Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Істинна суть Євангелії. Частина 1

Олег Савчак

Коли ми читаємо Писання, ми бачимо, що Павло, коли він вже проповідував про такі глибші речі (як він називав їх «тверда їжа»), він все рівно, час від часу, повертався до основ. І він знову проповідував про віру, про суть Євангелії, про жертву Христа, про зцілення, про кров Христа. Він базував все своє вчення на Христі, на Його жертві, через те він не збився з дороги, він дійшов до кінця.

Сьогодні, є багато різних вчень, які вже десь залишили це вчення Євангелії збоку, чи позаду, і вони вже настільки погнали вперед, що Боже Слово для них − це вже щось таке старомодне, неактуальне…

Як розшифровується слово «Євангелія»? Воно складається з двох слів – «єв», що означає «добро, благо» та «ангелія», що означає «вістка, послання». Якщо уважно подивитися на слово «ангелія», то можна побачити в ньому корінь ангел. Хто такий Ангел? Це є посланець, або вісник, тобто той, який несе вість, який має певне послання. Євангелія – це є Добра Новина, або добре послання, яке несе в собі якусь добру звістку.

Дослідивши Новий Завіт, можна знайти 88 разів слово «Євангелія», яке перекладено в контексті, як «Євангелія» і 9 разів воно перекладене, як «Добра Новина» (але це те ж саме). Тому, приблизно 97 разів зустрічається слово «Євангелія». Це дуже багато. Ми можемо зустріти це слово в таких словосполученнях, як Євангелія Ісуса Христа, Євангелія Божа, Євангелія благодаті, Євангелія царства, Євангелія Доброї Новини, Євангелія спасіння…

Ціль проповіді: навчити нас на глибинному, інстинктивному рівні відчувати духом Писання.

Ми всі царі і священики для нашого Господа. Хто такий священик? Це посередник між Богом і ще кимось. Ми є посередники. Спочатку ми є царі і священики для себе самих. Тобто, ми відповідальні за те, що ми «їмо», яку духовну їжу, як ми молимось, читаємо Слово… А дальше, ми вже стаємо царями і священиками для людей, які оточують нас. Ніхто не може піти у ваш дім, на вашу роботу, а ви можете! Тому, ми всі унікальні. Ми живемо і працюємо в унікальному середовищі, де тільки ми можемо проникнути і тільки ми відповідальні. Тому, наша ціль – навчитись розрізняти в дусі, відчувати це Слово істинної Євангелії – чи то є зерно здорове, чи там є якась фальш, чи там є істина, чи там є якась брехня, лукавство, чи це слово, ця проповідь, ця думка, доктрина, чи воно згоджується з Писанням, чи ні. Чому це важливо? Тому що Церква є сіль і світло. Ті дві характеристики несуть в собі вплив. Що таке світло? Світло має особливість розвіювати темряву. Що таке темрява? Темрява – це не є щось. Ми не можемо описати темряву. Темрява – це відсутність світла. Коли приходить світло, темрява зникає. Тому, Христос каже, що ви є світло. Тобто, ви маєте цю здатність. І так само сіль. Без солі їжа ніяка. Сіль несе смак. Якщо ми, як Церква, втрачаємо сіль і світло, тоді ми починаємо підлаштовуватись під темряву. Церква, або проповідники, або якась інституція, яка втратила сіль і світло, яка не розуміє істинну суть Євангелії, вона підлаштовується під темряву. Тому, щоб цього не було, ми повинні зберегти цю істинність, або істинну суть Писання.

«Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію» (Галатів 1:6-7). Павло вже починає воювати за те, щоб чистота Євангелії була збережена.  Існує поняття «іншої Євангелії». В чому її суть? Цю Євангелію, яка є Христова перекрутити, змінити підтекст. З нею щось роблять, коли вона втрачає істинну суть, те, для чого вона вийшла з серця Бога Отця, Ісуса Христа і Духа Святого.

Тих різних «євангелій», єресів є багато, наведемо кілька аспектів:

1. Євангелія процвітання. Неістинна євангелія, яка має в собі зерна істини. Взагалі, слово «процвітання» − хороше, біблійне. Процвітання – це добро, благо, це благословіння, забезпечення. Слово Боже не проти процвітання. Є кілька віршів, на яких будується це євангеліє.

«Уюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй» (3 Івана 1:2).

Що ж не так з цим?

1) Людина і її бажання стають в центрі. Людина, яка в це вірить підставляє себе в центр. Вона вірить в Бога, в Його Слово, читає Слово, але мотив походить з того, що не Бог, а людина в центрі.

Бог хоче для нас благо, добра з Його перспективи, з Його точки зору. Те, що є благо з Його точки зору, в Його очах, з Його перспективи, що Він вважає за потрібне, важливе і корисне для мене, на даному етапі, на цій землі – я згоджуюсь з Ним. Інша людина з цим не згоджується…

Ми люди… Поки ми не навчимось мислити біблійно, відчувати, думати, молитись, вірити біблійно, доти в нас будуть конфлікти і нерозуміння, як з Богом, так і з людьми. Чому? Тому що ми, з однієї сторони, земні, а з другої – небесні, духовні. З одної сторони – плотські, а з другої – Божі. І ці дві наші натури завжди будуть ворогувати, битись.

Якщо ми віримо в цю євангелію процвітання, перше, що будемо застосовувати – молитва, як інструмент, яка «заставляє» Бог виконати прохання. «Прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої» (Якова 4:3). Просимо і не отримуємо чому? Бо хочемо жити на своїй розкоші…

Молитва – це є інструмент, який включає небеса, який стимулює небеса принести відповідь, але не заставляє Бога змінити Його думку, Його точку зору! Це неможливо! Це дуже важливий аспект – мотивація, мотиви. Не всі знають наші мотиви, тільки ми і Дух Святий. Тому, якщо мотиви неправильні, Бог не дасть відповідь на цю молитву.

2) Говорять, що сильна віра автоматично притягне багатство і процвітання. І дальше, виходячи з цього, людей, які не мають багатства, які бідні, в яких є певні проблеми, вони свідомо, чи підсвідомо звинувачують, що це є їхня проблема. Чому? Тому що в них є не достаток віри. Тому, проповідники віри, які тільки проповідують віру – це, насправді, дуже вузько. Віра – це дуже важливо. Але як відносно любові, милосердя, інших чеснот?

Коли народжується цей сектантський дух? Коли ми беремо одну істину Божу і ми відділяємо її, піднімаємо над іншими істинами. Ми більше про неї молимось, акцентуємо більше уваги, більше про неї говоримо. Вона затьмарює інші істини, і, в результаті, Божа, хороша істина, яка починалась, як Боже Слово може стати єрессю, сектантським духом, тому що ми не звертаємо уваги на інші істини і місця Писання.

Віра – це важливо, але це автоматично не приведе до багатства. І, якщо людина на даному етапі свого життя не багата і не успішна, це не означає, що в неї брак віри.

3) Давати з ціллю отримати більше.

Кожен з цих пунктів має зерно правди, істини. Можна на 50%-70% згоджуватись з кожним пунктом, але не повністю.

Система даяння – ти даєш з конкретною ціллю – в 30, в 60, в 100 разів. І знову ж таки, ми віримо, що, коли даємо, то отримаємо більше. Але ніде в Біблії, ви не знайдете, що це буде в 30, в 60 раз від того, що ви пожертвуєте. Ви отримаєте благословіння, забезпечення! Давайте! Слово Боже вчить про мотиви в даванні – давайте і не чекайте нічого отримати назад. Це питання серця, питання мотивів.

4) Проголошення і сповідання.

Це важливо – проголошувати Слово Боже, те, що мені потрібно, в що я вірю, але знову, який мотив? Для чого? Не факт, що ти будеш мати те, що ти проголошуєш, але тільки те, що узгоджується з Його Словом і Його волею. Важливо, яка Божа воля! Сповідання і проголошення Слова – це істина, це добре, але що ми проголошуємо і який мотив – це дуже важливе питання.

2. Євангелія, що базується на ліберальній теології.

Ліберальна теологія – це те, що зараз наступає на церкву. Чи чули ви таке слово, як «гуманізм», або «ідеї гуманізму»? Гуманізм – від латинського означає «людяність». Неодноразово ми можемо чути такі вислови – «Де ж твоя людяність?» «Будьте людяні!» Хороше слово, добре слово! Особливо, коли воно народилось (кінець 1800 років), коли ще було рабство в деяких місцях, велика різниця між багатими і бідними, коли життя людини не вважалось чимось цінним. Тому, в ті роки гуманізм мав хороший підтекст – оцінити людське життя, любити, поважати людське життя. Коли спливав час, ідеї гуманізму зайняли місце Бога. Гуманізм ставить людину знову ж таки в центрі.

Ліберальна теологія виникла на кінці XIX на початку XX століття і була заснована на працях німецького філософа Фрідріха Шлейєрмахера − позиція антропоцентризму, де людина є в центрі, розглядається проблема людини і її світу, або світогляду, і потім, це Бог і Його воля. Даний підхід повністю протирічить тому, у що вірили реформатори такі, як Лютер, Кальвін та інші. І ми сьогодні згоджуємося з ними,що сама людина не здатна змінитись своїми власними силами і подолати гріховну сторону без допомоги Бога.

Ідеї гуманізму, ліберальної теології ставлять знову людину в центрі буття, тобто її воля, бажання і цінності стають на перше місце, а Бог і Його Слово нівелюються. Церква втрачає своє світло і сіль і це дуже сумно. Тому ми повинні з цим щось робити! 

«Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Галатів 3:28).

Тут апостол Павло пише про рівність та однакову цінність всіх людей перед Богом. Але варта зауважити, що тут говориться тільки про дві статі, а не про сотні гендерів, про рівність чоловіків та жінок, рабів та вільних, але не говориться про одинакові функції та ролі. Ми повинні згідно Писання розрізняти – де є Бог, Його перспектива, Його точка зору, а де людське, те, що хоче нав’язати нам цей світ. Кожен повинен дати собі питання – що я, як особистість, можу робити? В що я вірю? Про що я молюсь? Суть – щоб ми побачили загальну картину – яка є істинна суть Євангелії? Якими Він нас створив, до чого Він нас закликає? Щоб ми не втратили сіль і світло, щоб, коли Христос повернеться,  ми Його чекали, впливаючи на цей світ.

Ми, як Церква в цілому і кожен з нас зокрема, покликані спасати тих, хто гине, зціляти хворе, вирівнювати криве, справляти перекручене -  це істинна суть і природа Євангелії. Не підлаштовуватись, а змінювати! Хоча б одну думку! Хоча б одну точку зору! Хоча б одне життя! Хоча б одну долю!..

ddd