Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Загартована віра

Олег Савчак

Віра – одна з основних тем в Біблії. Що ж таке загартована віра? «Загартований» − від німецького слова hart, що означає  «твердий». Загартування − зміцнювальна, або термічна обробка (металу, глини…). Це полягає в тому, що той метал спочатку нагрівають до температури, яка вища критичної точки для поліморфного перетворення. Дальше, його якийсь час витримують в тому неприродному стані, і в подальшому охолоджують з швидкістю більшою за критичну з метою фіксації високотемпературного стану цього матеріалу. Після цього він стає абсолютно іншим, як був до того – набагато міцнішим, сильнішим, твердим, яким би ніколи не став без цього загартування.

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу. Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорого цінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не убачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам» (1 Петра 1:3-9). «Досвідчення вашої віри» – синоніми – випробування вашої віри, доказана віра, доведена віра, підтверджена віра. Віра випробувана, доказана, підтверджена має бути дорого цінніша за золото, яке гине в контексті вічності, Божих цінностей.

1. Ми маємо на небесах спадщину. Відкриття, що ми маємо спадщину на небесах дає стимул і підбадьорює нас, що якщо нам щось тут не вдається і ми чогось тут не досягнули (в питанні маєтків, слави, влади, якихось людських можливостей), ми розуміємо, що Бог на небесах  має для нас нашу спадщину, те, що Він приготував саме для нас.

2. Ми бережені силою Божою на спасіння через віру. Бог тебе береже від світу, від тих спокус, проклять через віру. Звідки ми знаємо в контексті Божих подій чому так сталось? Звідки ми знаємо що буде дальше? Ми не знаємо… Тому, завжди маємо мати цей припуск, допуск, що є певна частина інформаційного простору, де немає достатньо світла і відкриття для нас. І це ми називаємо «довіра  Богу». Тобто, ми припускаємо, що ми чогось не знаємо, що Бог мудріший, ніж ми, і що те, що ми не розуміємо, і що нам здається, що мало б бути не так, ми в тому довіряємо Богу, ми кажемо: «ТИ Бог! Тобі видніше!».

Ми говоримо про загартовану віру, про якийсь тиск, про загартування, випробування, про те, що потрапляючи в якусь таку ситуацію, ми починаємо мислити і поступати по-іншому. Ми ніколи не думаємо, що ми можемо гніватись, якщо ми в мирі, спокої, нас ніхто не виводить з рівноваги, але, якщо ми потрапляємо в якусь таку ситуацію, ми починаємо мислити і поступати по-іншому. Коли хтось на нас кричить, не засуджено критикує, обзиває, твоя реакція незапланована, не прогнозована, і ти сам дивуєшся чому ти так поступив, зробив, тобі соромно, потім ти за це каєшся, тим не менше, ти це зробив, тому що ти потрапив в ситуацію, яку ти перестав контролювати. Якраз і це є віра, загартування, процес, коли ти перестаєш щось контролювати, ти втрачаєш контроль над чимось і починаєш більше і більше довіряти Богу. Ми є люди, ми хочемо все контролювати, тримати в своїх руках, впливати, діяти.

3. Радійте навіть коли засмучені. Віра загартована, випробувана − цінна, важливіша, краща, дорожча, ніж золото – це цінність, яку люди хотіли б мати. Ми рухаємось туди, молимось про це.

4. Щоб досягнути мети віри – спасіння душі. Якщо ми говоримо про загартування, то воно відбувається двома елементами, чи станами – це вогонь і вода. І фізично так є і духовно. Господь дуже часто саме про ці два явища говорить.

«Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, − не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я»  (Ісаї 43:2). Без цього розуміння не відбувається загартування віри. Головне відкриття – щоб ми пройшли через, розуміючи, що Господь з нами, що Він тримає нас за руку. Тому, все більше і більше нам треба відкриття і Слова, що Господь поруч, близько, тримає мене за руку. Якщо ми наситимо свою душу, свій розум такими словами, обітницями, тоді, ми будемо готові проходити через щось, через воду, через вогонь.

Коли ми в Господі, тримаємось за Нього і проходимо через, дальше приходить наступне відкриття, що це тебе не вб'є, тому що, насправді, вогонь і вода – це два самих небезпечних явища в природі. Стихія неконтрольована. Але Господь говорить, що буде з тобою в стихіях, в явищах, в ситуаціях, і ти будеш переходити через них.

«Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо ТИ при мені, − Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать!» (Псалом 22 (23):4). Ми бачимо дві протилежні стихії, але вони дві важливі, коли ми говоримо про загартування. В нашому житті можуть бути протилежні кризові явища, протилежні тиски і випробування. Бог може нас проводити через різні явища, через хворобу, здоров'я, зцілення, через багатство і бідність, через якісь сімейні стани, коли ми маємо багато дітей, або, коли сім'я якийсь час бездітна, коли людина одружена, чи коли людина не одружена, багата чи бідна… І для одного може бути цей вогонь, або вода випробуванням, спокусою, чи тягарем, коли людина щось отримує вона забуває про Бога, перестає славити Бога, тому що вона багата, здорова, має сім'ю (чоловіка/дружину, дітей), і вона збавляє оберти, перестає славити Бога, цінувати,дякувати… А, деколи, може бути навпаки – коли людина проходить випробування, хворобу, бідність, може поститись, шукати Бога, а може навпаки розчаровуватись, починати заздрити, осуджувати, нарікати… І ці протилежні кризові стани можуть діяти на нас, як вогонь, як вода, вони можуть впливати на нас, виводити з стану рівноваги, можуть нас шокувати. І Бог з Своєї точки зору говорить, що це необхідно для того, щоб загартувати нашу віру, тому Він по черзі періодично бере за руки нас і проводить через різні стани, ситуації і події – через, не попри, повз, а через, тому що ми говоримо про загартовану віру, про віру дорослих, про віру, яка знає Бога, про віру для якої саме головне, щоб Бог був поруч, щоб я знав, що близькість Бога – для мене добро. Це відкриття. Це слово для дорослих, для зрілих, коли ми називаємо вірою не просто розумову згоду, не просто, що нам здається, що ми віримо, але ми називаємо сьогодні вірою випробувану віру, доказану, доведену, підтверджену, коли ти крок за кроком, мало по мало, ти пройшов воду. І Бог, звісна річ, не кине тебе відразу в дуже глибоку воду, чи сильний вогонь, Він буде тебе поволі, потрошки, поступово загартовувати. Загартовування не відбувається без вогню і без води.

«Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, − та не впав, бо на камені був він заснований» (Матвія 7:24-25). Поки ми не пройшли через вогонь, воду, поки наша віра в тій, чи іншій ситуації ще не доказана, не доведена, то вона і не є прогнозована.

Проповідь в відео-форматі

ddd