Як любити Того, Кого не бачиш?

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Це заповідь перша!)» (Марка 12:30).

Виявляється, що є перша, сама головна заповідь – любити Бога, любити Того, Кого ми не бачимо. Більше того, не просто любити, а любити всім серцем своїм. Господь хоче навчити нас любити Бога всім своїм єством. Серце – це моральний центр сутності людини, це де живе наш дух. Це там, де є життя, куди вдихнув Бог Свій дух, це наше дихання.

Любити всією своєю душею – це вже питання наших рішень, навчання себе, переконання себе, можливо, десь підбадьорення.

Любити розумом, або думкою. Тобто, коли людина розумна, вона думає і це вже не просто серце і душа (це емоції, відчуття, пережиття), коли ти спрямовуєш свій зір на Ісуса, ти свої думки направляєш, ти починаєш роздумувати про Нього, про Його Слово, про якісь події, ти напружуєш свій мозок, заставляєш його працювати в правильному напрямку, в правильному русі.

Якщо це головна заповідь і це перша заповідь, значить це те, над чим ми повинні працювати і куди ми повинні йти.

Зрілість і духовність полягає в тому, коли ми акцентуємо увагу на Бозі, коли ми перестаємо носитись з собою.

 Час в надії треба зайняти любов'ю і поклонінням Богу. Час в очікуванні чогось від Бога ми повинні віддавати Богу любов і поклоніння.

Як любити невидимого Бога? По-перше треба дати відповідь на питання «Що ж таке любов?» І це питання досить філософське.

1. Це єднання з тим, кого ти любиш. Не можна любити і не мати цієї єдності, ототожнення. Якщо говорити про людські стосунки, то це є дружба, проведення часу разом.

2. Прихильність. Коли ти когось любиш, ти прихиляєш своє серце до тієї людини.

3. Невидимий потяг. Це не просто інтимний потяг. Це потяг провести час разом, мати більше спілкування. Тобто, коли до людини, чи до Бога тебе тягне.

4. Емоції. Тепер це ті «мурашки», це та радість і мир, коли ти думаєш про Бога, чи про людину.

5. Рішення. Коли ви відчуваєте любов, ви приймаєте рішення щось змінити, щось вчинити, і в кінці кінців це виражається якоюсь дією.

1. Якщо ми розуміємо, що таке любов і тепер говоримо, що Бог хоче, щоб ми Його любили. Він дає нам цю першу заповідь, і Він не хоче, щоб ми на цьому першому питанні «зависли» − Чи ти любиш Бога?

2. Характеристики цього об'єкта любові і спостереження за Ним. Як можна любити того, кого ти не знаєш, не розумієш. Ми не можемо виражати свою любов тому, кого ми не знаємо. Якщо ми знаємо людину, вивчаємо її характер, нам легше її любити. Якщо ми говоримо про Бога, теж саме − чи ми будуємо стосунки? Чи ми досліджуємо? Скільки часу ми проводимо?

3. Вираження. Навчитись виражати. Без вираження любов є мертва.

З чого почати? Як ми можемо навчитись виражати любов до невидимого Бога?

1. Навчитись це Йому говорити. Головна умова, щоб почати це робити – твоя віра. Якщо ми говоримо Богу, що ми Його любимо, це за собою потягне відповідальність, це вираження. Головне, щоб ми це говорили щиро, від серця. Якщо ти цього не маєш на увазі, тоді, краще цього не робити.

Якщо ти почнеш говорити це щиро, то Він навчить тебе виражати цю любов. Якщо немає цього вираження, значить це просто слова, які нічого не несуть, немає суті.

2. Наші емоції. Чи ми можемо любити Бога емоціями? Перша заповідь говорить любити Бога душею. Емоції по відношенню до Бога – це класно, це очищає наше серце, це очищає нашу душу, коли ми радіємо, коли ми плачемо. Це воскрешає нашу душу, тому що наша душа має здатність засихати легко, поволі помирати.

Душу можна лікувати через пісні, спілкування з правильними людьми, через молитви. Душу треба оживляти, освіжати Живою Водою. Душа сумує, коли ми щось не розуміємо, коли ми согрішаємо, або коли ми відходимо десь від Божої волі, стаємо байдужими, не прощаємо, коли ми маємо почуття несправедливості, людина сама себе заганяє в глухий кут.

3. Бажання послуху Божому Слову. «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам…Ісус відповів і до нього сказав: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Івана 14:21;23-24). Ми не можемо любити Бога, якщо ми не знаємо, не слухаємо, не поважаємо і не цінуємо Його Слово. Важливо навчити себе слухати Слово, ототожнювати себе з Словом, прикладати зусилля в послуху Слову, що є головне. Перше – це твоє бажання чинити Божу волю, послухатись Його Слову, навіть, якщо тобі ще щось не виходить.

Ісус хоче, щоб ми Його любили через послух до Його Слова.

Любов – єдиний, правильний мотив до послуху Його Слову і Його заповідей.

Луки 7:41-43. Хто більше полюбить? Кому більше простив. Це міра відкриття того, який ти був грішник. Кому більше прощено – це не просто, що він більше нагрішив, це більше усвідомлює і цінує, розуміє це прощення. І це один з ключів, коренів до любові до Бога. Якщо ти це раз пережив і ніколи не забудеш, ким ти був і що Бог тобі простив, ти вічно, завжди будеш Його любити і твоя любов до Нього ніколи не перестане. Чому деякі люди впадають в депресію, відступають від Бога? Вони забувають про прощення. Коли ми пам’ятаємо скільки Бог нам простив, ми любимо Бога.

«Але вас я пізнав, що любови до Бога в собі  ви не маєте» (Івана 5:42). Головний гріх фарисеїв – через те, що вони не любили Бога, вони спалили свою душу, засушили і омертвили її, вони втратили свої емоції (радіти з тими, хто радіє, плакати з тими, хто плаче), і вони стали фарисеями, які замінили свою віру в Бога просто в набір правил, ритуалів, традицій.

«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлян 8:28). Тим, хто любить Бога, все допомагає на добро.