Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Виправдання чи можливість

Олег Савчак

Кожен з нас зустрічається в своєму житті з ситуаціями, чи обставинами, коли ми самі себе або підбадьорюємо і спонукаємо до дії, або ж шукаємо собі виправдання, чому не робимо, чи не зробили те, чи інше.

«А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме» (Даниїла 11:32б).

Три складових, які можна визначити в цьому вірші:

1) Знати Бога. Тобто, перший крок, щоб іти дальше, треба Бога пізнати, Його знати, з Ним познайомитись. Це покаяння, народження згори, це примирення з Богом, виправдання в Христі, тому що без того немає другого, третього кроку.

Бог – Він завжди більше, ніж достатньо. В Ньому завжди повнота. Пізнавати Його нам не вистарчить життя. Ми цілу Вічність будемо пізнавати Бога. Він є нескінченний, всюди присутній і вічний. Цілу Вічність ми будемо в Нього занурюватись, пізнавати нові грані Його характеру, Його можливостей, Його волі. Для того ми і є в церкві – щоб пізнавати Бога, дякувати Йому за те Хто Він є, що Він для нас зробив і пізнавати те, що Він для нас приготував, тому що в церкві є вся повнота. В Тілі Христос відкриває Себе, Свої дороги і шляхи.

2) Зміцнитись. Ми приходимо для того, щоб укріплятись, тому що ми є немічні і слабкі за тілом, по плоті. Нам треба в Господі зміцнятись. Коли ти зміцнишся в Господі, то ти реально будеш сильним – сильним не своєю силою, мускулами, чи зброєю, а сильним в Ньому, духовно сильним.

Зміцнитися в Господі – це означає отримати достатньо мудрості, щоб знати кожному, що сказати, щоб не боятись, щоб бути готовим, зручним в Божих руках, коли відбудеться щось (якась подія, ситуація), щоб бути на своєму місці, вчасно, бути готовим і зручним для Бога. Для того, ми приходимо в Дім Божий – ми споряджаємось, ми одягаємо всеозброєння Боже, ми одягаємось для того, щоб зміцнитись в Ньому, тому що Бог наперед знає, що буде завтра, але Він нам все наперед не відкриває, не дає всю зброю одразу, а тільки те, що буде нам потрібне саме в наступний момент. Це є життя віри.

Зміцнитись – це ти взнаєш, що слабкий і немічний без Нього, і ти від Нього залежиш щодня. Ти не можеш наперед накачатись, наїстись. Приходить новий день і тобі знову треба Бога, і ти знову від Нього залежиш, і знову нові виклики, нові «Голіафи», нові зміцнення, і так постійно… Хто цього не розуміє, той, часто, розчаровується. Але людина духовна буде продовжувати вірити, зміцнятись і розуміти, що Бог не дає нам все наперед, а крок за кроком.

3) Діяти. Ми будемо практичними, пристосованими, готовими і зручними, коли пройдемо цих перших два кроки – коли зрозуміємо, пізнаємо Бога, будемо в процесі пізнання, заглиблення і будемо залежати від Нього кожен день і зміцнятись. Тоді, як треба буде діяти, ми будемо готові.

Виправдання Матвія 25:14-29. Ця історія пов'язана з кінцем, з приходом Христа і з вічним судом. Це глибока історія буття людини, її життя, її підсумків життя, кінцевого результату і суду, коли кожен з нас стане перед Богом. Двоє перших взяли талант по спроможності і орудували ним негайно. Це було служіння іншим людям. Христос цю історію поєднав з добрими ділами. Знову і знову виглядає так, що віра має бути проявлена добрими ділами. Недостатньо просто помолитись молитвою покаяння важливо – народитись згори і покаятись, ожити, воскреснути від Духа Святого. Тому, якщо ми ожили від Бога, значить наша віра буде втілена в діла.

Ці таланти – це про віру, яка має втілитись в діла. Це не просто віра розумова, теоретична, це практичні кроки, коли ми щось робимо. Христос говорить про талант віри, яка проявляється в практичних моментах (в служінні). Тому, один взяв і одразу почав орудувати ним, другий так само, а третій виправдовувався. Виправдання шукає причини. Чому люди виправдовуються? 1) Не хочуть! Їм це не цікаво. 2) Страх, бояться, що, якщо не вийде – опозоряться, що скажуть люди… Можуть бути також інші причини. Якщо ми щось не хочемо, ми знайдемо десятки, сотні причин.

Кожен повинен сам для себе визначити, чому я виправдовуюсь і захищаюсь – тому що, насправді, це щось велике, страшне, що мене тяготить, чи просто мені не хочеться, я байдужий, мене це не цікавить – докопатись до причини і тоді, зробити висновки.

Можливість Марка 10:46-52 – історія про Вартимея. Вартимей отримав своє навіть через нерозуміння учнів Христових. Він добився зцілення ( він був сліпий, безнадійний, він сидів роками). Він отримав, тому що захотів.

Марка 5:25-28 – про кровоточиву жінку. Вона «повторювала про себе» – постійно в собі говорила. Це проголошення віри, сповідання віри.

Коли є безвихідь, складна ситуація, одні – шукають виправдання (кажуть, що мені нічого не світить), інші – спробували, нічого не вдалось, так само здались. Але є третя категорія, які йдуть до кінця, навіть, до смерті – це підхід християнина. Ти робиш крок, тому що ти так навчений, ти довіряєш Богу (що тобі втрачати?), і на якомусь етапі це починає працювати.

Прийми для себе рішення – говори в собі знову і знову, молись про це, думай про це, «програмуй» свій розум на Божий результат, Божий вихід. Віра і Боже слово таким чином діє, воно «програмує» наш мозок, заставляє мислити по-іншому. Коли ти «запрограмований» на успіх, на результат Божий, на перемогу, тоді, навіть, коли ти чуєш негативну інформацію, важливо втримати удар, не впасти. Ти не панікуєш, не нарікаєш на Бога, ти знаєш, що Бог все контролює.

І ця жінка добилась свого. Як так? Нечиста – вона навіть не мала права по закону бути серед людей. З однієї сторони, вона переступила закон, вона зробила щось неправильно, з іншої сторони – в неї виходу не було. Часто, ми не розуміємо і тому, ми судимо. А Христос не судив, тому що Він розумів, Він був подібний до кожного з нас в наших немочах і скорботах, крім гріха.

Проповідь в відео-форматі

ddd