Бог хоче навчити нас чогось, змінити. Бувають моменти, що ми вже покаялись, але ті старі звички ще в нас сидять. Тому, нам потрібно їх позбуватись, каятись.

Бог дає нам Слово, яке вчить нас правильно поступати, як говорити з братом/сестрою, як поводитись на роботі…

Якова 3:1-12. Бог порівнює наш язик з такою стихією, як вогонь. Коли ми говоримо якісь речі, завжди треба думати, тому що словом можна дуже сильно ранити, або ж благословити людину. Ми маємо контролювати свій язик, те, що виходить з нас. Ми повинні думати перед тим, як щось говорити, вгамовувати свого язика. Ми повинні являти Христа. Не може з одного джерела текти і гірка, і солодка вода. Ми вже повинні вести себе, як відновлені люди, щоб люди, які в світі бачили, що ми вже не такі, як були колись. В кожного з нас є ще багато речей, яких треба позбутись і за які треба покаятись.

«Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Матвія 12:34-37). За кожне слово судного дня ми дамо звіт. Ми будемо відповідати за те, що ми говоримо, що ми проповідуємо, як ми наставляємо, як поводимось.

Біблія пише, що чим наповнене серце, те говорять уста. Якщо людина наповнена Господом, Духом Святим, вона буде ходити і благословляти, навіть, якщо хтось щось зробив не так, вона буде докоряти з любов'ю.

Біблія вчить нас, щоб ми свої серця наповняли Словом, Господом. Тому, слідкуйте за своїми серцями, устами.

«Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (Притчі 18:21). Ти можеш проголошувати смерть, а можеш проголошувати життя. Ми повинні більше і більше наповнятись Словом. Смерть не буде звучати з наших уст. Ми маємо проголошувати здоров'я, життя в наше життя, в життя інших людей.

«А їхнє слово, як рак, буде ширитися» (2 Тимофію 2:17). Тут порівняно марні слова з раком. Слова погані ширяться, як рак. Слово ранить людину ‒ людина ображена, зранена, вона вже думає тільки про лихе.

«Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!» (Марка 11:23). Біблія пише, що слово має силу. Слово, яке виходить з нас має силу, чи на смерть, чи на життя, І це від нас залежить, що ми будемо говорити.

Під час таких таїнств, як хрещення, шлюб, наприклад, нам треба вийти і сказати слово, заявити. Ми заявляємо щось перед Богом, і це має силу. Господь хоче, щоб ми особисто заявили волю свою.

«Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо до праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Римлян 10:9-10). Слово Боже каже, щоб спастись треба сповідувати, що Ісус ‒ Господь, визнати Ісуса Господом і Спасителем свого життя, тоді ми спасаємось..

«Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний, щоб з'явив я її, як звіщати належить мені. Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час. Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колоссян 4:2-6). Біблія нас вчить, як ми повинні жити, яке має бути наше слово, як поводитись з чужими. З нас має виходити солодка вода.

«Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої відговорення підступу» (1 Петра 3:10).

«Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говоріння підступу. Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!» (Псалом 34:13-14).

«Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!» (Псалом 141:3).

Ми повинні просити Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, щоб з нас не виходило нічого злого, бо за кожне слово ми дамо звіт. Ми повинні пильнувати за цим.