Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Не повертай назад відпущеного раба

Олег Савчак

Часи Єремії ‒ це часи перед повним розвалом Юдейського Царства, Ізраїльського також. Це складні часи… Чому вони прийшли? Народ відійшов від Бога.

Єрусалим ‒ місто свят, місто храму, місто часів Давида, Соломона, коли славили Бога, співали Йому, приносили жертви, перетворили на язичницьке місто. По всьому місту була маса жертівників, люди поклонялись Ваалам, Молохові, кадили небесній цариці, різним ідолам… І це не просто було одноразово, це було масово, починаючи від царів до рабів, весь народ перебував в тому. Бог терпів… Він заплющував очі, посилав пророків, кликав, просив, переконував… Народ насміхався з пророків. Коли прийшов пророк Єремія (його ще називають «плачучий пророк»), замість того, щоб до нього прислухатись, коли він звіщав: «Наверніться! Покайтеся!», вони з нього сміялись. Була маса фальшивих пророків, які пророкували: «Мир і безпека!» «Мир і процвітання!», і вони це все пророкували Ім'ям Господа. І, коли прийшов пророк Єремія і почав пророкувати швидку загибель, зруйнування царства, полон, рабство, його запідозрили в зраді. Його побили і посадили у в'язницю. Всі царі, вельможі звинувачували його в зраді, тому що він говорив щось таке, що вони не хотіли чути. Люди в будь-який час завжди хочуть чути щось приємне, щось таке, що влещує вуха. Єремія через це став ізгоєм, через те, що він був голос сумління, голос Духа Святого.

Єремії 34:8-22

Якщо б ми нахилили своє вухо і своє серце, ми б були уважні до голосу Божого, ми б молились і роздумували, ми ніколи не були б в темряві, такі, яких можна застати не готовими, зненацька. Слово Боже вчить нас, щоб ми були тими, які пильнують і щоб нас зненацька не заставали різні події.

Єремії 34 ‒ в історичних подіях це 580-600 роки. Три останні царі ‒ Єгояким, син Йосії, який, напевно, був одним з останніх царів, які знали Бога і служили Йому, він був набожний цар, і вже за Єгоякима прийшло відступлення, перше завоювання Єрусалиму. І вже цей цар Єгояким, який правив з 609 по 598 роки, він вже був фактично під владою Навуходоносора, тому що замість того, щоб привести життя в порядок (покаятись, виправити дороги, шляхи, почати шукати Господа, подумати чому ми в рабстві), вони абсолютно в той бік не думали. Вони думали по-людськи ‒ «Що нам зробити?» «Як нам бунтувати?» «Як нам позбавитись від вавилонського царя?» Замість того, щоб шукати Господа, слухати, що говорять пророки, вони звертались до Єгипту, і якраз саме всі ті роки Ізраїль і Єгипет були партнерами, союзниками. Тобто, кожного разу, коли Єгипет піднімався, мав якусь загрозу для вавилонського царя, Ізраїль «розправляв крила», і казав, що Єгипет його друг, партнер, і навіть починав бунтувати проти Вавилону. Не Богом підпирався, не Словом, не покаянням, не жертвами, не молитвами, а Єгиптом. І вони кілька разів пробували відпадати від Вавилону. Перший раз ‒ прийшов вавилонський цар, завоював Єрусалим і інші міста, але не зруйнував все. Частину забрав в полон, частину пограбував, поставив царя Єгоякима. Він з ним заключив угоду, що не буде руйнувати Єрусалим повністю, не буде вбивати всіх, але, в свою чергу, Єрусалим платитиме данину і буде собі жити… Проходить час… Єгипет піднімається… Проходить місяць, пів року, гроші не поступають в казну і вавилонський цар думає: «Ми ж з ними домовились… Вони ж пообіцяли…Я ж їх частково помилував…»

І саме ці події ‒ Єремії 34 ‒ Навуходоносор знову обступає Єрусалим. Проходить якийсь час, і так виглядає, що євреї починають все-таки каятись потрошки. Написано, що Седекія, останній цар, заключає з народом Завіт. Вини намагаються шукати Бога, тому що вибору немає, Навуходоносор підступив.

Біблійно, був такий Закон, що кожного сьомого року, ти маєш відпустити раба єврея. Що цікаво? Часто, рабами були люди з інших народів. Часто, рабами ставали через війни, через те, що хтось програв, хтось виграв, і ті, які програли, ставали рабами. Також раба можна було купити, продати. Але був ще один вид рабства, коли людина, особливо  тут говориться про ізраїльтян, коли вони добровільно попадали в рабство. Був закон ‒ 6 років раб відпрацьовує, а на 7-ий рік ти відпускаєш раба на свободу, прощаєш йому всі борги. І так виглядає, що саме цей рік настав. І крім того всього, що кадили богам, приносили жертви, що вони стали язичниками, це питання рабства повністю спотворилось. Євреї євреїв використовували, вони їх тримали роками в рабстві, знущались з них. Абсолютно все Слово було перекручене і його ніхто не дотримувався.

І тут, пророк Єремія намагається достукатись і на якомусь етапі Седекія його чує, він заключає цей Завіт, тому що вибору немає. Ворог прийшов і вони оголошують рік Божого змилування, помилування, прощення і відпускають всіх рабів.

Що відбувається дальше? Фараон відходить. Імітація покаяння ‒ відпускають на волю рабів. Проходить кілька місяців, чи пів року приблизно і здається все ‒ ворог не тисне, життя триває… І тут, вони повертають своїх рабів назад. Кожен починає думати ‒ «Чого я такий глупий був, немудрий? Мені ж не вигідно…» Вони починають кожен повертати своїх рабів… Так виглядає, що покаяння не відбулось. Тобто, молитву покаяння вони прочитали, але серця їхні не покаялись. І так виглядає, що це був останній шанс… Якщо б вони своє покаяння розвинули − рабів відпустили, жертівники почали руйнувати, так виглядає, що Бог їх би помилував і дав би їм шанс, тому що Бог такий, Його серце таке.

Історія нам говорить, що пройшов дуже короткий час після того, як вони почали повертати своїх рабів назад, Вавилон фактично отримав знову чергову міні перемогу над Єгиптом. Сутичка завершилась, Ізраїль вже не мав на кого уповати і Навуходоносор знову повернувся до Єрусалиму. І першого царя Єгоякима він стратив, другого царя Єхонію він забрав в рабство, і Седекію так само полонив. Що відбулось? Вавилон знову приступає до Єрусалиму, обступає його і вже шансу немає. Вже Бог раз давав шанс, другий, третій, кликав, люди не послухали і вже історія каже, що була довготривала облога. Це був довгий час, можливо, півтора роки. І біблійно і історично ми знаємо, що почалась чума, голод, люди почали їсти своїх дітей, люди хворіли, вмирали… І фактично через цю облогу Навуходоносор бере Єрусалим штурмом. Седекії виколює очі, забирає в рабство, його синів страчує, руйнує храмові стіни Єрусалиму, забирає всі скарби, які в храмі залишились, князів, вельмож, самих головних всіх страчує, другорядних забирає в рабство вже на свою землю в Вавилон і лишає простаків, колишніх рабів, наділяє їм навіть якусь землю, не їхню, дає їм можливість там жити і працювати, але фактично царство Єрусалиму зникає, повністю занепадає.

Для нас наука, що все залежить від кожного з нас, від того, як ми, як Церква, як віруючі, як ми ходимо з Богом, як ми слухаємо Бога, як ми роздумуємо, аналізуємо, тому що ми так часто, як люди в світі ‒ за компанію щось робимо, замість того, щоб копати глибше, щоб більше приділяти тому, щоб розуміти в який час ми живемо, що відбувається, що Бог хоче, чому Бог кличе, чому Бог стукає, і вони мали шанс…

«Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе. А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо, конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому. І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні. І станеться, коли він скаже тобі: Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій, бо добре йому з тобою, то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, і стане він тобі вічним рабом; і невільниці своїй зробиш так само. Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш» (Повторення Закону 15:12-18).

Раб, або рабство ‒ це певне поневолення людини людиною, це, коли людина втрачає власний вибір і власну думку, коли з нею перестають рахуватись, коли людина працює тільки за їжу, вона не має свого майна, вона не може заробити і накопичити кошти, вона собі не належить, вона власність господаря.

Коли ми говоримо про сучасне життя, є різні види рабства. Є підпільне рабство, коли людей ловлять, продають в рабство, але є рабство добровільне, коли людина добровільно через свою глупість, недолугість продає себе в рабство ‒ в рабство азартних ігор, наркотиків, блуду, обману… Вона заплутується. Якщо ми є раби, то це рабство ми несемо в свій дім, в свою сім'ю. Якщо раб є на роботі, то власник, шеф буде страждати. Слово Боже закликає, коли людина кається, вона повинна розвивати це незалежного від того, що відбувається.

Що є нашими рабами сьогодні? Старі звички. Людина покаялась, пройшов якийсь час, вона дивиться, що все добре вже, життя налагодилось (здоров'я повернулось, фінанси є…) і людина потрошки повертається до старих звичок. Для когось це паління, для когось обман, або взяти щось чуже і т. д. Сумління знову стає спалене, коли людина перестає слухати Бога.

Якщо не буде глибокого, щирого покаяння, глобального «відпущення цих рабів», глобального навернення до Бога, цей цар обов'язково прийде і поневолить тебе, і руїна твого дому буде велика. Сьогодні, Бог шукає нас, пасторів, лідерів, служителів, християн, віруючих, кожного з нас, щоб ми були, як голос Єремії, щоб ми, починаючи з себе, дивлячись довкола, ми ставали більше сторожами, ходатаєми, більше тими людьми, які відпускають рабів і не повертають їх назад.

Ми повертаємо відпущених рабів і тим самим самі повертаємось в рабство, тому що занадто добре стало жити. В процесі повернення нами наших рабів, вавилонська армія теж розвертається в цей час. Коли вона повертається вже назад, ми бачимо, що порятунку вже немає. Відбуваються події, які ми вже не контролюємо.

«Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб» (2 Петра 2:19). Не може відпустити на волю людина раба, якщо вона сама раб. Чому вони повернули рабів? Вони обіцяли їм волю, потім забирали, тому що вони самі були рабами ‒ своїй амбіцій, людської праведності, гордості, егоїзму. Для того, щоб ми відпускали рабів і не повертали їх назад, ми повинні самі стати вільними, ми повинні самі звільнитись від рабства. Ми повинні зрозуміти, що тільки свобода в Христі дає надію, вона дає вибір, легкість, шанс, майбутнє. Бог сказав: 1)відпустити раба; 2)наділити його чим маєш; 3) Бог тобі дасть твоє, скільки тобі треба і коли треба!

Проповідь в відео-форматі

ddd