«І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: «Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, − бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ». За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, − то були силачі, що славні відвіку. І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм» (Буття 6:1-6).

Коли ми читаємо ці вірші, то ми можемо бачити, що був певний розвиток. Тодішній інтелект був набагато вищий, ніж, можливо, в нас зараз, оскільки люди сьогодні ще більше гріхом зіпсуті. В людей був розвиток – вони кудись їздили, народжували, вирувало життя… Але в тому всьому розвитку було дуже багато гріха і Бог вирішив цей світ знищити. Але ми знаємо, що був Ной праведний, в якому Бог побачив, що він шукає правди, що він дійсно живе так, як хоче цього Господь і Він вирішив через нього зберегти землю.

Буття 7:1-10. Люди щось планували собі, але залишалось тільки 7 днів і ніхто більше не захотів ввійти до ковчегу, чи вважав, що це не є серйозним. Напевно на той час вони вважали, що для них є важливіші справи, ніж, щоб залишити все і зайти в ковчег разом з Ноєм.

Буття 7:11-12;23 – все було затоплено. І тільки всі хто, були в ковчезі врятувалися.

Людей завжди цікавило – «А що після смерті?» Ми бачимо, що коли стався потоп, кінець історії землі вже мав відбутися, але через праведного Ноя ця історія ще трошки продовжилась.

«А про день той і годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, − лише Сам Отець» (Матвія 24:36).

Звідки до нас прийшов Ісус Христос? Він прийшов з вічності. Він все нам розказав, зробив те, що мав зробити, і пішов у вічність. Де Він нас буде чекати? У вічності! Вся наша історія, все наше життя відбувається на короткому відрізку під назвою «Життя».

Кожен з нас має свій світогляд, і кожен з нас вважає, що цей світогляд, який ми маємо нормальний. Але в кожного з нас світогляди різні. Коли Ной будував ковчег, він думав, що він нормальний, адже, він опирався на Слово Господа. Але люди, які дивились на те, що робить Ной вважали його ненормальним. І по сьогоднішній день кожен вважає, що його світогляд нормальний. Нам завжди треба опиратися тільки на нашу основу, а не на культуру, чи якісь звички, тому що це тут в кожного своє.

Всі конфлікти відбуваються протягом життя і впливають на всю вічність.

Учні запитували в Христа якими будуть ознаки кінця віку – Матвія 24:3. На що Ісус відповів – Матвія 24:4-13. Все це Ісус говорить кожному з нас. Відбувається конфлікт інтересів, світоглядів, який впливає на цілу вічність. Всі конфлікти, проблеми відбуваються на маленькому відрізку, яке називається «життя». І від того, що ми будемо обирати, куди йти залежить те, куди ми потрапимо у вічності. Адже вічність є з Богом, а є без Бога (пекло).

Вся наша доброта, щедрість, милостиня відбувається у житті. І все, що ми робимо у житті знайде своє відображення у вічності. Всі ми, перебуваючи на короткому відрізку «життя» займаємось своєю діяльністю. Кожен має свій дар, своє покликання. Ми не можемо робити все однаково, але основа в нас має бути одна. І все, що ми зробили тут, все, що ми підготували знайде своє відображення у тому, як ми проведемо вічність.

Ісус, коли був на землі, найбільше говорив про Боже Царство. Він правила, порядок Божого Царства приніс на землю, щоб дати нам правильну локацію, щоб ми розуміли, куди нам треба йти, щоб ми знали, на що нам дивитися, щоб люди дивились у вічність і менше зосереджувались на справах життя. Навіть, коли Христос був на хресті, Він керувався вічністю. Христос на хресті переживав найбільші муки, але Він дивився у вічність.

Наше життя – це не є репетиція. Воно проходить день за днем.

2 Петра 2:5-9 – Бог руйнує світ і забирає праведних (і їх родини).

Безбожництво, розпуста, як правило, розвивається, коли в суспільстві добре, достаток, немає чим зайнятись…

Поки людина живе, відбувається її вибір. І поки ми живемо, ми можемо змінити цей вибір, тому що потім вже нічого не зміниш. Почнеться вічність. Одні будуть збережені на вічне життя з Господом, а інші – на вічні муки.

Об'явлення 18:1-8;23 – загибель Вавилону, Тут говориться про цей перехід із життя у вічність. Все, що ми тут будуємо закінчиться і почнеться вічність. Як ми себе підготуємо? Що ми будемо робити у житті? Як ми будемо реагувати на конфлікти наших світоглядів, на різні обставини, що трапляються на нашому життєвому шляху? Це напряму буде впливати на нашу вічність.

«Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» (Римлян 8:35). Всі ті стихії, не можуть відлучити нас від Божої любові. Бог є Милостивий! Бог є Добрий! Бог Добрий до кожного з нас! Нас Христос чекає у вічності. Він дав нам правильну локацію – це вічність. Що б не було нам треба дивитися туди. Наше життя дуже коротке. Воно дуже швидко промайне. Всякі негаразди дуже швидко закінчаться, і куди ми прийдемо?

Зосередьте свій взір на вічності, на Божому Царстві, на тому про що говорить Христос, тому що все, що ми будуємо тут буде зруйноване, знищене, але наша благочинність, добро, милосердя, прощення, підтримка когось, молитва за когось це не є видиме тут, воно не будується тут. Все, що в нас всередині буде у вічності. Коли ми станемо перед Господом, нам не потрібно буде щось говорити. Все буде зрозуміло і так. За нами буде стояти все те, що ми зробили.