Ціль:

1) Бути вдячними, цінувати те, що ми маємо, щоб не втрати те, що ми маємо;

2) Служити Богу тим, чим ми маємо і тим, чим ми можемо;

3) Бог завжди оцінить. Він примножить і воздасть більше.

1. Тримай, або цінуй те, що ти маєш. Подумай, що Господь тобі вже дав? За що ти зараз можеш подякувати Богу? Ніколи наша рука не є порожня. Сатана, деколи, обманює і говорить, що ти чогось не маєш. Часто, ворог хоче зосередити нас на тому, чого ми не маємо. І це є нещастя, біда… Це робить нас нещасливими. Якщо ми концентруємось на тому, що ми маємо, це робить нас щасливими. Завжди буде сфера, де ми чогось ще не досягли. Завжди будуть речі, яких ми ще не маємо.

Читаючи 10 Заповідей, бачимо, що написано: «Не пожадай!» Не побажай чийогось, що в твого ближнього. Не зациклюйся на тому, чого ти не маєш, а так сильно хочеться, тому що це зробить тебе нещасним. Це буде розвивати заздрість в тобі. Бог має для нас щось більше, але на все свій час і все має прийти поступово. Ми повинні навчитись бачити те, що ми маємо, щоб наші очі відкрились. Не завжди те, що має хтось може зробити нас щасливими.

Господь часто всіх царів міряв до Давида. Таке враження, що Давид був, як шаблон, як зразок. Чому? В чому був секрет Давида? Він одночасно був воїном і він був левитом, той, який писав псалми, славив Бога, співав, грав, поклонявся, і, з другої сторони, брав меч, був воїном. То, що його відрізняло від інших людей – те, що він завжди пам'ятав звідки він прийшов, що Бог йому дав. Він завжди, будучи царем, маючи статок, гроші, слуг, військо, він відмотував час назад і казав: «Боже, хто я такий? Ти взяв мене від отари, помазав мене оливою, зробив мене царем, і сьогодні те, що я бачу, що я роблю, я цього не заслужив, це не моя харизма, не мій людський талант, це є Твоя милість до мене». Якщо ми зможемо з цією рисою характеру дійти до кінця, все життя це втримати – цінувати те, що ми маємо, дякувати, пам'ятати звідки Бог нас взяв, ми встоїмо. Бог нас втримає і ми втримаємось за Нього.

«А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на весь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав» (Об'явлення 3:10-11). Ці слова вже починають збуватись. Має прийти і приходить вже випробування на весь всесвіт. Ніколи раніше такого не було, щоб призупинили літати літаки, закрились Церкви, роботи, бізнеси і т. д. Локально – було, але, щоб так глобально – ні. Це такі перші спроби до глобалізації.

Господь говорить, щоб ми тримали те, що маємо, щоб нашого вінця ніхто не забрав. Ти маєш покликання, сім'ю, дари, спасіння і просвітлення (ти прозрів, ти дитина Божа). Ворог завжди хоче вкрасти, вбити і погубити. Якщо ми не будемо пильнувати наші вінці, тримати і цінувати те, що є в нашій руці, ми не будемо помічати, ми завжди будемо дивитись на те, чого ми не маємо. Ми будемо дивитись в чужу сім'ю, в чужу кишеню, заздрити,або бути там своєю душею, де нас немає. Це зробить нас нещасливими і те, що ми маємо і не цінували, ми його втратимо, воно від нас забереться. Це такий життєвий принцип – якщо ти щось не цінуєш, не пильнуєш, не тримаєш, не дякуєш Богу, то від тебе забереться і те, що ти думаєш маєш. Тому, сьогодні і зараз ми є щасливі! Сьогодні і зараз ми маємо! Сьогодні і зараз ми повинні цінувати те, що ми маємо! Ми повинні бути вдячними Господу, розвинути вдячне серце, серце Давида. Ми маємо в Бога просити серце Давида, серце вдячне, серце левитське, з однієї сторони, серце воїна, з іншої. Ми маємо мати стержень. І наш стержень це наша віра, впевненість, надія на Господа. Тому, тримай те, що ти маєш! Тримай той вінець!

«І зварив був Яків їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. І сказав Ісав до Якова: «Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я». Тому-то називається ймення йому: Едом. А Яків сказав: «Продай же нині мені своє перворідство». І промовив Ісав: «Ось я умираю, − то нащо ж мені оте первородство?» А Яків сказав: «Присягни ж мені нині». І той присягнув йому, і продав первородство своє Якову. І Яків дав Ісавові хліба й сочевного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав первородство своє» (Буття 25:29-34).

Ти обдарований. Бог дав тобі дари і таланти. Бог дав тобі покликання, сім'ю, що ти маєш. Воюй цим! Ти маєш! «А нащо мені сьогодні те перворідство?» «А нащо мені те покликання?» − часто, люди, коли чують Слово і те Слово не з'єднується з їхньою вірою, в них включається така відраза. І вони обезцінюють Слово. Слово стає не цінне в їхніх очах. Вони думають, що воно не практичне. Вони хочуть земного, вони хочуть помацати, пощупати вже, сьогодні, зараз. А Слово – це щось таке неземне, духовне, глобальне, теоретичне.

Ісав продає своє первородство. Він не тримає те, що він має. Він не цінує те, що він має. Чому? Він не будує відносини з Богом, він не простягається вірою своєю. Він не будує свій стержень в цьому житті. Деякі люди, пізнавши Бога, знову вибирають старе марне життя, для того щоб скинути з себе відповідальність, для того щоб свою якусь образу, якийсь відчай, розчарування десь там з ним ходити, тому що тут Дух Святий судить. Він докоряє через братів, сестер, через проповіді… І це дратує, ми втікаємо від цього. Але, навпаки, коли Дух Святий докоряє – це честь. Якщо ти цінуєш те маленьке, що ти маєш, завжди Бог дасть тобі більше.

2. Що є в твоїй руці? Пам'ятай, що є в твоїй руці. Ми часто думаємо, що, якщо я б мав мільйони, я б служив бідним. Але що зараз в твоїй руці? Служи тим, що в твоїй руці зараз! Не живіть завтрашнім днем − як би ви служили Богу, як би ви благословляли бідних, як би ви виховували дітей. Почніть жити сьогодні – сьогодні жертвуй, служи, виховуй, будуй сім'ю! Що є в твоїй руці, тим сьогодні почни служити, тим маленьким, що маєш (маленькі дари, маленькі таланти, маленькі фінанси, маленькі можливості, маленькі служіння), не має ніякого значення! Не треба заздрити великим служителям, великим Церквам, великим лідерам. Це їхнє! А твоє те, що в твоїй руці!

«А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народ до Нього йде, говорить Пилипові: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. Пилип йому відповідь дав: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав». Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!» (Івана 6:5-9). Хлопчик віддав те, що мав. Бог прославив хлопчика. Якби не ті хлопчики і дівчатка, де б ми були сьогодні? Хтось заплатив за реабілітацію, хтось благословив фінансами, чи харчами, хтось ще щось зробив. Бог знайшов і привів в твоє і моє життя якогось хлопчика, який не посоромився, не пошкодував, але поділився. В руках Ісуса це благословіння від маленького хлопчика виросло і помножилось, воно стало благословінням для всіх (написано, що всі їли і наситились). Навчись в цього хлопчика. Не заздри іншим. В тебе обов'язково в твоїй правиці щось є. І якщо ти те маленьке почнеш вкладати, якщо ти будеш це сіяти, Бог оцінить, Бог побачить.

3. Ми повинні зрозуміти, якщо ми робимо наголос на те, що ми не маємо, то і немає що примножувати. І, в результаті, ми нічого не отримуємо. Якщо ми вдячні і цінуємо те, що ми маємо ( те маленьке), якщо ми робимо наголос на те, що ми маємо, ми дякуємо Богу кожного дня, в тому є благодать, цінність, що ми того не заслужили те, що ми маємо, те маленьке (наших дітей, ту роботу, ті фінанси, ті зв'язки, ту Церкву, тих друзів…). Ми не були такі мудрі, дружелюбні, ми були колючі, необрізані, необтесані, ми не заслужили, і, ти не менше, Бог нам дав. Бог помістив нас в колектив, довкола нас друзі, брати, сестри з якими нам добре. Ми цього не заслужили. Ми цінуємо, ми дякуємо, ми вкладаємо, інвестуємо те маленьке, що ми маємо. Ми ламаємо хліб, ми розділяємо дари, талант, молитву, дружелюбність, те маленьке, що ми маємо на завтра, сьогодні ми ділимось. І Бог бере в Свої руки, Він воздає, забезпечує, благословляє.

Висновок:

1. Побачте, оцініть те, що маєте і Бог почне вам відкривати, малювати картину (служи сім'єю, талантами, ресурсами, роботою, добрим словом, порадою, підтримкою…) Дай це в Божі руки! Дай Йому торкнутись!

2. Будьте задоволені з того, що ви маєте і Бог обов'язково попіклується про майбутнє. Задоволене серце – це серце віри. Воно радісне, воно лікує. Воно відкриває нас до милості прийняти від Бога.

3. Почніть служити Богу тим, що ви маєте. Якщо ми не служимо Богу, ми егоїсти. Якщо ми не служимо людям, ми не віддаємо, ми збідніємо, ми втратимо те, що маємо. Такий принцип.

4. Бог завжди вірний!