Існує дві крайності. Одна ‒ коли люди дуже часто говорять про небо, і вони, фактично, вже не живуть земним. Вони вже не планують одружуватись, народжувати дітей, кар'єру, бізнес, служіння… Інша крайність ‒ коли люди хочуть жити тут і вже. Хочуть ще насолоджуватись, заробляти, мати гроші, купувати, продавати і т. д. Істина ‒ золота середина між тим і тим. Тому що ми повинні так готуватись до Вічності, ніби Христос прийде сьогодні, бути готовими і чекати. Але так своє життя планувати на цій землі, ніби Він прийде через 100 років (йти в університет, планувати бізнес, служіння, одруження, народження дітей…). Якщо ми зможемо поєднати ці дві частинки, тоді, все спрацює. Якщо ми будемо попадати в одну, чи іншу крайність, то так воно і буде.

23 книги Нового Заповіту говорять про Небеса, Якщо Писання так багато приділяє цьому уваги, то чому ми так часто не приділяємо цьому уваги?

«Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Филип'ян 3:20). Це послання одне з чотирьох послань, яке було написане Павлом з в'язниці. Якщо людина у в'язниці, в неї є загроза страти, напевно, чим їй радіти, і що їй залишається? Кожен з нас має перед собою якесь джерело радості, або якісь цілі ставить, або те, що покращує нам настрій,приносить якісь позитивні емоції. Апостол Павло десь 11 разів у цьому посланні говорить про радість. Він проповідує перш за все собі, а потім і всім решта. Якщо людина не має цього переконання, що є Бог на небі, що є щось більше, ніж просто земне життя тут, на землі, як тоді можливо і переходити якісь труднощі?Дивитись загрозам в очі, смерті… Це для нас таке підбадьорення ‒ не тільки, коли ми попадаємо в крайню ситуацію (якась загроза життю, смертельний діагноз…), а щоб це стало нашим щоденним підбадьоренням. Якщо нам сьогодні добре, ми живі, здорові, в сім'ї все добре, маємо гроші… і ми насолоджуємось Богом, йдемо до церкви, на домашню групу, читаємо Слово, наповнюємось Духом Святим, цінуємо життя, яке ми маємо, ми жертвуємо і проявляємо милостиню до інших… Ми тішимось небесами, а не просто земними речами, які ми маємо. Хіба це неможливо так жити і поступати? Це можливо.

Ціль Писання і ціль Павла, коли він це писав ‒ привернути нашу увагу, щоб ми одночасно мали в собі достатньо мудрості поєднувати небесне і земне життя, небесні і земні речі, принципи, насолоди, бажання, радості…

Життя наше на небесах. Так важливо, щоб ми про це молились і щоденно дякували Богу за це. Ми одні з небагатьох, а, можливо, єдині, християни, живучи в тілі на землі, ми віруємо 100% в небо, і ми маємо завіру ‒ Духа Святого в серці ‒ гарантія нашого спадку, нашого спасіння, нашого майбутнього життя в небі. Кожен, хто має Духа Святого в собі ‒ це завдаток нашого життя в небі. Хрещення Духом Святим, сповнення Духом ‒ це завдаток нашого спадку. Це гарантія того, що ми будемо на небесах, якщо ми дійдемо в вірі, не відречемось від Бога, не відпадемо. В інших вірах, релігіях такого немає, немає цієї завіри. Різні релігії претендують пообіцяти щось людям, але ніхто ніякої гарантії не дає, і люди, живучи на землі, до останнього подиху, до смерті сумніваються, що їх чекає за порогом смерті.

«Знаємо бо, коли земний меш кальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний. Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба» (2 Коринтян 5:1-2). Ми маємо цю гарантію, завіру, тому що ми повірили в Бога, ми повернулись від світського, марного життя, ми повірили в Євангелію, в Писання, в жертву Христа. Ми маємо глибоке внутрішнє переконання, що життя наше на небесах.

Що нам дає, що ми віримо, що будемо на небесах?  Виявляється, що ця небесна частина, те, що ми йдемо на небо, і віримо, що ми маємо там будинок на небі, насправді, це дуже потужно впливає тут і зараз під час земного нашого життя.

Що відкривають для нас небеса? Що дають для нас небеса?

1. Це найбільша радість, джерело радості.

Кожен це розуміє і за цим гониться, тому що радість ‒ це позитивна емоція. Це те, що дає нам перспективу, це надія, майбутнє, це те, що дає силу не здаватись і не зупинятись. Якщо ми цього не зрозуміємо, ми будемо шукати радість в чомусь іншому. Радість, саме через розуміння і відкриття небес. «Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Луки 10:20). Це головний стимул нашого руху вперед, нашої радості, підбадьорення. Якщо ми залежимо від того, скільки ми заробляємо, на чому ми їздимо, яка в нас сім'я, і від того ми радіємо, або подавлені, або маємо в серці щастя, задоволення, або депресію, то значить, що ми не розуміємо, не маємо глибини цього відкриття. Що є джерелом твоєї радості? Роздуми про небеса, про вічність приносять нам істинну радість завжди, щоденно, навіть, коли нам добре, а особливо, коли нам зле. Часто, коли нам зле, ми настільки зациклені і заклопотані на тому злому, що нас все дратує, світ нелюбий, ми повністю зосереджені на тому злому. Ми обурені, нас дратує те, що хтось не на нашому місці, Можливо, підсвідомо бажаємо, щоб хтось був на нашому місці… Коли нам зле, так важливо, щоб ми брали ті принципи і роздумували, що все так не буде, що ми йдемо у вічність, що в нас є вічне джерело радості. Наша потіха не від тих земних речей, вона набагато більша і глибша, радіти від одної думки, що твоє ім'я записане на небесах.

2. Надія

«Через надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії, що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді» (Колоссян 1:5-6). Це і надія жити тут тим, що нам вже щось там приготовано. Надія не засоромить. Надія ‒ це самий сильний мускул, який дає силу йти вперед. Людина, яка втратила надію близька до смерті. Не можна втрачати надію! Кожен з нас надіється, що Господь йому щось приготував. Кожен з нас надіється і отримує цю силу. Ми чимось надіємось, це тішить нас і, коли ми проходимо ще якийсь етап, якусь межу і цього дальше нема, тоді, ми поволі починаємо втрачати надію. Тому, дуже важливо, щоб ця надія, яка на небі, для нас перекривала ці земні надії. Дуже важливо, щоб надія перекривала і земні речі, і аж простягалась в небеса. І тоді, коли вона простягнулась в небеса, ми повертаємось до земних, і починаємо надіятись і вірити, навіть в земні речі, але ми заштопорили нашу надію там, в небі. Ми повинні надіятись на обітниці і благословіння, які стосуються нас на землі, але спочатку ми повинні заштопорити цю територію там дальше і тоді, повернутись і надіятись тут. Тоді, надія не засоромить, не помре, тому що край твоєї надії аж там, але ти і тут надієшся. Людина, яка духовна і зріла, яка живе небесними речами буде максимально земна, пристосована до життя, практична. Ми повинні навчитись в собі поєднати небесні і земні речі, щоб ми були максимально зрілими, духовними людьми, які очікують цю надію в небесах, але є максимально пристосованими до життя на землі.

3. Парадокс нагороди.

Євангелія, блаженства, Христові проповіді на 60% парадоксальні, нелогічні згідно світських принципів. Те, що Ісус говорить про радість, мир, щастя, задоволення ‒ абсолютно не те, що звикли люди. Парадоксальні речі ‒ які самі собі мають заперечення («радість рабства», «щастя кайданів», «легкість тягара» і т. д.). Христос, часто, коли говорив якесь вчення, ідеї, часто, це парадокс. Люди через те часто противились, не приймали. В світі за утиски, зло людина обов'язково починає мстити, або якщо не мстить, тоді просто ігнорує, пліткує. Що Ісус каже? «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Матвія 5:11-12). Часто, є помста на утиски, дискомфорт. Якщо ви з честю, з гордістю, достойно пройшли якесь гоніння, несправедливість, не мстіть, не старайтесь доказати щось. Не небесах будемо мати нагороду, якщо переживемо кризу, якесь гоніння, несправедливість і вийдемо з неї з честю.

«Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть» (Матвія 6:19-20).Ця міра нагороди, скарбів тих, благословіння в небесах буде. На небі не буде зрівнялівки. Кожного разу, як ми даємо десятину, чинимо милостиню, благословляємо когось, ми обов'язково це вкладаємо. Хтось відкладає, хтось туди відправляє і йому там складається, а хтось все тут. Але хто більше туди відправляє, той ще і тут має.

4. «Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса» (Євреїв 3:1). Я учасник небесного покликання. Ісус тут названий Первосвященик і Апостол нашого сповідання. Ти покликаний небом. Ти йдеш в небо. Ти маєш надію покликання. Тому, ми повинні думати, що ми говоримо. Ісус стоїть між нами і Отцем і все, що ми говоримо, Він доносить до Отця. Отець згідно того починає діяти. Тому, фільтруй, що ти думаєш і говориш.

5. Маємо в небі майно. «Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще» (Євреїв 10:34). Це майно ‒ власність, нерухомість. Біблія гарантує, що ми маємо на небі власність, майно.

«Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Івана 14:2-3). Ісус готує місце тобі, житлову площу.

Як ті моменти я можу взяти тут, на землі? Практикувати! Виявляється, те, що ми йдемо в небеса і наші імена записані на небі, це напряму залежить від того, як ми живемо, думаємо, поступаємо, говоримо, що ми очікуємо тут, на землі, вже, зараз і сьогодні. Це дуже тісно пов'язано між собою. Тому, якщо ми хочемо туди дійти, дуже важливо підкорятись Богу, бути смиренним і послушним тому, що Він говорить. Ми маємо ототожнювати себе з небом, з Вічністю, повірити, що ми учасники цього земного забігу, ім'я кожного з нас записане на небі, від того це є джерело найвищої нашої радості, коли, навіть, ми проходимо кризу. Це є потужна сила нашої надії. Якщо ми будемо себе знову і знову в цьому підбадьорювати і заохочувати, ми будемо легше проходити кризи, в нас не буде депресії, безвиході. Біблія каже, що ніхто з нас не буде випробовуватись більше, ніж ми можемо знести, але Бог завжди дасть силу і потішить, щоб ми перейшли це.