент, можливість, спосіб, яким можна це зробити. Вони шукають примирення з Богом, відновлення стосунків, підняття духовного стану. Тому, вони готуються до цієї «прощі», планують її, об'єднуються в різні компанії. Сама ця хода розглядається, як жертва, щоб було важко. Ця хода, як мініатюра відірвана від реального життя, тому що те, що відбувається в тому поході, як правило, в реальному житті цього немає.

Життя ‒ це не репетиція. Життя реально проходить день за днем, і все, що ми робимо пишеться на небі, кожен вчинок. Для нас ця хода ‒ це не на 2 тиждні, на тиждень, чи 3 дні ‒ це є хода всього нашого життя, коли нам треба тримати себе в чистоті, коли ми реально йдемо до чогось, живучи день за днем.

«І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла» (Буття 2:9). Господь не хотів, щоб людина, яка згрішила їла плоди з цього дерева життя і жила вічно, і тому в Буття 2:23 читаємо, що Господь поставив Ангела, щоб охороняв це дерево життя. Тому, людина точно сама не знайде шлях до цього дерева. Коли дорогу до дерева життя закрив Ангел, людина вже її не знайде.

Ми, люди, всі до чогось рухаємось в часі. Час закінчується і людина до чогось приходить. Ходьба ця довга, ми відчуваємо різні емоції, коли щось не так (біль, втрату, якісь емоційні перемоги, чи виснаження), і це все є реально. Ця дорога не є легкою. Хвороби, конфлікти, стосунки, гроші ‒ це все має місце.

Ефесян 4, 5, 6 ‒ інструкція життя. Біблія ‒ це, як наша карта. Вона нам все розказує, для того, щоб ми вчилися.

«Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання» (Ефесян 4:1-3). Господь нас покликав, щоб ми кудись йшли. Кожен має своє призначення, призвання, і ми йдемо по ньому, ми рухаємось в часі, в зрості, в духовному, в розумовому… Людина постійно рухається. В житті, деколи, доводиться терпіти, причому, в різних сферах. Ми різні, але це не означає, що нам треба сваритись, а терпіти в любові, лагідності та в покорі.

Дорога ця важка. І в першу чергу це стосунки. В стосунках завжди є проблеми. Оскільки, ця дорога триває не тиждень, не 2 дні, а триває все життя, і ми, навіть, не знаємо, коли вона закінчиться, коли буде кінець. Це не легка дорога.

«Отже, говорю я це й це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступуванням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся. та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!» (Ефесян 4:17-24). Якщо ми не вдягнемось в цього нового чоловіка, ми не дійдемо до цілі. Бог спеціально дав нам зодягнутися в нового чоловіка. Він створив в нас цього нового чоловіка, і ми мусимо в нього зодягнутися. В дорозі буде всяке. І якщо ми не перемінимось, не зодягнемось, дійти буде практично неможливо.

Велика перевага в християнстві є те, що Сам Бог прийшов в Тілі людському, в образі Ісуса Христа для того, щоб прожити, як людина, щоб показати, як людина може жити, щоб стати для нас тим зразком, еталоном, прикладом, як поводити себе в різних ситуаціях. Ісус Христос є Той, на кого нам треба дивитись. Він є для нас тим світлом, на яке ми дивимось і в якому ми бачимо, як ми маємо себе вести, як Він себе вів і поступав в різних ситуаціях.

«Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі» (Ефесян 5:1-2). Це прямий заклик ‒ робіть так, як робив би Ісус. В моменти, коли ми не знаємо що робити, як себе вести, Дух Святий бере нас і веде.

Ефесян 5:15-20; 6:1-4. Ми проходимо цю дорогу життя. В нас різні обставини, різні ситуації, а наші діти дивляться на нас, як ми йдемо, з ким ми зустрічаємось, про що ми говоримо, як ми говоримо, чим займаємось, як забезпечуємо своє життя, їх життя. І потім, коли вони стануть дорослими, так будуть і вони себе вести. Тому, наша дорога ‒ це не просто пройти якось, нам по дорозі треба багато ще працювати, служити і в цьому всьому пильнувати, де ми, в чому ми, чим ми наповнені і що від нас випромінюється.

«Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світо правителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби (Ефесян 6:10-12) ‒ це всеозброєння, в яке людина має зодягнутися, коли йде в цій дорозі ‒ стати проти хитрощів диявольських, зрозуміти, що ми не маємо боротьби проти крові та тіла… В любові терпіть один одного, тому що, якщо є любов і терпіння, то ця злоба піднебесна не буде підніматися в вас, вона просто не знайде в вашому житті місця.

«Через це візьміть повну божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого,і. все виконавши, втримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности» (Ефесян 6:13-14) ‒ якщо ти праведний, поступаєш праведно, то тобі і боятись немає чого, і страху тоді немає. Тоді, і в дорозі ти почуваєш себе впевнено, ти знаєш, що Господь йде поряд з тобою і підтримує тебе.

«І взувши ноги в готовність Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого» (Ефесян 6:15-16). По дорозі ми будемо розмовляти, ділитись своїми враженнями, своїми переживаннями. Що б ви не розказували, завжди пам'ятайте, що Господь є початок всього. І ця Євангелія миру, добра звістка про спасіння потрібна кожній людині, щоб вона йшла цією дорогою життя до своєї цілі.

«Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Ефесян 6:17) ‒ це наші інструменти, які ми маємо взяти з собою. Без віри йти неможливо.

«Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих, і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії» (Ефесян 6:18-19).

Ось така інструкція, щоб протистояти злу, щоб проходити цю дорогу і доходити до кінця.

Куди ми маємо дійти?

«І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки» (Об'явлення 22:1-5). Мова йде про небесне місто, небесний Єрусалим. При покаянні Бог зодягає нас в білі одежі, і в тих білих одежах, ми маємо прийти до кінця свого життя. І тоді, ми отримаємо доступ знов до дерева життя. Не всі отримають доступ до дерева життя з тих людей, які живуть на землі.

«Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, кожен, хто любить та чинить неправду. Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об'явлення 22:14-17). Так, як кожен з нас зберігає свої шати в чистоті, тому, і церква порівнюється з невістою, нареченою Ісуса Христа, яка без вади, без всякої плями. Наші білі шати складають це біле вбрання Церкви. Тому, пильнуйте добре, добре дивіться, як йдете по дорозі, чи ви взяли все необхідне, чи ви одягнуті в те, що треба, чи ви взяли всі ті інструменти про які говорить Павло в Ефесян, чи пам’ятаємо ми куди ми йдемо і що ми маємо робити.

«Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває» (Приповісті 11:30). Коли ми тримаємось праведності, наш плід буде дерево життя, до якого ми прийдемо. Пам'ятайте, що наша дорога не тиждень, не місяць і не рік. Наша дорога тривала і довга, важка і не завжди рівна, але Господь дав нам все необхідне, щоб ми могли пройти її гідно. Пройти і отримати цей доступ до дерева життя.