Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Небезпеки короткотривалої віри

Олег Савчак

Нам необхідно вчитись розвивати нашу віру, для того щоб рухатись за Богом, щоб відчувати Його, пізнавати Його, тому що: «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає Нагороду» (Євреїв 11:6).

Що таке віра? Віра ‒ це якийсь невидимий зв'язок з Богом (в молитві, в спілкуванні, в поклонінні, в благословінні від Нього і коли ми когось благословляємо…). Ми без віри догодити Богу не можемо. Треба повірити, щоб спастись і покаятись.

Часто, ми не можемо щось доказати, пояснити, кожного разу нам треба вірити, що Він нас чує, що те, чим ми займаємось має неймовірне значення.

«Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні;а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз» (Марка 4:16-17). Написано, що людина з радістю приймає Слово, вірить, реагує, але до часу, віра короткотривала. Коли згодом утиск, або переслідування наступає, вона спокушається, розчаровується зразу, вона відступає, відпадає. І це небезпека, проблема цього часу в який ми живемо.

Небезпеки короткотривалої віри:

1. Коли людина починає боятись, лякатись. Якщо вона не переможе той страх, вона починає жити в ньому. А страх має муку. Страх не від Бога. Страх веде до невірства, розчарування. Страх веде до страждання нашої душі, коли людина не має радості. Чому приходить страх?Все починається з депресії, розчарування, і ця депресія переростає в щось більше. Важливо не запускати ці речі. Мудрість полягає в тому, щоб реагувати вчасно. Деколи, потрібно з кимось поділитись, просто поговорити з наставником, спільно помолитись, почути якесь слово, прийти на домашню групу, для того щоб поділитись чимось маленьким, і воно, як пара може зникнути. Якщо ти не розберешся вчасно, за якийсь час воно може стати великою хронічною проблемою.

2. Розчарування. Це велика небезпека, розчарування росте в невірство. Поки це розчарування ‒ нічого страшного, ми всі розчаровуємось. Але що ми з тим робимо? Як ми реагуємо? Як ми відновлюємось після розчарування? Який наступний наш крок? Дуже багато залежить від нас, від Церкви, від Божого Слова, від того з ким ми говоримо, а хто слухає. Якщо ви сієте зерно любові, надії, віри, воно попадає в хорошу землю. Тому, використовуйте всяку можливість, щоб помолитись, підбадьорити, поговорити.

3. Заздрість і нарікання. Якщо людина постійно заздрить, нарікає, жаліється, це говорить про те, що її віра короткотривала, вона не до кінця довіряє Господу, вона не впевнена, що Бог має щось для неї. Вона бачить, часто, через призму негативного (людей, обставини), і це є загроза, тому що, рано чи пізно, це виллється в невірство. Кожного разу, як людина нарікає вона підживлює свою невіру. І треба час, консультування, молитов, реабілітації, постів, Слова, щоб людина захотіла, повірила. А якщо людина не хоче, тоді і Бог не може допомогти.

Люди заздрять, нарікають, ожорсточуються. Це коли серце перетворюється в камінь. Бог не чіпляє. Ожорсточення ‒ це наслідок хронічної хвороби. Слово Боже постійно каже випробовувати себе, щоб не було ожорсточення, щоб не виріс гіркий корінь і не наробив біди. Перевіряйте себе, чи ви в вірі. Кожного разу перевіряй сам себе перед Богом.

Ми бачимо, що труднощі були і в Мойсея, і в Авраама, і в Іллі, вони, як і ми боялись, лякались. І такі моменти нас підбадьорюють.

Довготривалу віру треба розвинути. Навіть Авраам вчився до кінця своїх днів вірити (Буття 17:16-18). Тому, якщо нам щось не виходить, і ми десь спотикаємось, десь впадаємо в короткочасне невірство, і сатана хоче вже нас прибити, сказати, що з нами щось не так, і віра наша якась не така, треба відкидати це.

«І не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові» (Римлян 4:20). Якщо ми проходимо свої короткотривалі моменти віри, розчарування, але знаходимо сили в Слові , в Бозі, в один одному, коли ми підбадьорюємо, молимось один за одного, і знову піднімаємось, то Бог каже, що ти молодець, бо ти кожного разу зміцняєшся, віддаєш славу Богу. Ми перелистуємо сторінку наших слабкостей, невдач, спокус, зміцняємось Богом і йдемо дальше. Бог дивиться на серце, на боротьбу.

«Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!.. І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?» (Матвія 14:30-31). Якщо людина вже йде по воді, то здається, що вірити вже до кінця днів треба. Якщо ти реально пережив і йшов по воді, то ти вже не можеш сумніватись більше в Бозі. Віра має бути довготривала, яка не залежить від обставин.

«Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів» (Євреїв 4:2). Якщо Слово Боже і віра слухачів не злучаються, значить результату і плоду не буде. От це є короткотривала віра.

Що робити, щоб наша віра не була короткотривалою?

1. Пам'ятати, що Сам Христос заступається за нас перед Отцем.

«Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!» (Луки 22:32). Ісус молиться, ходатайствує за нас, щоб наша віра не пропала і не вивітрилась.

2. Підживлюй і підгодовуй свою віру через Слово і обітниці. Проповідуй собі, говори Слово в своє життя, накручуй себе, переконуй себе, пояснюй сам собі. Роби це постійно, регулярно.

3. Практикувати Слово ‒ це і є застосовувати віру. Як можна практикувати віру, зрощувати віру? Ти слухаєш Слово, практикуєш Слово і віра зростає. Треба жити згідно Слова.

4. Завжди розбирайся з своїми страхами на самому початку.

5. Завжди славити Бога, як Авраам.

Проповідь в відео-форматі

ddd