Нас по житті рухає віра. Ми завжди віримо в щось, або в когось. Є інші чинники віри в нашому житті, які спонукають нас до певних дій.

Віра здатна робити вибір. Те, що ми вибираємо, те виміряє цінність нашого життя (де ми часу проводимо більше, що ми шукаємо…). Віра – це дуже важлива складова. Віра може бути велика, може бути мала. Ми в своєму житті приймаємо певні рішення, коли ми надіємось на Бога, рухаємось вірою. Вибір віри завжди важливий. Кому ми довіряємо сьогодні? Які речі сьогодні переважають в нашому житті? Ким ми сьогодні переможені? Наша віра впливає на те, як ми живемо, як ми рухаємось і що відбувається в нашому житті.

«І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» (Марка 9:22-24). Якщо ти віриш – все можливо тобі! Є моменти, коли в нас недостатньо віри. Ми багато знаємо, але приходять моменти цього невірства, коли ми говоримо: «Господи, поможи моєму невірству!» І це є біблійно.

Є моменти, коли нам, насправді, бракує цієї віри. Коли наша віра, часто, являється просто знанням, але немає підстави перед собою – Божого Слова, Божої обітниці людина може не мати. Вона просто може бути на цьому пориві.

Нелицемірна віра завжди шукає виходу, або порятунку в Божому Слові. Це є віра не поверхнева, коли ти просто кричиш лозунги.

Боже Слово – це є рушійний активатор для нашої віри. Наша віра залежна від Божого Слова, вона має черпати корні з Божого Слова.

«А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!» (Матвія 8:5-10). Ісус показує тут принцип сили людського слова. Люди великої віри вірять, що Слова Божого достатньо. Сьогодні, ми маємо стати людьми великої віри, які говорять: «Твого Слова, Господи, достатньо для вирішення моєї ситуації!»

«Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю» (Авакум 2:4). Як будується своя власна, особиста віра? Віра приходить через слухання Слова Божого, коли ми знаходимось в Слові Божому, звідти черпаємо цю енергію життя.

«Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває» (Псалом 118(119):89). Слово Боже запечатане, невід'ємне, його неможливо змінити. Коли Слово Боже, яке є утверджене на небі, стає відкриттям в тобі, в твоєму серці, воно утверджується в твоєму серці і в твоєму житті.

Ісус, звертаючись в Своїй Нагорній проповіді каже: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Матвія 6:19-21). Серце завжди рухається за тим, що є скарбом. Коли Боже Слово стає відкриттям в нас в серці, наше серце починає рухатись за відкриттям. І це неможливо вже вкрасти.

Є моменти в нашому житті, є такі сфери, в яких нам просто треба принести світло – сісти, розібратись в Божих обітницях, щоб потім їх зрозуміти і почати застосовувати в нашому житті. Слово Боже приносить світло. Воно є світильником для наших ніг.

«І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:18-19). Часто, віруючі люди орієнтовані на те, що Бог буквально говорить (чутним голосом), але, насправді, ми маємо Слово пророче певніше – це говориться про Писання, Слово Боже. Ми маємо лист написаний до нас – це Писання, Слово Боже. В книзі Буття Бог говорив в темряву і світло появилось. В твоєму серці тільки Слово Боже здатне говорити в темряву, щоб там засвітилось світло. Пророче слово – певніше, яке здатне будувати твою віру. Видиме – дочасне, невидиме – вічне. Якщо ти будуєш свою віру на видимих речах, щоб побачити, пощупати, і ти рухаєшся за тим, щоб побачити видимі речі, то прийде час, коли воно буде дочасне  і промине. Невидима віра – вічна, будується через Слово Боже, коли Бог будує нас зсередини. Це є наше серце, в якому засяє світова зірниця. Слово просвітлює темряву.

Є обставини в нашому житті, які ми не розуміємо. Нам треба просто взяти Слово Боже, сісти, виділити себе для цього і розібратись в цьому. Слово Боже ніколи не буде мінятись під твої думки. Слово Боже є для того, щоб міняти наші думки, щоб стати плоттю, цим відкриттям в нас, щоб принести світло, щоб освітити ті моменти темряви, які ми не розуміємо, в яких ми не компетентні.

«А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!» (Приповісті 4:18). Повний день – це є розуміння Божого Слова в тобі. Наше серце – це є та молитовна кімната. Серце буде слідувати за відкриттям Божого Слова, де злодій не зможе вкрасти його. Коли в нашому серці панує віра, навколо нас відбувається атмосфера віри. Утверди Боже Слово в собі!

Віра – це повна довіра, що все, що Бог говорив є істина, і що Він вірний виконати все, що Він обіцяє. Коли ми наповняємо наше серце вірою, Словом Божим, коли воно просвітляє темряву, відбувається в нашому серці апогей віри. І тоді, чим наповнене серце, те говорять уста. І ми починаємо сповідати, ми стаємо тими, хто сповідає слово віри в нашому житті. Якщо віра буде, як гірчичне зерно, ти скажеш до гори і гора рухне, ти скажеш до обставин і вони рухнуть.

Коли ми будуємо серце Словом Божим, приходить атмосфера віри в наше життя і тоді, ти не думаєш так, як ти думаєш, а ти думаєш так, як говорить Боже Слово.

Коли ти молишся, говори Слова Божі. Коли ми молимось за зцілення, ми робимо підставою нашої віри Слово Боже.

«Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!» (Колоссян 3:16). Рясно – означає багато, більш ніж. Навчайте і напоумляйте себе! Вдячно співайте псалми, гімни і пісні духовні. Наповняйте серце рясно Христовим Словом. Коли твоє серце наповнене, воно радіє для Бога. Слово стає тим чинником, яке рухає віру. Слово преображає тебе, піднімає віру в тобі. Серце вдячне дякує за те, що Бог міняє в твоєму житті.

«А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим» (Юда 1:20). Будуйте себе – відповідальність нашого життя. Ця задача перекладена на нас. Ми будуємо себе на завершеній жертві Ісуса Христа. Бог все звершив. Ми будуємо себе в тому, що ми довіряємо Божим обітницям, що це в нашому житті «Так! і Амінь!», і віра наша зростає. Молитва духом – важливий чинник. Інститут Орала Робертса дослідив, що коли ми молимось духом 20 хвилин, відновлюється наша імунна система. Коли люди моляться довготривало на мовах, такі люди є здоровими.

«І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сил, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших оскаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!» (Об'явлення 12:10-11) – Пісня перемоги, яку співали юнаки.

Оскарження – скинутий той, хто оскаржений. Диявол завжди оскаржує твориво Бога. Він завжди обманює, наговорює, оскаржує, щоб людину відвести від істини. Він завжди хоче принизити і відвести від істини (приклад Йова).

Той, хто оскаржує може говорити в твоє життя, обманювати, що ти недосконалий, що в тебе щось не так. Він буде брехати постійно, щоб відвести від віри. На противагу він дає страх, створює атмосферу страху. Атмосфера страху приходить, коли диявол бреше в життя, але це є твій вибір за ким слідувати – за голосом Бога, чи за голосом ворога.

Слово Боже каже, що Ісус викупив нас від цієї марноти, від того, щоб пропадати в гріхах, від прокляття. Він став прокляттям за нас. В Його ранах ми маємо зцілення, через Його кров ми прийняли сьогодні прощення. Ми є нове творіння в Христі Ісусі. Він змінив нашу природу. Коли людина народжується згори, в неї появляється цей духовний орган чуття, який називається «віра», який сьогодні простягається до Бога, до Божого Слова і підкріпляє нас, щоб ми стали здатними, ставши на платформу жертви Ісуса Христа, говорити до обставин, різних діагнозів і речей, якими ворог старається обманути нас сьогодні. Віра – це духовна складова. Вона не відноситься до часу і до строку. Віра будується на благодаті, на тому, що Бог звершив на хресті Голгофи. Віра – це не те, що ми думаємо, це те, що говорить Слово Боже. Віра базується не на тому, як ми відчуваємо, віра базується на завершеній жертві Ісуса Христа.

Коли ми будуємо серце віри через Слово Христове, яке рясно насичує наше життя, Слово Христове, яке оживає в нас, оживляє наші серця. Коли в наших серцях є ця молитовна кімната, коли ми молимось в дусі, будуємо себе в вірі, дивлячись на Начальника і Виконавця віри, Ісуса Христа – Він початок всієї віри, Він це заложив в кожного з нас. І ми, сьогодні, дивлячись на Нього, будемо рухатись вперед, Божі речі будуть сильно проявлятись в нашому житті.

Хай кожен з нас скаже: «Я сьогодні приймаю рішення стати людиною віри, будуючись Божим Словом в Ім'я Ісуса!»