Якщо повернутись в історію Церкви, ми побачимо, що Церква дуже часто перелаштовувалась, міняла свої доктрини. Церква міняє доктрини не тому, що вона лукава, а через те, що вона переходить ті, чи інші періоди. Ми, як Церква, не можемо бути відділеними від суспільства. Ми, як Церква, повинні ототожнювати себе з суспільством, де ми живемо. Якщо суспільство живе в мирі і процвітанні, ми, як Церква, будемо процвітати,бо ми і є суспільство. Коли приходила війна, ми бачимо, що і віруючі страждали, гинули.

«Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 Коринтян 10:11). Ми не повинні читати Біблію, як художню книгу, як просто якийсь історичний документ, щось цікаве таке. Це приклад для нас. Ми читаємо Писання і Дух Святий оживляє це Писання, бере якийсь приклад і повертає це нам на науку. Ми це називаємо відкриттям, натхненням, або оживленням Духом Святим якогось місця Писання, коли ми бачимо себе на місці Йони, Петра, Павла, чи Йови, ми бачимо, що ти проходиш подібно.

Чому страждає праведний?

1. Гріх і непослух.

Перше страждання першої людини в чому проявилось? Слово «праведний» означає виправданий, який стоїть в правильній позиції перед Богом, той, який покаявся, народився згори через Христа, через кров Христа, він виправданий, тому він праведний.

В Старому Заповіті праведність набувалась через виконання Закону, через виконання заповідей. Якщо людина виконувала Закон, чим більше вона старалась, тим більше праведність її зростала, розвивалась.

В Новому Заповіті абсолютно все міняється. Праведність сьогодні нами не здобувається, вона нам дарована. Ми зодягаємось сьогодні в праведність. Ми покаялись, прийняли Христа і ми зодягнулись в Христа, в Його праведність. Праведність нам дарована і ця праведність переважує.

 Ми живемо в Новому Заповіті і праведність наша вже Христова, не від діл і не від Закону, тому що Христос – кінець Закону. Ми праведні, ми спасенні, хрещені Духом Святим, ми зодягнені в силу Божу і Дух Святий сьогодні нам дає силу жити і перемагати, жити і боротись, жити і йти вперед.

«І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла» (Буття 2:9).

Буття 3:1-7 – Сад хороший… Всі дерева хороші… Галявина і два дерева посередині – біле − чорне, бласловіння − прокляття. Одне дерево – дерево життя, друге дерево – дерево пізнання добра і зла. Чим вони відрізнялись? Абсолютно всім вони були схожі (смачні на вигляд, на смак, прекрасні), але була різниця: перше − було пожадане, таємне щось; друге − несло життя. Було два дерева. Одне вони не помічали, і друге їх манило, тягнуло. Чому? Таємне знання. Наскільки сатана майстерно підійшов. Він не просто дав щось абсолютно інше, набагато краще.

Життя – це те, що люди, часто, не цінують. Через це сатана вплів цю спокусу, напустив такого туману. Коли людина потрапляє під вплив цього туману, вона перестає адекватно мислити.

Сатана майстер. Є люди, які люблять туман. Там їхнє місце. Там вони відчувають себе, як риба в воді. От саме через це сатана спокусив Адама і Єву, через гріх, і дальше вони почали страждати. Тому, якщо ми підпадаємо під цей гріх, непослух Господу, як Йона, як інші, як Давид… Коли людина не протистоїть цьому туману, вона зазнає багато страждань.

2. Навчання і досвід. Це вже не стосується ніякого гріха, вашої праведності, багатства, чи не багатства. Це навчання, коли Бог починає нас вчити, виховувати. Тому дуже важливо, щоб ми не задавали таких питань – «Боже, чому я страждаю?», «Чому хтось захворів?», «Чому я втратив гроші?», «Чому Бог все це допустив?» Навіть в таких моментах Бог все рівно хоче нас щось вчити, тому що Він нас любить і Він має набагато більше для нас. Бог не так дивиться. Він дивиться трошки по-іншому. Тому, цей процес навчання, це Він вирішує, це від нас не залежить. Він просто вирішує, що Він нас буде вчити. Він бере нас за руку і веде нас. Це від нас не залежить.

Йова 42:1-6. Бог не дасть нам випробування більше, ніж ми можемо знести. Тому, кожен з нас різний. В нас в кожного больовий поріг, межа різна (і це не тільки фізична, але й духовна, фінансова, стосовно їжі, стосунків і т. д.). Питання страждання так само різні, комусь страждання, а комусь не страждання. Ми різні і Бог це знає. І Бог нас навчає, як батько сина. Він нас виховує, для того щоб ми пройшли школу, щоб ми отримали знання і розуміння, щоб ми пережили Який є Бог. Поки ми не пройдемо свій шлях, цю науку, ми не можемо це зрозуміти. Але є інша сторона, коли люди не готові страждати, не готові вчитись. Деколи, люди свою віру, свої обставини звужують до чогось такого банального і примітивного. Ми, деколи, так обмежуємо Бога в якихось своїх обставинах, що ми думаємо, що має бути тільки так, а більше і інакше якось нам не треба. А Бог дивиться і каже, що має для нас в сотні разів краще. Він хоче навчити людину довіряти Йому.

3. Боротьба

Коли приходить страждання, Бог хоче, щоб ти боровся в тому стражданні. Ця битва не для того, щоб тебе вбити. Ти повинен протистояти наскільки це можливо. Є моменти, коли ти не можеш нічого рішити, коли від тебе нічого не залежить. Тоді, треба просто зціпити зуби і пройти. Є речі, які ти можеш вирішити, ти повинен боротися, ти повинен захищати свою віру, своє життя, свою сім'ю, те, що Бог тобі дав, відвойовувати ту територію. Навіть Адам мав той рай відвоювати в сатани. Ми не сформуємось без боротьби.

Буття 32:25-29;32. Яків боровся з Богом. Він вже на той час досягнув багатьох речей і в нього були свої певні страхи, певні нерозуміння. Він звершує цю битву, перемагає.

Ми читаємо в Новому Заповіті про Христа, Який боровся в пустелі з сатаною, коли Він постився 40 днів, був голодний, там було жарко, не було води. Це були шаленні страждання за тілом і приходять страждання по душі і по духу. Така шалена спокуса – перетворити камінь на хліб. Послухати сатану. Але це непослух Богові. Ця боротьба вимушена. Вона приходить в наше життя, вона приходить в тих, чи інших обставинах, в тому чи іншому вимірі, для того, щоб ти перетворився з гусениці в метелика, щоб ти навчився порхати, літати, щоб ти не повзав в тумані, щоб ти літав в небесах, ти повинен навчитись довіряти Богу, пройти свій шлях.

Бог тебе веде. Бог контролює кожен твій день, твоє життя. Не слухай цей туман. Бог контролює твоє життя! Він завжди з тобою! Знаходь в собі сили завжди дякувати Богу. Не порівнюй себе з іншими людьми. Пам'ятай, що ми всі різні. Просто довіряй Богу.

Праведний завжди в перемозі. Він завжди перемагає.

«Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зі світу, і немає такого, хто б те зрозумів, − що від зла забирається праведний з світу! Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою» (Ісаї 57:1-2).