Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Будуй на скелі

Олег Савчак

Апостол Павло хоче, щоб ми знали, що під хмарою всі наші отці були, всі перейшли через море і всі христились в хмарі і в морі Мойсея (1 Коринтян 10:1-21). Це для нас є праобрази, символи. Це нам на науку. Кожна людина, яка хоче слідувати за Христом, пізнавати Його більше, глибше, йти далі в пізнанні Його повинна зробити наступне:

1. Водне Хрещення. Це так, як написано, що христились в Мойсея в морі. Це для нас сьогодні праобраз Хрещення.

Коли народ Ізраїльський пройшов Червоне море, вони вийшли в пустелю, це ще не був Обіцяний Край, але вони вийшли з рабства, це була свобода. Вихід з рабства починається з труднощів, якихось некомфортних речей. Вони думали, що позбулись рабства, вони вийшли з Єгипту і буде повне забезпечення, комфорт, але так воно не є. І Бог не кличе нас до якогось комфорту. Навпаки, Він хоче нас сьогодні зміцнити, поправити наші очікування, хоче виправити нашу віру, наші сподівання, щоб ми сьогодні не вірили в щось, що не підкріплене Писанням, не були такими, що самі себе в чомусь переконують, щось собі навіюють, і потім, цього не отримують і жаліються, нарікають. Для того є Писання, щоб ми сьогодні будували свою віру виключно на ньому.

Вони всі пройшли через Червоне море, всі христились в воді. Кожен з нас, хто увірував, або хоче увірувати, приблизитись до Христа, повинен прийняти святе по вірі Водне Хрещення, покаявшись, народившись згори, посвятивши своє життя Господу, віддавши все своє серце Йому.

2. Вони також христились в хмарі в Мойсея. Ця хмара це було щось таке неймовірне і надприроднє. Це Сам Бог був явлений в хмарі. Вдень це була хмара, яка закривала їх від спекотного сонця, а вночі ця хмара перетворювалась в вогонь, який освітлював їм шлях, зігрівав їх від морозу, який був в пустелі. Вони могли йти як вдень, так і вночі.

Сьогодні для нас це праобраз хрещення Духом Святим. Дуже багато є місць Писання, де сказано, що ми повинні зодягнутись в силу Божу, наповнитись Духом, щоб ми почали молитись на інших мовах, щоб ми рухались в дарах Духа Святого, щоб ми пророкували, регулярно сповнялись Духом Святим, тому що Бог хоче це для кожного з нас. Коли ми розуміємо це відкриття, Господь дає нам наступне:

«І всі їли ту саму поживу духовну» (1 Коринтян 10:3). Вони їли манну. Манна – це духовна пожива. Христос, коли прийшов на землю, сказав: «Я – хліб живий, що з неба зійшов…» (Івана 6:51). Тобто, ця манна – це праобраз Христа. Коли вони їли цю духовну поживу, вони самі того до кінця не розуміючи і не усвідомлюючи, причащались до Христа. Це було, як чудо, коли ця манна сходила з неба. Але прийшов час, коли синам Ізраїля ця манна набридла. Вони почали нарікати і жалітись. В євреїв ніби перекрутився розум, вони забули про рабство, про побої, про рани, знущання… Вони не зрозуміли, не усвідомили, що ця манна небесна – це був хліб з неба, це був невидимо, або образно Сам Христос. Ця духовна пожива − причастя до Христа. Чим більше люди розважали про це, молились, тим більше вони б черпали силу і віру, і усвідомлювали, що вони на правильній дорозі, що Бог надприродньо веде їх в Землю Обіцяну.

«І пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля – був Христос!» (1 Коринтян 10:4). Ми знаємо, що ця скеля була фізична, видима. Але Слово Боже каже, що вона була духовна. Це було навіть декілька разів, коли Мойсей взяв палицю, вдарив по скелі, і з скелі вийшла вода, і в час, коли була посуха, спрага, вийшло багато води, коли всі могли напитись. Та скеля був Сам Христос! Вони пили від духовної скелі, і та скеля був Христос! Тобто, вони причащались Христа. Вони їли хліб – манну, і пили цю воду зі скелі – вони причащались Христа. Вони підсвідомо, можливо, до кінця не розуміючи, не усвідомлюючи цього, але вони кожного разу зодягались в Христа в Старому Заповіті, їли і пили це причастя. Їхня віра мала би постійно зростати, тому що Бог огорнув їх надприродніми чудесами, речами щодня. І так виглядає, що вони цього не оцінили… Вони до цього дуже швидко звикли… І це так трагічно, боляче сьогодні, але Біблія каже, що це нам на науку, тому що так само і сьогодні може бути, коли людина, наприклад, пережила якесь чудо, надприроднє забезпечення, благословіння, але проходить якийсь час і ми можемо забути, відвернутись і сказати, що це наша мудрість, сили, зв'язки допомогли нам вирішити ті, чи інші проблеми.

«Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо «понищив Він їх у пустині». А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони» (1 Коринтян 10:5-6). Павло тут приходить до наставлення. Він говорить про природу людини. Природа людини не змінилась. Люди ті самі всюди, чи то Україна, чи Європа, чи США, чи будь-яка інша країна. Зовнішні речі є поверхневі. І це не те, що Бог хоче нам дати, цю істинну, божественну природу, світ, блага, цивілізації, якісь видимі речі, вони можуть тільки ззовні змінити людину (коли вона ніби більше посміхається, коли вона виглядає культурною, цивілізованою, але в одну мить, як щось відбувається (приходить криза, проблема, хвороба) і це нутро людини невідроджене відразу вилазить назовні і люди показують тоді своє істинне «я»). Тому, коли ми звертаємось до Писання, воно завжди вчить нас про щось набагато глибше. Це не просто змінити культуру поведінки, нашу мораль, видимі цінності. Слово Боже завжди говорить про серце, про мотив, про внутрішні речі, про істинне наше «я», яке не повинно мінятись від видимих обставин.

Це місце Писання нам на науку сьогодні, щоб кожен з нас перевірив себе, що коли приходить тест, випробування, складність, якась проблема, що з нами починає відбуватись? Чи наше християнство, наш мир, наша радість, наша посмішка і наше бажання добра іншим людям залишається, чи десь зникає? Слово Боже каже, щоб ми не були пожадливі, тому що, коли приходить час добрий, комфортний, люди починають поволі забувати про Бога, більше пожадати чогось. Коли приходить криза, проблема і переключається цей момент виживання, ми думаємо, як протриматись, як вижити. І Бог час від часу хитає світом − і нашим особистим, і цілим, в якому ми всі живемо, для того щоб показати нам нас, щоб взяти ті речі приховані, таємні, які в нас, витягнути їх назовні, і щоб ми самі почали бачити зі сторони хто ми є насправді.

«Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: «Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати» (1 Коринтян 10:7). Тобто, це ідольство. І сьогодні ми чуємо, коли ідоли для багатьох людей можуть бути різними. Це не обов'язково, як в старі часи, коли ідол це була якась статуетка, якийсь бог. Для багатьох ідолами стало те, чим людина дорожить, про що вона постійно думає, витрачає на те більше часу, грошей, сили, що займає весь її розум і думки (машина, спорт, музичні групи, нічні клуби і т. д.). Бог , як тоді, так і тепер буде потрясати всіх наших ідолів, які хочуть вкрасти наше серце і нашу увагу. Сатана завжди хоче вкрасти, вбити і погубити і на таких кризах, як зараз, він хоче залякати людей, контролювати людей, піджати їх під себе. Бог, чи через благо, чи через кризу завжди хоче людей навернути до Себе.

Хто вірить в Бога – все допомагає на добро – це є принцип для того, щоб скинути ідолів, для того, щоб очиститись, перезавантажити якісь свої цінності, для того щоб по-новому почати молитись, шукати Бога.

«Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, − і полягло їх одного дня двадцять три тисячі» (1 Коринтян 10:8). Чи сьогодні в християнському світі немає блуду? Блуд – це мається на увазі тут розлучення, які стали нормою не тільки в світі, але і в Церкві. Просто люди сьогодні масово розлучаються. Люди перекручують Писання. Замість того, щоб будувати своє життя на ньому, відвертаються від нього.

«Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, − та й від зміїв загинули» (1 Коринтян 10:9). Це випробування, коли нам щось не підходить, коли ми Слово Боже хочемо перевернути на свій лад. Коли ми хочемо свою волю поставити вище Його волі, і, деколи, навіть, це перекрутити і сказати, що Бог цього не хоче…

«Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, − і загинули від погубителя» (1 Коринтян 10:10). Сьогодні серед християн це є всюди, коли люди просто нарікають і нарікають… І ми самі деколи того не помічаємо. Ми нарікаємо підсвідомо. Деколи, це, як стиль життя нашого − негативізм.

«Усе це трапилось з нами, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 Коринтян 10:11). І так воно і є. Ми по всьому зараз це бачимо. Дуже багато різної інформації, пророцтв, що це останній час.

«Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1 Коринтян 10:12). Кожен повинен постійно дбати, як він стоїть, на чому він будує, чи уповає він на Христа?

«Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при собі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13). Бог з нами завжди і всюди. Це Його обітниця. Бог не допустить ніколи, щоб ми випробовувались більше, ніж можемо, при умові, що ми віруємо.

«Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам. Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я. Чаша благословення, яку благословляємо, − чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Коринтян 10:14-17).

Христос є скеля наша. І це означає, що ми через причастя причащаємось до Христа, як до скелі, як до неймовірного  фундаменту, основи на якій ми будемо стояти, будувати і не захитаємось.

«А Симон Петро відповів і сказав: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» А Ісус відповів і до нього промовив: «Блаженний ти, Симоне,сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, − і сили адові не переможуть її» (Матвія 16:16-18). Тут народжується відкриття про Церкву. Христос говорить до Симона Петра, і Він називає його «Петрос» − скеля. Він каже, що на скелі цій, Він побудує Свою Церкву, на відкритті, що Христос є скеля. Ми, як Церква разом, наша основа на скелі, на Христі. Якщо ми, як Церква будуємо себе не на Христі, на іншій основі (на людині, на фальшивому відкритті, навіть, на якихось християнських речах, на проповідниках), це не є істинна Божа Церква, вона рано чи пізно впаде. Не впаде тільки та Церква, яка будується на Христі.

«Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто-бо не може покласти іншої онови, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота,  срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь» (1 Коринтян 3:10-15). Апостол Павло торкається кількох моментів. Якщо ми будуємо на скелі, це саме головне, тому що скеля є Христос, і інше будівництво взагалі не має ніякого шансу на успіх. Але також можна будувати на селі на Христі з каменю дорогоцінного, з золота, з срібла, а з іншого боку можна будувати з сіна, з соломи, з дерева. І це стосується наших мотивів, цінностей, коли людина може називатись «віруючою», але, насправді, прикривати свої істині мотиви і цінності. Тому, Слово Боже каже, що ми повинні себе випробовувати і навіть Бог Сам випробовує нас вогнем і зараз, і в кінці останнього часу. І ті мертві діла (сіно, солома, дерево) це все згорить, залишаться тільки діла віри, наші плоди.

Сатана хоче зрушити цю скелю, зрушити Христа. Це те, що не вдасться йому ніколи зробити. Він хоче змінити систему цінностей. Якщо ми будуємо на Христі, це є істина, це істинна Церква, це істинна віра, це істинне Боже Слово.

Ми живемо в останній час, тому, дуже важливо будувати на Христі, відділити себе, що ми чуємо, що ми бачимо, про що ми роздумуємо. Час останній… Сатана хоче вкрасти, вбити, погубити.

Христос є скеля. Ми стоїмо на скелі. Ми повинні будувати своє життя, свою віру, своє служіння на скелі, на Христі через народження згори, через Водне Хрещення, через хрещення Духом Святим, через святе причастя, через відділення себе від лжепророків, від різної зарази, фальші, яка перекручує Слово Боже, яка принижує сьогодні Христа, хоче Його умалити, яка хоче на рівні Христа поставити різні світові релігії, і ми повинні від цього відділитись. Ми повинні день і ніч, кожного разу утверджувати, що ми будуємо нашу віру на скелі, що ми будуємо наше життя, нашу Церкву, наше служіння, наші сім'ї на скелі, на Христі. Ця скеля – це є основа і вона є потужна. До того часу, поки ми будемо стояти на цій скелі, не відійдемо ні ліворуч, ні праворуч, не дамо сатані обманути нас, спокусити нас, перехитрити нас, доти ми є в безпеці. Якщо ми стоїмо на скелі, ми є захищені в Ньому. Якщо ми на скелі, нас неможливо зруйнувати, знищити, тому що, як сказав апостол Павло: «І чи живемо, чи вмираємо − ми Господні!» (Римлян 14:8).

Проповідь в відео-форматі

ddd