Так важливо навчитись довіряти Богу. І християнин, який не вміє довіряти Богу, це страшно.

«Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від сякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип'ян 4:6-7). Біблія говорить нам про те, що Бог не дав нам духа страху. Він дає нам мир, який вище всякого розуму. І цей мир криється в довірі Богу, коли ви довіряєте Богу. Християнам доступна цінність, якої немає в цьому світі. Цей світ буде трясти, тривожитись, розпадатись, але християни мають таку чесноту від Бога, що вони пройдуть всі незгоди в своєму житті, устоять і других укріплять. Бог подарував християнам мир, спокій. Християни мають доступ до небесних скарбниць, до яких не мають світські люди. І це так важливо. І про це говорить Писання. Християнам доступне те, що не доступне цьому світу. Надприродній мир, який вищий за всякий розум ‒ це те, що доступно нам, коли ми можемо ходити в спокої, в мирі. Це те, що доступно християнам.

Апостоли віддавали своє життя. В них був мир неймовірний.

Дії 7:54-60 ‒ історія про Степана, якого каменували за віру. Степан сміливо розказував євреям про віру в Христа. Це їх настільки роздратувало, що вони його вивели і почали каменувати, просто вбивати. Людина, коли знає, що її мають стратити, впадає в агонію. Коли ми дивимось на Степана, він знав, що його хочуть каменувати. «А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв» (Дії 7:55). Коли Степан вмирав, він бачив відкрите небо, і він розказував про те, що він бачить. Це настільки сповнювало його миром, що ті люди, вбивці, які вбивали його, їх це дратувало, тому що він мав те, чого не мали вони. Люди без Бога ‒ вони без миру. Вони не мають цієї чесноти. Вони загублені, стривожені, постійно в паніці. Будь-який рух ‒ в людей приходить паніка. Але ми бачимо Степана, який сміливо приймає смерть, і в нього немає абсолютно ніякої паніки. Він знає куди він іде. Це наповнює його радістю.

Коли ми читаємо історію про перших християн, яких спалювали, розпинали, вбивали, що тільки з ними не робили, і вони з радістю віддавали своє життя. Чому? Тому що в них була чеснота, яка часто бракує християнам ‒ вони настільки були переповнені цим миром. Вони віддавали свої маєтки, приносили в храм до апостолів, клали до ніг, і роздавали скільки кому потрібно. Чому люди, раптом, все спродували і приносили своє майно до ніг апостолів? В них була настільки довіра до Бога, настільки серця були переповнені миру, що вони не мали страху залишитися без нічого. Вони жили саме так, по тій причині, що в них в серцях не було абсолютно страху. Вони були переповнені Божим миром. Вони за Христа віддавали своє життя. Спокій, який вище всякого розуму, доступний сьогодні християнам. Бог має для твого серця місце спокою, оазис, Едем, рай. Бог хоче тебе в це ввести, щоб ти це пережив, щоб ти мав це місце спокою з Ним.

«Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому. отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим» (Євреїв 4:8-11). Що таке суботство? Спочинок. Теологічні думки ‒ Бог мав спочинок для євреїв в обітовану землю. От це їхній відпочинок. Те, що Він їх ввів в землю, не говорить, що Він дав їм відпочинок. Він їм не дав відпочинку. Це хибна думка, що, коли вони ввійшли в землю, вони отримали відпочинок.

Ми ввійшли в інший спочинок, в кращий спочинок. Ісус Навин не дав їм відпочинку. Вони думали, що ввійдуть і знайдуть відпочинок, але коли вони ввійшли, не знайшли відпочинок. Вони до цих пір воюють, не мають відпочинку. Ми бажаємо Ізраїлю миру. Це найбільша потреба їхня ‒ отримати мир. Тому, Бог ввів їх в обітовану землю. Вони виконують заповідь суботства. Суботство ‒ це репетиція справжнього відпочинку. Вони вчаться перед тим, як увійти в справжній відпочинок. Бог чомусь сказав їм не працювати в суботу. Чому? Тому що ось що важливо. Бог так хотів навчити свій народ відпочинку, тому, дав репетицію ‒ практикуйтесь, пробуйте! Вчіться, суботствуйте, не працюйте! Це є репетиція перед справжнім спочинком, який Бог приготував для свого народу і для всього світу. І ми, як християни, можемо свідчити, що ми увійшли в справжній спочинок. ізраїльський народ до цих пір в непослуху, тому що вони так і не увійшли у справжній відпочинок.

Є багато християн, які живуть в непослуху теж. Вони так і не знайшли спокій. Вони не розуміють принципу миру. Вони не розуміють Хто є мир, що є мир, як його отримати, як з цим жити, як це впровадити в своє життя. Часом, ми теж живемо в репетиції недільній. Ми приходимо на служіння в неділю, займаємось репетицією недільною. Ми так вже займаємось репетицією спочинку, що вже і забули, що маємо в нього ввійти. Для нас вже репетиція стала головніша, ніж сам спочинок. Коли 2000 років тому прийшов на землю Сам Спочинок, Той Хто є суботою, Він порушив репетицію. Він щось пояснював їм, вони взагалі не розуміли для чого це все, тому що це була підготовка до прийняття істинного спочинку, істинної радості, істинного життя. І ось це життя прийшло. Репетиція закінчилась. Ось Він прийшов. І одного разу була субота, євреї займались репетицією і учні почали рвати колосся. Фарисеї це побачили і звинуватили Ісуса, що Його учні в суботу рвуть колосся. Вони порушують суботу.

«Бо Син Людський Господь і суботі!» (Матвія 12:8). Як важливо бути в Христі, найтися в Христі, прийти до Христа.

«А хто входить дверима, той вівцям пастух» (Івана 10:2). Люди всі сьогодні бажають Царство Боже. Що таке Царство Боже? Мир, праведність, радість… Ісус закликає: «Пройдіть крізь Мене! Я ‒ двері! Я ‒ Господь суботі! Я ‒ Господь спокою! Я ‒ Господь, Який наповняє тебе неймовірним миром!» Це є Ісус. Без спочинку люди загнані, вони стривожені, вони мучаться, бігають, метушаться. Ісус нікуди не спішив, всюди встигав.

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:28-29). Він є Господь спокою! Коли ви останній раз були там? Справжній спокій ‒ це не є кількість грошей в кишені, не є сім'я ідеальна, все ідеально довкола… Так, є земні речі, які приносять нам спокій, але ми можемо мати все ідеально, і, тим не менше, всередині нас може бути гризота, яка нас догризає (гризота з здоров'ям, гризота душевного плану, будь-яка), навіть, якщо зовні картинка гарна. Істинний спокій ‒ це є Ісус. Це є Особа Христа, коли ви знаходитесь в Ньому. Мир приходить, коли Ісус приходить в твоє життя і прощає твої гріхи. Навчись довіряти Богу!

Є багато людей, які моляться за щось тільки по тій причині, що їх жене до цієї молитви їхня тривога. Коли ти в тривозі, тебе це змушує рухатись кудись. Може, ти повинен знайти пристань в Ісусі Христі, заспокоїти своє серце в Христі Ісусі. Навчіться віддавати в руки Божі моменти свого життя. Коли ви віддаєте, мир повертається.

Коли ми спаслись, відчули. що нам прощено гріхи, це так заспокоює серце. Якщо ви від цього відійшли, поверніться знову до Голгофи, до Христа. Ось Він пролив Свою кров за твої гріхи. Ось Він віддав своє життя за тебе. Чи віриш ти в це? Якщо ви приймаєте цей факт вірою, мир Божий раптом повертається в ваше серце. Через факт спасіння ми стали домашніми для Бога, ми примирились з Богом. Бог проти нас не воює, ми не воюємо проти Бога. Це, насправді, означає, що ми заспокоїлись, спокій прийшов. Він наповнив моє серце через факт Голгофи, через факт прощення моїх гріхів. Ми є нове творіння в Ісусі Христі. Поки в вас немає цього миру, спокою, ви будете завжди ворогувати. Люди-проблеми ‒ це люди не примирені. Вони самі з собою не примирились, тому що вони ворогують. Як би ці люди гарно не молились напоказ, якими б набожними не були, вся їхня набожність через те що всередині нема миру. Вони можуть вчити лідерів, як правильно щось робити, це переважно люди, які не мають миру, вони хочуть бути зверху.

Люди, які точать війни ‒ люди, які не мають внутрішнього миру. Часто, люди ворогують, бо вони не знають який зміст їхнього життя. Всередині них внутрішня пустота, порожнеча.

Навчіться довіряти Богу. Кожен, хто ще не спасенний, не прийняв Христа в своє серце ‒ віддайте своє життя Христу, покайтесь перед Ним! Це дуже важливий момент, тому що ви ніколи не отримаєте миру за яким ви гонитесь. Ви ніколи не будете мати насолоди життєвої, бо перед ти ви не віддали Христу своє серце, ви не отримали цей момент прощення своїх гріхів. Якщо ж ви віруючий і ви загубили цей момент прощення ‒ навчіться довіряти Господу. Людина може сидіти на служінні і не бути на служінні, тому що вона не в Христі, вона в суєті своїй. Відкиньте всю суєту і навчіться довіряти Богу. Навчіться свої труднощі довіряти Йому.

Ми подібно до Адама, коли сталася проблема, тікаємо від Бога, в той момент, коли нам треба бігти до Бога. Як тільки ви відчуваєте, що ви втратили мир ‒ до Бога! Як тільки вас щось мучить всередині ‒ вже до Бога! Не робіть це застарілим. Коли ви застарієте свою проблему, вона розростається в вашій голові до таких масштабів, що ви думаєте, що Бог вже не поможе. Сьогодні, багато є людей з душевними хронічними хворобами. Приходьте до Бога, Бог омиє вас! До Бога з своєю гризотою! Кровоточива жінка з своєю хронічною хворобою прийшла до Бога, навчилась довіряти врешті Богу!

Є речі з якими ми мусимо прийти до Христа. Віруючі люди, навчіться довіряти Богу! Прийдіть з своєю проблемою. Якщо, навіть, ваша проблема застаріла, прийдіть з нею до Христа, Бог вас перев'яже! Віддайте свої проблеми в руки Божі!