Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Отцівство

Роман Боднар

Ми живемо в час великої благодаті. Господь Бог хоче, щоб ми мали це розуміння, що ми не одні, що навіть, якщо ти зайшов кудись не туди, завжди є Той, Кому ти не байдужий, Який не хоче тебе насварити, а Хто любить тебе і хоче сказати: «Ну що ж ти так… Давай вертаємось назад…»

Батько – це отець, це початок, як джерело життя. Є отці роду, отці церкви… Це родоначальники, ті, які щось започаткували. Господь Бог є Отець. Він започаткував життя. Він є початком життя для кожного з нас.

Християнство – це є наша перевага. Бог є наш Батько. Але не завжди було так. Якщо ми відкриємо книги Старого Заповіту, то побачимо, що люди там взагалі не називають Бога Батьком. Це є Господь – Господь ревнивий, Господь заздрісний, Господь, Який встановлює межі, Який дав Закон, Який карає, якщо хтось щось зробив не так.

Коли прийшов Ісус, Він називав Господа Бога Батьком, а Себе Сином. І для всіх це було шоком. Його навіть намагались вбити за це.

«І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним» (Івана 5:18). Для фарисеїв, для тих, хто знав Закон, Писання це було: «Як так?»

«Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою» (1 Хронік 17:13). Мова йде про будівництво храму і Бог говорить через Натана до Давида, що він не буде будувати храм, бо пролив багато крові, його син збудує…

Потім Давид ще 2 рази згадує ці слова. Перший раз він розповідає Соломону, передає те, що Бог сказав, що ти збудуєш храм і Бог буде за батька тобі, а ти будеш Йому за сина. І другий раз – він знову ж цю саму історію вже розказує перед народом всім. Крім того, в Ісаї багато разів зустрічається, де Господь каже, що буде за батька. І потім, вже в Діях Апостолів апостол Петро згадує, що Господь каже, що буде вам за Батька, а ви за синів Йому. Тобто, в той час (Дії Апостолів) події вже відбувалися після того, як Ісус Христос вже все звершив і вже Дух Святий зійшов на землю, на людей. Апостол Петро нагадує людям, що це ж писалося в Пророках, це отцівство вже згадувалось, але люди ще цього не усвідомлювали.

Ісус Христос 3 роки ходив проповідував і зціляв… Він являв людям Отця. Одна з Його місій – це показати людям Який є Бог, що Він є Отець. Являючи Отця, Він показував нам Його характер, що Бог хоче від нас, чого очікує від нас.

«А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Матвія 6:15).

Дуже важливо розуміти і знати, чого ти хочеш, чого хоче інша людина. Ісус Христос нам показав, що хоче наш Отець.

Ісус казав, що робить те, що бачив, що робив Його Отець. Що робив Христос? Зціляв, прощав, не засуджував… Наш Батько хоче зціляти кожного з нас.

«І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржили Чи ніхто тебе не засудив?» (Івана 8:10). Чому Ісус не засуджує цю жінку? Бо Отець не такий!

Коли ти приходиш до Господа, що хоче Небесний Батько? Він не хоче судити, але застерігає більше не робити так. Це є серце Батька.

Батько не хоче підловити, в чомусь тебе звинуватити. Він не хоче, щоб ці погані неприємні моменти були. Він хоче застерегти тебе, направити на вірну дорогу.

Це батьківство потрібне багатьом людям. Багато хто його шукає. І Христос каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28). В Ньому є це батьківство. Він дасть цю увагу, тепло, Він зрозуміє, не буде судити, постарається направити…

Батько любить своїх дітей не від того, що вони роблять, а від того, що це його діти.

Небесний Отець через Біблію показує нам, яка є Його Батьківська любов, що Він не Бог, Який дивиться зверху, щоб підловити, засудити, і вибирає Собі тільки святих і праведних, ні! Він каже, що любить всіх! Заради всіх Він віддав Свого Сина, щоб виправдати, щоб не судити, а змінити життя.

Навіть, якщо ти щось робиш не так, Бог тебе любить. Так, Йому це не подобається, Він хоче це поміняти. Він буде втручатись в твоє життя таким чином, що тобі не сподобається, але Він робить це тільки через те, що Він любить тебе і хоче тебе змінити. Якщо ми будемо приймати цю любов, вона приведе нас до Нього ближче і, відповідно, ми зможемо помінятись.

Батьківство присутнє і в чоловіків і в жінок. Це є риса характеру.

Кожна людина потребує батьківської  опіки, навіть, коли ми дорослі – щоб нас десь хтось стримував, пильнував, щоб ми могли чимось поділитись. Ми живемо в час великої благодаті – ми можемо це робити. Люди шукають цього. Навіть, в сім'ї, деколи, можуть не знаходити в батьків цього. Але Бог завжди хоче замінити, компенсувати це.

Сьогодні, як ніколи, час для християн, щоб давати людям цю батьківську любов, щоб не просто шукати, де б її знайти, але, щоб ми прийняли це батьківство від Бога і навчилися його віддавати дальше. Тобто, передавати це іншим людям, служити іншим людям.

Ми являємо людям Отця, Його характер. Це можна робити в сім'ї, в кожній сфері. Пізнавайте Який є Небесний Батько для кожного з нас. А з другого боку – давайте це, служіть іншим, являйте Бога Отця, що Він не для того, щоб судити, а для того, щоб помилувати.

«Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословиляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки! Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію… Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене! Для цього я послав до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві» (1 Коринтян 4:10-17). У цьому є батьківство.

Жертовність – коли ми кладемо власне життя для того, щоб дітям було краще. Це є батьківство. Отець Небесний віддав Свого Сина в жертву, Він зробив Собі дуже важко, заради того, щоб дітям було легше. Христос став посміховиськом, став жертвою, для того, щоб ми були оправдані. Він взяв на Себе всі гріхи, щоб ми були позбавлені від цих гріхів.

Апостол Павло тут повністю дублює те, що зробив Господь − Батько Небесний для людей – Він віддав Свого Сина улюбленого, щоб кожен, хто вірує не загинув, але мав життя вічне.

Не Законом, не порядками, не погрозами, не санкціями, а любов'ю, співчуттям, милістю, дружбою, розумінням, підтримкою, жертовністю і допомогою проявляється отцівство. Стосунки близькі є ключем до цього всього. Тому, спочатку ми налагоджуємо стосунки, в яких проявляємо всі ці якості, які не наші, це не ми такі добрі. Якщо Христос є в нас, то і все, що є в Небесного Отця буде в нас. Нам треба просто повірити, викопати, почати застосовувати. І це не наша заслуга, не наше вміння, але це дар, який Господь дає кожному з нас.

«Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові» (Івана 5:22). Отець не хоче тебе судити. Він цей суд віддав Синові, як Його Син вирішить, так і буде. Син і Отець одне. І ми розуміємо, що Син теж судити не хоче. Але по Закону за гріх має бути суд. Син іде і помирає замість тебе! Він ту вину бере на Себе. Тому, ти вже не засуджений сьогодні, а оправданий. Покарання вже відбулось. Це є справжнє батьківство. Це є любов Батька, коли він не забирає щось, а віддає останнє, віддає життя, коли це потрібно!

Проповідь в відео-форматі

ddd