«Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Коринтян 5:16-17).

Кожен з нас, хто прийшов до Господа, народився згори, як Біблія говорить, ми вже не знаємо нікого за тілом, тобто такими, як ми були колись.

Ми можемо мати дві пари очей. Ми можемо дивитись на людей очима моралі, але Бог нас вчить дивитись очима віри. Без віри ми не можемо побачити нового творіння. Без віри ми будемо дивитись по тілу на людей. Тому, Бог пропонує дивитись нам інакше. Бог взагалі дивиться інакше, ніж люди дивляться. Бог дивиться на людей не очима моралі, а очима віри. Ми всі покликані в Новому Завіті дивитись на себе, на інших очима віри. Нас всіх прощено Христом. Бог помер за наші гріхи.

Віра має ключове значення в нашому житті. Все в нашому житті по вірі. Віра не стоїть на місці. Наша віра розвивається. Ми рухаємось по схемі. Немає нічого нового на землі. Наша віра проходить через стосунки з Богом, стосунки з людьми. Ця схема прописана в історії єврейського народу. Історія євреїв – це прообраз нашого віруючого життя. Те, що відбувалось з євреями, відбувається з кожним з нас. Ми рухаємось по плану описаному в Біблії.

В історії єврейського народу було три етапи. Ці ж етапи відбуваються і в нашому житті:

1. Вихід з Єгипту.

2. Життя в пустині.

3. Завоювання землі.

Вихід  з Єгипту – прообраз того, що ми покидаємо цей світ, каємось, стаємо віруючими людьми. Коли ми покаялись, Бог обдаровує нас з самого початку надзвичайною,  всесильною вірою, яка звершує надприродне. Статистика говорить, що найбільший процент чудес відбувається серед новонавернених.

Духовний ріст – здобування досвіду ходження у вірі. Коли євреї виходили з Єгипту, відбувались наймасштабніші чудеса. Найбільшим чудом були масові зцілення. «І Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся» (Псалом 104 (105):37). Це є прообраз того, що відбувається з нами, коли ми «виходимо з свого Єгипту», коли ми каємось. Ми в процесі розвитку нашої віри. Але це «медовий місяць». І коли він доходить до свого завершення, приходить період пустині. Цей період чомусь найдовший. В пустині нас довго тримає наше еґо, нерозуміння того, що відбувається. Ми не розуміємо певних моментів, які ми повинні зрозуміти. Цей період – це період нашого розвитку. Наше призначення – це обітована земля.

5 станцій, де ми зависаємо:

1. Мовчазна спокуса. Вам відкриваються очі. Ви починаєте спокушатись. Раптом, ви побачили, що люди довкола вас вже й не такі святі. «Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого» (Числа 14:22). Ви мовчите. Нікому про це не розказуєте. В вас появились перші сумніви («Чи Ти це, Бог?», «Чи я на своєму місці?», «Чи я в тій церкві?»…) Ви починаєте в цей момент тихесенько випробовувати Бога. Ваша біль, яка з'явилася всередині вас мусить «прорвати». Кожен з нас рухається по сценарію, строго, як прописано в Біблії.

2. Приховане нарікання. «І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі» (Числа 14:1). В сім'ї своїй, по ночах ви нарікаєте. Ви поповнюєте ряди людей, які займаються плітками церковними. Все, що в церкві не так – це ваше. Якщо, щось добре відбувається – це вас не цікавить. Ви в процесі розвитку віри. Появляється скрита церковна опозиція. Приховане нарікання рано чи пізно має проявитись.

3. Пошук винуватих («Чому мені не везе в житті?»,  «Хто винуватий?») «І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізралеві сини. І сказала до них вся громада: «О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!» (Числа 14:2). Завжди люди знайдуть причину обмовляти, нарікати і, як правило, винним буде пастор, керівник, президент. Що з тобою відбувається? Ти просто в процесі розвитку своєї віри.

4. «Справжній винуватець». «Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув» (Числа 14:27). Часто, люди починають думати, що Бог винуватий. На цій станції люди, як правило, застрягають на все життя і помирають в пустелі. Це сама небезпечна станція. Якщо ви не вирветесь з цієї станції, рано чи пізно, пройдуть роки і в вас почне мінятись теологія (що Бог вже не такий і добрий, що це Бог дає хвороби, страждання…) Змінена теологія вбиває. Бог нікого не випробовує злом. Ми повинні перейти на 5 станцію. Це єдиний вихід з пустелі.

5. «Сірий кардинал». В політиці є такий термін «сірий кардинал» − це той, хто заправляє всіма процесами, але ніхто його не може вичислити. Він таємний, скритий, але керує процесами. «Сірий кардинал» приводить в дію всі ці злі речі. Хто ж є тим «сірим кардиналом»? «Сірим кардиналом» являюсь «Я». Як тільки ми себе визначаємо «сірим кардиналом», винним в тому, що ми самі себе загнали в кут,наступає покаяння. Ми пройшли урок. Ми виходимо з пустелі. Бог не є джерело зла. Ми отримуємо важливе відкриття про Бога.

Бог ставить милість вище за суд. Якщо ви хочете зустрітись з Богом, ви з Ним ніколи не зустрінетесь на суді. Ви зустрічаєтесь з Богом, коли Він протягує до вас руки милості в Ісусі Христі. Люди завжди суд ставлять вище за милість. Це той урок, який не пройшли євреї. Вони отримали відкриття, що Бог суддя, тому, були засуджені.

В Новому Завіті, коли Ісус каже йти і проповідувати Євангелію – Добру Новину, що прощені гріхи, нам прощено, і ми йдемо це нести іншим людям. Коли ваш Бог жорстокий до вас, ви будете жорстокі до людей. Коли ваш Бог добрий до вас, ви будете добрі до людей.

Коли ти знаєш, що Бог з тобою, на твоїй стороні, а не проти тебе, ти будеш чути слова: «Я з тобою!», «Ступай!», «Не бійся!» , «Будь сильний!», «Бог за нас!»…

«Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого.  Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе. Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього на праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити» (Ісуса Навина 1:5-7).