Багато є проблем з неприйняттям, одинокістю, невизнанням. Є багато людей, які жаліються, що їх хтось десь ігнорує, не приймає. Це, в якійсь мірі, може бути проблема, як самої людини, яка не розуміє щось, так і з оточенням, суспільством. Люди, або сходять з розуму, або закінчують життя самогубством через неприйняття, відчуття одинокості. Кожен з нас боровся з якимись комплексами, страхами, почуттям неприйняття, невизнання.

«І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословінням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І поблагословлю в тобі всі племена землі!» (Буття 12:2-3) ‒ знайомство Бога з Авраамом. Бог призиває Авраама. Бог не вибирає нас по наших заслугах, ділах, через те, що ми Йому догодили, щось заслужили. Бог вибрав Авраама, бо Він так захотів. Бог ‒ Суверенний Бог. Бог вибирає нас для Своєї слави, щоб ми Йому служили.

1. «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе…» ‒ Бог починає благословляти Авраама, говорити пророцтво, обітниці.

2. «І будеш ти благословінням…» ‒ отримавши благословіння від Бога, щось з тобою відбудеться, якась трансформація в розумі, в серці, довкола тебе. Ти станеш благословінням. Ти є благословінням. Часто, люди моляться і кажуть: «Благослови мене», але рідко ми кажемо: «Боже, я є благословінням, використовуй мене! Що мені з цим робити? Як мені жити і поступати?». Нам дуже важко це прийняти, а ще, якщо ми цього не відчуваємо… Це залежить також від емоцій наших. Важко справлятись з емоціями. Тому, Бог дав нам Своє Слово. І Його Слово йде твердо, чітко, конкретно. Тому, блаженна та людина, яка надіється на Слово і будує своє життя, підлаштовує свої емоції під Слово, а не навпаки. Бог знайомиться з Авраамом, обіцяє йому благословіння, і потім переходить до наступного кроку, каже, що він буде благословінням.

«І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну…». Це вже пов'язане з оточенням. Це вже не просто одиноке, незалежне життя. Це вже оточення, суспільство. Чому ми часто не віримо в це, а шукаємо якогось земного вирішення?

«І поблагословлю в тобі всі племена землі!» Авраам нічим не був кращий за нас. Він не заслужив цього визнання. Бог його вибирає. Бог його благословляє. Міняє йому ім'я, серце, вкладає в нього своє покликання. Якби Бог не прийшов в його життя, і не сказав те, що сказав, і не зробив те, що зробив, нічого того б не було… Приходить Бог в його життя, благословляє його, робить його благословінням, і все довкола нього трансформується, міняється.

В чому він став найбільшим благословінням для всіх народів землі? Через Авраама прийшов Ісус Христос. В Авраамі народжується Христос, і в Христі ми отримуємо все благословіння.  Ти станеш самим великим благословінням через те, що прийде Христос.

«Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві, щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» (Галатів 3:13-14). Ми отримуємо благословіння спочатку від Авраама, його обітниці, що йому обіцяв Бог, тому що він є отець віри, батьком всіх віруючих.

Яке є наше найбільше благословіння? Ми є благословінням. В чому це полягає? В чому це найбільше проявляється? Христос в нас ‒ надія слави. Царство Боже всередині нас. Ти є благословенний від Бога. Не розцінюй своє життя, як випадок, як невдаха, прокляття. Бог тебе спас. Він омив твої гріхи, очистив тебе, дав тобі нове серце, мир, радість. Не піддавайся знову в ярмо рабства.

Дорослість полягає в тому, що ми беремо відповідальність на себе. Навіть кривдників і ворогів благословляй, а не проклинай. Якщо хтось нас образив, щоб ми простили. Молись за друзів і за ворогів. Якщо основа наша в Бозі, в Його Слові, тоді, ми будемо непохитними і незламними, ми будемо рости. Духовність, або мудрість полягає в тому, що необов'язково тобі фізично треба дати по голові, щоб ти оцінив, що ти маєш, щоб ти собі уявив, що комусь гірше жити, щоб ти вмів радіти життю, дякував Богу, не обов'язково кожен раз тебе випробовувати.

Царство Боже в нас. Ми є благословіння. Христос, Який прийшов 2000 років назад, сьогодні Духом Святим в нас і Царство Боже всередині нас, бо ми народились згори. Ти є син/донька Царя. Ти благословенний, успішний. Ти в то, або не віриш, або сумніваєшся, або не хочеш вірити, або емоційно нестабільний і емоції тебе обманюють. Ти є тим, хто ти є. Бог зробив тебе тим, хто ти є. І це питання віри, ототожнення, впевненості. Це питання того, що я вірю в це, що так сказав Бог.

Коли приходив страх, паніка, загрози в життя Авраама, він проявляв слабкість. Ми не повинні розбиватись в вірі кожного разу, як ми проявляємо слабкість. Важливо, що ми з тою слабкістю дальше робимо, чи вона нас зламає і розчарує, чи ми почнемо взивати до Бога, каятись і казати: «Боже, прости! Помилуй мене!» Бог шукає в нас цього визнання, смирення перед Ним, впокореного серця.

Що таке благословіння? Єврейське слово berahа, або грецьке eulogео означає «скерувати Божу милість, Божу благодать на людину» або Самим Богом, або іншими людьми, які діють за Його волею. Благословити ‒ це благо словити, говорити слово, яке несе життя, благо, щастя, добро. Злословити ‒ говорити прокляття, говорити погане. Нам не потрібно цього робити. Як єврейське, так грецьке слово «благословіння» можуть ще означати «хвалити, прославляти, дякувати». І це вже більше стосується в контексті, коли ми говоримо по відношенню до Бога. Біблія закликає нас благословляти Ім'я Господнє. Як можна Бога благословити? Якщо ми розуміємо, що це означає подякувати, хвалити і прославляти ‒ це нормально. Я благословляю Ім'я Господнє, тобто, я Його хвалю, Ним тішусь, возвеличую Його, я відокремлюю Ім'я Боже, ставлю збоку. Писання вчить благословляти Ім'я Господнє.

Благословляючи нас, Бог прошиває в наше ДНК Свої принципи, які несуть Його життя. Ми часто цього не розуміємо.

«Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:2-3). Бог вивільнив Своє Слово до кожного з нас, починаючи з Адама. І Бог цей принцип прошиває в наше ДНК, в наш розум, нашу плоть, наше тіло. Це принцип Божий, це закон. Бог створив нас, щоб ми тим займались. Людина, відкидаючи щось свідомо, чи несвідомо, порушуючи Божі заповіді, починає жити тим, чим вона не має жити і бути тим, ким вона не є. Бог прошив в твоє ДНК цей закон, цей принцип. Ти мусиш це робити. Коли ти дійдеш до розуміння, що це твоя природа, ти захочеш це робити. Коли ти відкриєш те, хто ти є, як тебе Бог створив, тоді ти починаєш насолоджуватись від того хто ти є. Поки ти це не відкрив, ти мусиш слухати Боже Слово, смиряти себе під нього, бо воно є мудріше, Бог є мудріший. Коли ми навчимось покорятись перед Словом, ми станемо тим, ким ми є, тому що ми так були створені. І це біда людей, що вони відкидають Бога, в Нього не вірять.

Принцип «блаженніше давати, ніж брати» ‒ «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Бог прописує в твоє ДНК. Ми так створені. Кожна обітниця, кожне благословіння формує нас від початку, від Адама до тепер. Коли ми говоримо про Боже Слово, це є інструкція долі, життя. Тут все повинно бути інакше. Якщо я є благословінням , я черпаю це від Христа, від Його Слова. Всередині мене щось формується. Христос створює атмосферу, Своє Царство, Його присутність. Але благословіння через мене для інших ‒ це є момент народження, момент мого розуміння і вивільнення. Щось, або хтось, Сам Христос через мене починає діяти, говорити. Я є благословіння, воно починає поширюватись. Станеш ти благословінням, і тоді, в тобі всі народи стануть благословенними. Так важливо, щоб ми сформувались, як християни, як віруючі, тверезі, мудрі, духовні, більше, і більше, і більше ставали непохитними, впевненими, не людьми, які осуджують, критикують, жаліються, носяться з собою, які все більше і більше стають міцні, непохитні, тверді, які вірять в те, що Бог їх благословив всяким духовним благословінням в небесах. Він дав нам все необхідне для життя і побожності. Але, поки ми це не відкриємо в собі, поки ми не навчимось розуміти, що Боже Слово, Божа Заповідь прошиває мене крізь мій мозок, моє серце, трансформує мене, тоді почнуть відбуватись якісь неймовірні речі в житті. Все починається з покори до Слова.

2 Самуїлова 12:1-7. Давид досягає вершини в служінні, піку, слави, популярності, багатства… Давид на висоті. Давид ‒ цар, має золото, срібло. Вороги один за одним капітулюють. Давид обкладає їх податками. Гроші починають йти до Давида. Царство йде вгору. І тут, щось відбувається… Давид переходить межу. Він вбиває свого друга руками ворогів, забирає його жінку. І, напевно б, це йшло різко вниз і до загибелі, але Бог добрий. Він не відрікається від нас, коли ми спіткнулись, коли ми помилились, згрішили. Бог все рівно нас любить. Він не відречеться від нас. Деякі віруючі все життя завойовують любов Божу. Бог посилає пророка до Давила.

Псалом 50(51) ‒ покаяння Давида після того, як до нього прийшов пророк Натан.

Як тільки людина забуває, що вона є благословінням, вона починає жити собі в насолоду. Вона хоче отримувати бдагословіння, щастя, задоволення, комфорт за рахунок інших, просто вона вже не помічає їхні нужди і потреби. Тоді, так зване «щастя» ‒ це є питання часу, тому що Бог нас так не створював. Кожен принцип ‒ це прошивка системи. Це творіння. Це так я повинен жити і поступати. Якщо так я не поступаю, то я починаю рухатись проти волі Божої, і, відповідно, ніколи не буду щасливий. Це неможливо.

Ми повинні прислухатись до голосу Святого Духа. Це так важливо, чому ми маємо сім'ю, друзів, церкву, домашню групу, тому що ми люди. Не добре бути людині самій. Тому, ти біжиш в церкву, на домашню групу, ти будуєш стосунки, мрієш про сім'ю, ти прощаєш ворогів. Це принцип. Якщо ти відкинув один принцип, другий, третій, і тут, чекаєш щось від Бога, а воно не приходить… Як невіруючі люди можуть бути щасливими? Ніяк! Тому що тих принципів нема.

«І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі» (Буття 39:5).Через Йосипа, молодого раба, Бог благословляє вельможу у всьому. Йосип розумів Божі принципи. Він знав, що він є благословіння. Бог благословляє людину, потім робить благословінням, і оточення починає мінятись. Ми для цього створені. Наше оточення повинно довкола мінятись.

«Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а я благословлятиму їх!» (Числа 6:23-27). Сам Бог говорить, як благословляти:

1. «Нехай Він тебе стереже!..» ‒ «стереже» ‒ це захист. Молитись про Божий захист. Не бажайте один одному удачі, а благословляйте один одного: «Хай Господь тебе стереже!» «Хай Господь тебе стереже!»

2. «Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм» ‒ це процвітання серця і розуму. «Засяє» ‒ це, коли ця прошивка ДНК до тебе доходить, от до чого я створений, що Бог для мене має, от мої дари, таланти. Просвітлить розум, ти пізнаєш Бога, своє покликання.

3. «і нехай буде милостивий до тебе!» Це так важливо, бо ми люди, ми жорстокі, злі. Ми бажаємо суду часто. Біблія каже: «Не тішся, як ворог твій падає…» (Приповісті 24:17). Бажай іншим милості. Оточи, наповни атмосферу милістю, не суди, не гнівайся.

4. «Нехай Господь зверне на тебе лице Своє…». Це опіка, турбота. Це є таке благословіння ‒ згадати, звернути увагу, почати діяти, включитись.

5. «І хай дасть тобі мир!» Це те, що має цінність. Це настільки багато коштує, що неможливо його купити. Може людина мати мільярди і миру не мати. Ти щасливий там, де ти є. В тебе мир в серці.

Христос все це продублював. Ті 5 благословінь треба перепрошити в себе і для інших. Дуже відповідально ставитись до Божого Слова. Це не питання вибору. Слово ‒ це не просто книжка. Це інструкція долі, інструкція життя, яка схильна перепрошити мозок. Якщо ти віриш, згоджуєшся, твоя доля починає формуватись.

Я є благословіння! Це міняє життя, атмосферу. Це дає силу перемогти, тому що ворог все рівно буде приходити. Емоції все рівно будуть. Поки ми в тілі, ми залежимо від людей, обставин, погоди… Коли нам добре, ми щасливі. Коли щось відбувається, все відразу міняється. Бог дав нам Слово, для того, щоб ми вирівнювали дороги і шляхи, для того, щоб навіть якщо щось відбудеться і буде якийсь збій, ми вирівнювали свої шляхи, каялись і йшли вперед.