Інформація ‒ це абстрактне судження, що має різні значення залежно від контексту. Спроби формального визначення інформації перераховано нижче, їх багато і вони відмінні в різних областях людської діяльності. На інтуїтивному рівні інформація означає зміст того, про що отримувач довідався.

На початку XXI століття інформація посідає дедалі значніше місце в житті людини, як члена суспільства. Засоби масової інформації поширюють її, інформаційні технології переймаються її обробкою, висувається ідея інформаційного суспільства, до якого, можливо, прямує людство. Основою такого суспільства було б виробництво і споживання не товарів і послуг, а інформації. Сам термін «інформація» байдужий до істинності змісту. Інформація може бути хибною, правдивою, або відвертою брехнею. Тобто, інформація ‒ це щось абстрактне, що неможливо до кінця пояснити. Християнські богослови, апологети говорять, що людство, насправді, не знає до кінця, що таке інформація. Атеїсти також не можуть пояснити, що таке інформація. Інформація практично ніколи не буває до кінця об'єктивною.

Якщо подаємо істинну інформацію, але ми не маємо цілої картини, чи буде ця інформація істиною? Ми не знаємо… Тому, Писання говорить: «Не судіть і не будете суджені!» «Не обмовляйте!». Чому? Не маєте повної картини, не знаєте повної інформації.

«Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю,Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв. І розкрилися очі в обох них і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі» (Буття 3:1-7). Історія людства є циклічна. І те, що було в Едемському Саду, те саме сьогодні маємо. Ми живемо в такому суспільстві, яке намагається нам продати не товари і послуги, а інформацію. І, деколи, ця інформація корисна, а, деколи, це відверта брехня і маніпуляція. Ті, які володіють засобами інформації, вони володіють свідомістю людей.

Ми живемо в такий час, який називається «постмодернізм», або «епоха постправди». Що таке правда? Якщо ми віримо в Бога, то ми віримо, що є Творець ‒ Логос, це Вічний Розум, Вічне Слово, яке існує у Вічності, яке не має ні початку ні кінця. І ми віримо, що в Нього є вся повнота, Він має всю мудрість, все знання, всю інформацію. Але, якщо людина в це не вірить, тоді, відразу добро і зло, об'єктивна реальність, істина, втрачає сенс, не має підстави. Тоді, що таке добро і зло? Що правильно, а що неправильно?

Люди, які зараз живуть на планеті Земля, відкидають Бога, і відкидаючи Бога, вони намагаються відкинути об'єктивну реальність разом з Богом, Його, як істину, як Першоджерело, як похідну мудрості і Божественної інформації, Божественної істини. Що характерно для цієї епохи постмодернізму? Це те, що кожна людина має свою власну правду, істину, і так, як вона відчуває, думає, так, як їй здається, як вона розуміє, так воно і є. І чим дальше, це буде плекатись, нагнітатись, що так воно і є, що немає об'єктивної реальності, істини, похідної істини, в кожного своя правда, своя істина. Це те, що сатана від початку хотів посіяти, і в якісь мірі це йому вдалося. Людина відкидає Слово Боже, слухає інформацію від сатани і питання добра і зла тепер в кожного своє. І це плекається, що кожен повинен мати свободу, відстоювати свої права, свою точку зору, і це для нього є істина, певна правда, але це не так! Все рівно існує Божественна, об'єктивна правда, істина. Те, що відбувається зараз ‒ це така інформаційна війна, битва за душі, за розуми і серця людей.

«Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!» (Ісая 55:2).

Писання застерігає, що є речі, які не ситять. Тобто, кожна людина має цей інформаційний голод. В кожного з нас є такий момент, коли ми певний час є без джерела інформації, і коли ми дориваємось до цього нього, таке враження, що голод був, і коли ми голодні за інформацією, ми втратили якийсь час (ми не читали мережі, новини, не перевіряли електронну пошту…), ми голодні за тою інформацією, ми дориваємось до інтернету і поглинаємо все підряд. І кожен шукає свого. кожен шукає те, що цікавить його. Це така епоха інформаційного голоду. Кожен вишукує те, що його цікавить. Це те, що потрапляє в твій мозок, щось таке абстрактне, що полонить тебе. Ті самі новини, ту саму стрічку в мережах, або проповідь кожен абсолютно по-іншому фільтрує і приймає.

1. Ми, як люди, як віруючі маємо навчитись відрізняти, докопуватись до джерела.

2. Ми в собі маємо мати стержень, дуже сильне пізнання Божественної істини, для того, щоб ми могли відрізняти добро від зла. Це не те, що нам треба взагалі відмежуватись від світу, не знати що робиться в світі, ми не можемо відділитись, але ми повинні докопатись до Божественної істини, відрізняти джерело інформації, навчитись відрізняти згідно Його точки зору добро і зло, згідно Його заповідей, Його Слова, а не згідно того, що сатана сказав. Ми повинні навчитись розрізняти загрозу (війна, коронавірус, аборти, алкоголізм, дитячий алкоголізм, проституція, наркоманія, ЛГБТ-спільнота…). Левова частка людей не аналізують, не перебирають інформацію, вони просто читають все підряд, поглинають її… Якої б теми не торкнулись сьогодні ‒ це є битва за розуми і за серця. Ми, як Церква, повинні піднімати свій голос, самі вчитись думати, аналізувати.

«Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тимофію 4:3-4). Якщо світ дуріє, то це зрозуміло ‒ він дуріє і буде дуріти. Але, якщо Церква дуріє ‒ це вже трагедія, тому що в світу вже тоді немає шансів. Якщо Церква на своєму місці, а світ дуріє, сходить з глузду, то в нього є надія. Але, якщо Церква вибирає вчителів, які влещують їхні вуха і з тим приходять до світу, а світ вже й так з розуму зійшов, то надії немає…

Інформація, яка поступає в нас, ми читаємо її з Біблії, чи з інших засобів, перш за все впливає на наше ототожнення. Біблія говорить: «Як людина думає, мислить, така вона і є». З ким, або з чим ти себе ототожнюєш?

Ми маємо перевіряти, аналізувати, що ми в себе завантажуємо згідно Біблійної точки зору, згідно Божої перспективи. Якщо ми не будемо перевіряти, а завантажувати щось, це сформує наш світогляд, і потім, ми, як віруючі, можемо сказати: «Ну а що ж тут такого?..»

Підсвідомо люди шукають:

1. Пошук правди.

2. Пошук цілі.

3. Пошук сенсу життя.

Якщо для нас Бог є наше Джерело, Він є об'єктивна істина, похідна всього, в нас формується християнський світогляд, християнська точка зору згідно Божої істини, згідно того, Хто Такий Бог, хто така людина, звідки ми походимо, в чому є наша проблема і куди ми направляємось.

Людина, яка не формує свій світогляд згідно Біблії («Бога немає. Людина ‒ біологічна істота. Що таке добро? Те, що добре в моїх очах, те, що мені хочеться, що я вважаю за правильне»), тоді таке суспільство починає деградувати.

«Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!» (Амоса 8:11).

У час загальної ейфорії і розвитку держави Ізраїль прозвучав суворий голос пророка з Юдеї. Пророк звинувачує мешканців Самарії у поверхневій релігійності їхнього життя, у несправедливості, у недосконалості суспільства, яке збагачує можновладців і знищує бідних. Серед гріхів Ізраїля пророк перелічує продажність суддів, утиски вбогих, храмову проституцію та несправедливу лихву. У 722 році до Різдва Христового, близько через 30 років після цього пророцтва Ізраїль був зруйнований асирійським царем і більша частина населення була захоплена в полон і вивезена, а на їхнє місце переселені інші народи. Так утворилися самаряни ‒ суміш ізраїльського і поганського народів, які служили ідолам і одночасно поклонялись Богу. 400 років мовчання між останньою книгою Старого Заповіту і Новим Заповітом…

Це було слово застереження. Це пророцтво, що, якщо ви маєте свободу і її не використовуєте і не хочете, то Бог пошле такий час, коли ви будете шукати і не знайдете. Через 30 років їх повели в рабство. А в рабстві яка свобода? Яке поклоніння? Який Бог? Ще через приблизно 200 років прийшов ворог (асирійський цар), зруйнував повністю Єрусалим, храм… І потім, 400 років мовчання…

«Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6).

Це впливає: 1) на ототожнення себе, істина про себе ‒ хто я такий? Яке моє покликання? Яке моє місце в Тілі Христовому і що я маю робити? 2) Наше оточення, стосунки, сім'я ‒ Як я повинен будувати відносини? Терпіти, любити, прощати і т. д.

Згідно тої істини Бог хоче принести істину в життя суспільства. Без істини Божої завжди буде або одна, або інша крайність ‒ або фарисейство, або безбожність і хаос. Істина балансує, вирівнює, допомагає тримати рівновагу в сім'ї, в суспільстві, в церкві, в душі. І ми будемо мати свою точку зору. Це те, над чим Дух Святий працює ‒ виробити свою позицію. В наш час жити без позиції більше неможливо. Ми повинні молитись і виробляти свою точку зору, свою власну позицію згідно Божого Слова. Якщо ми будемо мати цю позицію, Бог буде нас благословляти, вести, піднімати.

«Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Івана 6:35).