«Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, − так буде і прихід Сина Людського. Будуть двоє на полі тоді, − один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молотити на жорнах, − одна візьметься, а друга полишиться. Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш» (Матвія 24:37-42).

Точно так само, як було за часів Ноя, так само буде і прихід Христа, коли люди займались кожен своїм − хтось реагував, а хтось не реагував, хтось насміхався з Ноя… Але прийшов час, і Ной та його сім'я ввійшли в ковчег, а решта всіх людей загинули…

Сьогодні, ми повинні зрозуміти, що Бог хоче спасти всіх людей, весь цей світ. Написано, що Бог не хоче смерті грішника, але хоче, щоб всі прийшли до пізнання правди. Як Він нас спасає? Він спасає нас по благодаті. Але також, сьогодні, є багато вчень, які кажуть, що Бог спасає по благодаті, без всяких умов, без діл, нічого людині не треба робити. Ми повинні розуміти, що, дійсно, Бог спасає людину по благодаті, без діл закону, щоб ніхто не хвалився. Але які це діла? Це є діла мертві, це є діла закону, діла, якими людина хоче заслужити спасіння, чи догодити Богу. Тому, ми спасаємось по благодаті без діл. Але дальше, в Євреїв 11 ми можемо побачити, що віра завжди супроводжувалась ділами. Нас спасає Бог по благодаті + послух. Ми живемо в такий час, коли благодать + послух це буде приносити спасіння нам, нашим сім'ям і нашим рідним. Не просто теоретична згода, що ми віримо, але послух Його Слову, тим завданням і дорученням, які Він має для кожного з нас.

Чому все таки ковчег, а не «Титанік»?

«І Він не помилував першого світу, а зберіг само восьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних» (2 Петра 2:5). Ми так само, як і Ной повинні будувати цей ковчег в своєму житті, в своєму ходженні з Богом. Ми повинні зробити все, щоб розуміти і усвідомлювати, що спасіння в Бозі, в благодаті, в послуху Слову і в тому, де ми пливемо, як люди, як Церква, як місто, як суспільство, як держава. Тому що багато людей пливуть сьогодні на «Титаніку», багато людей сьогодні насолоджуються від того світу, від того що відбувається.

Порівняння «Титаніка» і ковчега:

1. "Титанік" був символом людської гордості, хвали. Люди говорили, що навіть Бог не зможе потопити це судно. Його будували тривалий час. На той час це було найбільше судно в світі. Воно було з металу, неймовірних розмірів і міцності, мало багато перегородок, подвійне дно, певний захист.

Ковчег – Ной був праведний, невинний, він ходив з Богом, був смиренний і він послухав Бога.

«Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав» (Євреїв 11:7). Ной послухався, він просто зробив те, що повинен був зробити. Він будував цей ковчег 100, чи 120 років. І через віру + послух приходить результат спасіння.

2. В «Титаніка» була ціль − створити ім'я. Титан – це найміцніший сплав. Це щось нагадує нам Вавилонську башту, коли людство забуває Бога, вже планує летіти на Марс, колонізувати місяць, робити все для того, щоб сказати, що ми самі собі боги.

Світ все глобалізує. І з кожним роком цього буде більше і більше. Ми будемо чути такі слова, як «глобальна криза», «криза всесвітньої економіки», «глобальне потепління», «всесвітня бідність», «всесвітня пандемія». Тобто, це для того, щоб людина була гвинтиком системи, як маленький засіб для досягнення глобальної цілі. З кожним роком це буде тільки зростати.

Ціль ковчега – спасти людей, людство. Сам Бог увіковічнив ім'я Ноя, який не претендував на це. Він просто послухав Бога, але його ім'я сьогодні відоме більше, ніж багатьох відомих людей, політиків, чи полководців різних часів. Якщо ми, як Церква претендуємо, що ми на ковчезі, що ми пливемо на Божому кораблі, не на «Титаніку», то ми повинні бачити особистість і цінність кожної людини. Світ буде все глобалізувати. Ми, як Церква повинні відділити від просто натовпу, від сірої кількості людей, побачити в тому всьому людину, її цінність і унікальність, як кожної особистості зокрема.

Христос, Який був насправді дуже зайнятий, Він служив десяткам тисяч людей, Він зранку до вечора був задіяний в цій праці, ночами молився, і, тим неменше, якщо відкриємо Біблію, побачимо – Ісус і самарянка, Христос і Лазар, Христос і Марта і Марія, Христос і Вартимей, Христос і кровоточива жінка і т. д. Як так? Здавалося б Христос зайнятий, Він дивиться просто зверху на всіх, на натовп, об'єднує всіх, але ні! Кожного разу Він звертається до кожної окремої особистості. Біблія каже, що Він кожного з нас кличе по мені. Це є приклад для нас, що ми в світлі всесвітньої глобалізації повинні навчитись цінувати кожну людину, кожного з нас, своїх рідних, друзів, сусідів, Церкву, молитись за них, не забувати за когось – когось підбадьорювати, за когось помолитись, когось благословити.

3. «Титанік» − ним керував досвідчений капітан. Він був зроблений з заліза. Він плив в повний штиль (зіркове небо, рівненька гладь води)… Потужний корабель… Потужні двигуни… Професійний капітан… І, тим не менше, він зазнав величезної кризи… Титанік не так довго протримався на воді, буквально кілька днів.

Ковчег по різних підрахунках десь 5 місяців боровся з вітрами, з штормами. Біблія навіть нам не говорить, чи він мав весла, чи вітрила, чи стерно… Він був на хвилях, але він не розколовся, не розламався, хоча він був з дерева… Ним керував сам Бог.

Виявляється, що можна не контролювати ситуацію, але ми є в Божих руках, Він краще знає скільки буде цей шторм, вітер, ця буря… І не обов'язково нам бути дуже мудрими, робити якісь дуже обізнані заяви, крім того, коли Бог буде використовувати пророчий голос і говорити з Духа, коли ми не будемо це придумувати, бавитись в експертів і т. д. Тому, треба просто довіритись Богу. Довіра – це не означає контролювати, знати, бути професіоналом. Довіра – це, коли ти не знаєш і не контролюєш, але все рівно зберігаєш спокій, тому що знаєш, що ковчегом керує Бог, тому тобі не страшні ні бурі, ні шторми і цей корабель обов'язково допливе до своєї остаточної цілі і виконає те, до чого Бог його створив.

4. «Титанік» до тепер лежить на дні. Вже пройшло більше 100 років, ржа його роз'їдає… Ще якийсь час і він просто розсипиться.

Ковчег виконав свою місію, тому ми сьогодні є тут, тому що ми є нащадки тих людей, які спаслись на кораблі. І ми сьогодні дякуємо Ною, що він послухався.

Сьогодні ми такі самі, як Ной. Ми не покликані рятувати цей світ, ремонтувати «Титанік», ми не покликані спасати систему цього світу, його економіку, його політику. Впливати? Так, звісно! Але спасти – ми цього не зможемо зробити. Ми повинні збудувати інше царство, ковчег. Ми повинні пересадити людей з «Титаніка» на ковчег. Ми повинні насправді все зробити для того, щоб ми спасли якомога більше людей.