Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Що є правда?

Олег Савчак

Що є правда? Що є правда всесвітня, глобальна? Що є істина? Що є правда для мене? Що є правда на цій землі?

Сьогодні багато людей шукають правду, істину. Писання єдине привідкриває завісу і дає нам відкриття, або пояснення що є правда. Всі решта намагаються і їм не виходить. Деякі, просто люто ненавидять правду. Світ, сатана ненавидить Божественну правду, тому що кожен претендує на якесь тайне, приховане знання. Сатана, ворог люто ненавидить правду Божу.

Писання відкриває нам Божу істину. Через це люди і, особливо, сатана ненавидить Божу правду.

Ціль даної проповіді − щоб ми пізнали і полюбили Божу правду, істину і навчились, захотіли жити в ній, ходити в ній, практикувати її.

«Сказав же до Нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос». Говорить до Нього Пилат: «Що є правда?» І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: «Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої» (Івана 18:37-38).

Христос, коли вже стояв на порозі до смерті, до страти, Він стояв перед Пилатом. Пилат сидів на престолі, він відчував себе здоровим, вельможним, таким, що має силу, владу. І тут, приводять Христа, в очах Якого немає ні виду, ні величі. Пилат дивиться зверху, філософствує, роздумує – «Хто Ти такий? Кажуть, що ти  Цар?» І це звучить ніби з якоюсь насмішкою… Але потім ми бачимо, що Пилат на якомусь духовному рівні, безконтактному, без слів, без інформації подумав якусь мить і зробив висновок. Він сказав, що не знаходить в Ньому ніякої провини. З однієї сторони, Христос каже до нього, що він сам каже, що Ісус Цар, а з іншої – Він не відповідає на це запитання. Тобто, Пилат міг обуритись, але він робить протилежний висновок. Він не відчуває ніякої загрози, і вже готовий відпустити Христа. Він каже, що взагалі ніякої проблеми не бачить. І ми знаємо, що тільки через те, що юдеї сказали, що він не може цього зробити, Пилат напевно злякався думки людей, що це якось дійде до кесаря, і він видав Христа на страту… Це питання зависло тоді в повітрі і до тепер воно звучить – що є правда?

Кожна людина має свою правду. Кожен з нас те, що йому ближче, те, що переживає, те, що відчуває, то для нього і правда. Часто, це стосується і нас, віруючих. Часто, ми тим самим согрішаємо, як і невіруючі люди, коли ми швидкі на гнів, або на докір, або на осудження когось, тому що ми так відчуваємо, тому що з нашої точки зору ця людина мала б поступити по-іншому. Насправді, щоб цього не було, Бог кличе нас до пізнання цілої правди. Бог кличе нас Духом Святим до пізнання Його правди, Його істини, яка є понад усім, яка є вище, ніж те, що сьогодні думає людина.

Що є правда?

1. Це є Слово, що освячує.

«Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда» (Івана 17:17). Це така первосвященича молитва Христа за Своїх учнів. Весь 17 розділ − це молитва, коли Він пророкує, благословляє, в якійсь мірі, прощається з ними, але з другої сторони, передає їх Духу Святому, Отцеві і проголошує, що Бог є з ними, що Бог буде берегти, що Слово Боже є з ними, що істина з ними, що незалежно від того, що Він за тілом з ними прощається, Він їх не залишить.

Освячення – це є певний процес, тривала дія Духа Святого, коли Він нас відділяє від світу, трансформує нас, або перемінює на образ Христа. Тому, освячення – це від слова «святість», а святість – це «відділений», коли ми через процес освячення, через тривалу роботу Божого Слова і Духа Святого трансформуємось в Його образ. З однієї сторони, Біблія каже, що ми вже створені на образ і подобу Божу. Ми, як люди, створені за Його образом і подобою, але це фізично, так як ми виглядаємо, це те, що Бог в нас заклав, ті принципи, той потенціал, той дух. Але через процес гріхопадіння, через те, що ми довший час жили в світі, ми не знали Бога, ми заквасились тим світом. Ми все дальше і дальше відходили від Бога, і все більше заплутувались в тому, де є істина, що є правда, як жити, куди ми йдемо, для чого ми створені, що нас чекає, в результаті, в голові в багатьох з нас була така плутанина, коли багато з нас жили на такому рівні тварини, собі в задоволення, і потім, багато з нас думали, що прийде час, ми помремо, зникнемо і нас більше не буде… Коли ми увірували і пізнали Бога, Слово Боже каже, що Його Писання, Його Слово хоче діяти в нас і освячувати нас. Тобто, трансформувати нас, знову нас повертати до Христа, знову нас не тільки образно (що ми подібні до Нього, ми створені так, як Він), але відображати Його суть, Його характер, природу, думки, реакцію, слова, вчинки, навіть на цій землі…

Слово, яке освячує хоче діяти в нас. Але, якщо ми не будемо давати йому місце, перепускати через себе, не будемо в ньому перебувати, роздумувати над ним, не будемо розчиняти себе, свою душу, свій дух, своє тіло в ньому, це освячення не буде діяти в нас. Ми будемо ходити по кругу, робити вигляд, що ми віруючі, що ми молимось, що ми ходимо в Церкву, і роками нічого не буде змінюватись. Але Слово, що освячує нас сильне трансформувати, перемінити нас зсередини, воно сильне відділити нас для Бога. Тому, наша відповідальність – це прийняти рішення для себе – я роблю крок до Бога, я роблю крок в напрямку до Його Слова, я приймаю це Слово, я перебуваю в ньому, я роздумую про нього, я практикую його. І Христос пообіцяв, що Слово освячує тебе, воно перемінює тебе, відділяє від світу, трансформує тебе, преображає тебе, і ми стаємо все більше подібні до Христа. І це важко… Тому що цей світ так само, як Слово хоче освятити нас, щоб ми стали подібні на образ Христа, цей світ хоче відвести нас від Слова, заквасити нас, щоб ми думали, як світ, реагували, як світ, поступали, як світ, тому що того, що в світі, людей, які не вірять, процесів, обставин, які довкола нас їх є більше. Вони, часто, краще себе рекламують, вони гучніше піднімають свій голос, вони краще рекламують свій товар, свій страх, свої сумніви, безбожність, пожадливість. Тому, в нас постійно ця боротьба – себе ми заквашуємо або світом, або ми освячуємось Словом. Владу ми маємо – кому ми віддаємо свої члени на послух за раба − або Слову, або світу.

2. Сила, що звільняє.

«І пізнаєте правду, − а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:32). Це те, що сатана хоче перекрутити, обманути нас. Люди сьогодні ганяють за інформацією, за прихованим знанням, за якимись таємницями, щоб бути, як Бог, щоб творіння поклонялось тій людині, яка має знання, інформацію. Але Слово Боже непохитне. Є Божа сила, яка звільняє нас від рабства, від темряви, від заблудження. Люди сьогодні бігають – де знання? Те, що Бог сьогодні нас вчить – Він вчить довіряти нас цьому голосу, Духу Святому, Який є в нас, щоб ми навчились слухати Його голос зсередини, заспокоюватись, щоб ми навчились брати цю паузу, щоб Його істина звільнила нас і ми почали слухати від Бога. Він не просто хоче дати нам приховане знання, загальну істину, Він хоче поділитись з нами тим, що нас стосується, тебе і мене особисто. Коли ми навчимось це приймати, буде приходити мир, спокій. Це так  важливо − навчитись довіряти Богу. Коли ти приймаєш цей мир від Бога, цей спокій, це Слово, істина Божа звільняє тебе від всього того, в чому сьогодні ти маєш нужду і потребу. Коли ти чуєш Його голос в серці, Його Божественну присутність, дотик зсередини, тоді твоє життя починає мінятись, приходить мир і спокій.

3. Серце, що поклоняється Богу.

«Але наступає година, і тепер вона є, коли богомольці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців» (Івана 4:23). Що таке поклоніння? Це шанування об'єкта поклоніння, це возвеличення, обожнювання. Це, коли ми той об'єкт обожнюємо і придаємо йому якихось надприродніх сил, властивостей, ми очікуємо чогось надприродного від нього. Проблема в тому, що, деколи, люди обожнюють інших людей, надприродні речі, чи, навіть, стихії, коли вони не можуть контролювати щось, тому вони поклоняються цьому. Але тут, Писання говорить, що богомольці правдиві будуть поклонятися Богу в дусі і в правді. Тобто, тільки Його, Творця, ми повинні обожнювати, не творіння, не людей. Це не просто наш спів, наші пісні, молитви… Наше видиме,зовнішнє поклоніння – це просто засіб, це те, як ми доносимо це поклоніння. Проблема в тому, що, інколи, ми можемо виражати це ззовні, а всередині поклоніння може не відбуватись, тому що поклоніння – це завжди всередині. Це внутрішнє, це завжди серце, стан, або відношення нашого серця. Якщо ми поклоняємось комусь, або чомусь − це, як ми відчуваємо, і потім вже, як ми виражаємо. Тому, Христос каже, що наступає година, коли богомольці правдиві будуть поклонятись в дусі і в правді, тому що Отець шукає правдивих богомольців. Ми можемо навіть в тишині, в мовчанні поклонятись, тому що в думках і в серці ми відчуваємо, що ми Його любимо, що ми від Нього залежимо, що ми Його цінуємо. Христос каже, що Бог шукає богомольців правдивих, які будуть вшановувати Його зсередини, які будуть поклонятись з точки зору істини, з пізнання Бога, з розуміння Бога. Бог шукає серце, яке буде Йому поклонятись. Ми повинні вчитись цьому, тому що в тому є правда, істина. Серце, яке розм'ягшене, яке поклоняється буде зцілене, буде чути голос Божий.

Ісус каже до Пилата: «І кожен, хто з правди, той чує Мій голос» (Івана 18:37). Виявляється, що не так легко сьогодні просто почути Його голос, коли ми в суєті, коли ми топчемо правду, закриваємо свої вуха до правди, коли в нас є своя правда і вона нас влаштовує, вона нам підходить, і ми не хочемо чути іншу точку зору, ми не хочемо чути Його точку зору, тоді ми не чуємо Його голос, тоді ми мусимо притворятись, займатись релігійною діяльністю, помножувати щось видиме, для того, щоб себе виправдати, для того щоб принести якесь заспокоєння в своє серце, але це не працює, тому що Бог бачить.

«Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді. Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді… Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве» (3 Івана 1:3-4;12). Іван каже, що для нього немає більшої радості, ніж чути, що його діти (фізичні, духовні) живуть , або ходять в правді. Це, як для кожного з нас, немає більшої радості, як  коли ми бачимо, як хтось і ми самі живемо, ходимо в правді, в істині, ми знаємо істину, ми освячуємось.

Правда, істина – це є Сам Бог, це є життя. Тобто, це як без слів, без якоїсь людської інформації, це на рівні відкриття, відчуття, коли там є Бог, коли Бог діє в тій Церкві, через ту людину, в тій музиці, через ту молитву, через ту проповідь, коли не потрібно реклами, коли не потрібно доказувати, коли сама правда починає свідчити за себе, що ти і я ми знаємо Бога.

«Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Христос заявляє дуже конкретно, без компромісів, без лібералізму, що тільки Він – єдина правда, дорога і життя. Він є одна єдина істина, яка непідробна, незмінна, яку не треба доводити, Який був, є і скоро гряде!

Проповідь в відео-форматі

ddd