Надія є життєво важливою для кожного з нас. Надія, або сподівання ‒ це емоційне переживання, відчуття емоції, що виникає при очікуванні суб'єктом бажаної події, передчуття такої події. Надія, інколи, означає цілковите покладання на свою віру, тоді, як сподівання має відтінок більшої впевненості. Надія ‒ віра людини в щось краще, впевненість в те, що мрії здійсняться.

«Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю» (Римлян 8:24-25).

«А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!» (1 Коринтян 13:13).

В світі кажуть: «Надія вмирає останньою». Нам потрібна надія на щось, на когось. Ми завжди на щось, або на когось надіємось. Люди завжди шукають вихід і надіються на щось. Нам завжди треба надіятись на Господа. Треба заходити в таємну кімнату, читати Писання, шукати Лиця Його в таємній кімнаті, і тоді, ми будемо мати надію.

Різні моменти, обставини приходять в наше життя. Ми продовжуємо надіятись. Все наше життя це надія. Коли приходять важкі обставини в наше життя, ми більше починаємо надіятись на Бога, взивати до Нього, тому що ми розуміємо, що ніхто більше не може допомогти. І це різні виклики. Для Господа немає нічого неможливого. Він виконує твої мрії, дає, що ти хочеш. Прості умови ‒ живи праведно, надійся на Нього (не на людей, на гроші, на зв'язки), і Він дасть все необхідне.

«Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Псалом 37:3-4). Надійся на Господа, добро чини і Бог буде твоя розкіш. Він виконає бажання твого серця, те все, що тобі потрібно. Воно приходить, коли ти не очікуєш. Ми, як люди, деколи, хочемо все і зразу. Богу не можна ставити умови, ми не в тому положенні. Бог робить все, що хоче і коли хоче. Наша задача ‒ вірити і надіятись, слідувати за Ним. Він бачить, що, кому і як потрібно. Він нас любить.

Історія Йова.

В книзі Йова вживається дуже багато разів слово «надія». Ми читаємо, які обставини прийшли в життя Йова. Він був праведним і Бог його любив. Сатана забрав все у Йова. Але він дальше стоїть і надіється на Господа. Приходять в життя випробування. Питання ‒ що буде робити людина дальше? Чи буде надіятись на Господа? Чи буде нарікати?

І в нашому житті можуть бути такі обставини. І це не значить, що людина почала грішити. Це не значить, що нам потрібно роптати. Ми маємо дальше надіятись на Господа.

Йов, коли прийшли випробування в життя його вже, в якійсь мірі, нарікав, сварився з Господом, питав Його навіщо Він його карає, за що наклав на нього це все. Але Бог приходить потім і показує, що Він створив все, Він являє Свої чудеса, Він може все! Бог повертає Йову все і навіть більше.

Коли приходять в наше життя випробування, як ми себе будемо вести? На кого ми будемо надіятись?Чи ми будемо бігти десь шукати гроші, зв'язки і т. д. Чи ми будемо продовжувати надіятись на Господа?

«Добрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється!» (Наум 1:7). Бог знає все. І Він знає, чи ми надіємось на Нього, чи на зв'язки, посаду, гроші, чи ще на якісь речі. Бог знає хто на Нього надіється.

Йов мав постійний діалог з Богом. Він постійно спілкувався з Ним. Можливо, Він не до кінця розумів, що відбувається, тому, він кричав до Господа і ставив Йому різні запитання. Коли людина втрачає цей діалог з Богом, вона відходить і починає надіятись на щось інше, окрім Бога. Але надіятись потрібно завжди на Господа!

«Так говорить Господь: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в раї сухому в пустині, у краї солоному та не замешканому… Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду» (Єремії 17:5-8). Біблія пише, що той, хто надіється на людину, проклятий. Той, хто завжди надію складає на Господа, навіть, коли буде посуха, він виживе, в нього все буде добре, він завжди буде плодоносити.

«Навуходоносор заговорив та й сказав: «Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого» (Даниїла 3:28). Цар Навуходоносор видав наказ, що всі повинні поклонятись ідолу (боввану), якого він створив. Хто не буде поклонятись цьому боввану, буде вкинутий в піч. При дворі царя були три мудреці ‒ Шадрах, Мешах, Авед-Неґо. І в них були вороги, які донесли царю, що вони не виконують наказ ‒ не поклоняються цьому боввану. Цар розлютився і наказав зв'язати їх і вкинути в піч. Коли цар підійшов до печі і побачив, що з ними є четвертий муж ‒ Ангел, і вони славлять Господа, він сказав їм вийти. Цар побачив, що Бог зробив чудо і спас Своїх мужів. Великий приклад для нас, як для віруючих людей ‒ надіятись на Господа що б не ставалося в нашому житті.

Ми маємо дякувати, що ми маємо надію на Господа, на Того, Хто дав нам життя, звільнив, зцілив.

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа» (1 Петра 1:3). Ми маємо цю надію. Надіємось на Христа, на те, що через Його воскресіння воскреснемо і ми. Через Його кров ми маємо спасіння. І Біблія пише, що ніяким іншим шляхом ми не можемо спастись.

«Тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві» (Римлян 12:12). Біда, коли немає на кого надіятись. Але ми маємо надію на вічне життя з Господом. Христос є наша надія на вічне життя і тут, на землі.

«Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю» (Ефесян 2:11-13). Коли приходять в ваше життя складні моменти, подивіться де ви були ще буквально пару років назад. Через кров Христа ми маємо надію в Божому Царстві.

Нам треба розуміти всім серцем, що тільки Він може дати свободу, перемогу, зцілення, але ми повинні складати надію на Господа, щоб не ставалось в нашому житті. Коли немає надії на Христа, тоді біда.

«Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:23-25).