Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Прояви себе для Царства

Володимир Паньчак

Часто, спілкуючись з людьми, можна почути, як вони кажуть, що всі найкращі місця в цьому світі вже зайняті (найкращі лідера вже здійснились, найкращі бізнеси вже працюють…) То ж навіщо пробувати? Вже всі пости розділено…

Чи є місце в Царстві, щоб прославити Ім'Я Господнє? Ми часто думаємо, ми в якійсь мірі в Царстві, ми причасні до Царства. Коли людина приходить до Бога, молиться, визнає, що вона є грішна, Біблія каже, що приходить «друге народження». Писання вчить нас, що Він переводить нас з царства темряви в царство світла. Тобто, в якійсь мірі, ми є представниками Царства, ми вже є в Царстві.

Є певні персонажі в Біблії, які зробили в історії людства вагомий слід. Це не були особливі люди. Як не парадоксально, але для Бога не важливий, навіть, вік, якщо Він хоче прославити Ім'я Своє.

Бог не хоче просто нас перевести в Царство, Він перевів нас в це Царство, але проблема християн сьогоднішнього часу, що ми «обростаємо мохом», ми не хочемо йти дальше. Ми переведені в Царство, але це не кінцева місія Христа, щоб нас просто в Царство перевести. Бог хоче, щоб ти лишив слід в Його Царстві, щоб ти в якійсь мірі повпливав на цій землі, де ти є, щоб Його Ім'я через тебе було відоме, поширене, знане. Це і є проявити себе.

В християнстві є два етапи: прийти до Христа (Ефесян 2:8-9); йти за Христом.

Залишити слід в Царстві – 95% це заслуга людини, що вона буде робити. Ця заслуга лягає напряму на людину. Проявити себе в Царстві – це означає зробити щось вагоме, або вийти за межу можливого, з зони свого комфорту і робити те, що, можливо, тобі не буде подобатись.

Давид  − 1 Самуїлова 17:23-36. Зважаючи на те, що історики говорять , що в армію Саула не можна було попасти, раніше 20 років, то, швидше за все на той час, коли Давид прийшов до братів своїх, йому було до 20. Тобто, Давиду скоріш за все було 17-19 років, коли він вийшов на зустріч з Голіафом. Є дві армії. Не менше тисячі чоловік що з однієї сторони, що з іншої. Що одна сторона, що інша розселились на пагорбах. Всередині була велика долина. 40 днів одне й те саме – Голіаф виходить і зранку і ввечері, ображаючи Ізраїль, приносячи цей сором для Ізраїля. Тисячі воїнів, полководців, рядових служителів, сотників, тисячників слухали слова образи. Тисячі людей Ізраїля – всі обрізані, всі в Завіті, всі знають Бога, всі знають, хто вони такі є. Приходить юнак (17 років), і коли Давид перший раз вийшов, він почув, що сказав Голіаф, і його серце загорілось. Він каже, хто це такий взагалі, що він дозволяє собі соромити полки живого Бога? Давид каже, чому сором Ізраїля ніхто не може зняти? Чому не візьме ніхто цей виклик на себе? Давид взяв цю відповідальність на себе. Бог допоміг виграти цю битву. І, як не дивно Бог не говорив. І люди не говорили. Але говорили обставини, ситуація говорила Божі речі.

Ми завжди знайдемо оправдання, чому ми не робимо того, чи іншого. Але, якщо ти хочеш прославити Ім'я Боже, в тебе завжди є час.

Самуїл – 1 Самуїла 3:1-9. Коли Бог говорив до Самуїла біля Ковчегу, йому було 12 років. Самуїл не розумів, що Бог говорить до нього. Він кожен раз бігав до Ілія. Він настільки поважав свого лідера і був послушний йому, що коли б за ніч потрібно було 20 разів встати і піти до нього, він пішов би. Самуїл показує свій послух і покору лідеру, священику, наставнику своєму.

Ми так часто кажемо, що ми б так хотіли прославити Бога, що ми б так хотіли Божого провадження, щоб Бог рухався через нас, ми повинні вчитися поважати тих людей, які трошки вище над нами – наших батьків, лідерів, пасторів. Якщо ми думаємо, що Бог переступить через цей послух і буде напряму з нами говорити, не обманюймо себе! Так не буде! Не навчившись покорі лідерам і служителям, ти ніколи не впокоришся перед Богом.

В 12 років Бог приходить до Самуїла і відкриває страшну картину, каже, що Він покарає синів Ілії через те, що вони мали доступ до святості, до чистоти, до Божого ведення і скерування, а вони знехтували тим всім. Бог говорить з 12-річним хлопцем про серйозні речі. На сьогоднішній час ми занадто довго чекаємо, коли діти виростуть, щоб комусь щось доручити. Коли ми так довго бавимось з нашими дітьми (чи то духовними, чи плотськими) в 30, 45 років вони ще діти. Наші діти, чи то духовні, чи тілесні, зростають набагато швидше на сьогоднішній день, ніж ми собі думаємо. Якщо ми не покладемо міру відповідальності на них, вони так і не виростуть. Самуїл вчився змалку брати відповідальність, ходити в страху і пошані перед своїми лідерами і служителями. Богу подобається таке серце.

Мойсей – Вихід 3:1-5. Мойсею було 80 років, коли Бог говорив з ним біля огняного куща. Мойсей сказав: «Я тут, Боже!» Мойсей завжди воював за правду. Це не була людина, якій було все байдуже. Він був цікавий до всього. Коли він побачив цей феномен, що кущ не згорає, він приймає рішення стояти до тих пір поки він не вияснить, що тут відбувається. Аж після цього Бог починає з ним говорити і каже, що хоче, щоб він був тим керівником, лідером, через якого він буде вести Свій народ.

Чужа біль автоматично стає твоєю біллю, якщо ти починаєш нею перейматись. Чужі проблеми, якщо ти хочеш в них трохи розібратись, стануть твоїми проблемами.

Три герої – Давид, Самуїл, Мойсей.

В будь-якому віці Бог може нас використовувати. Якщо ти вже в Царстві Божому, ти вже готовий, Бог тебе може вже використовувати. Але так часто ми не хочемо десь підсвідомо говорити: «Боже, ось я!» Тому що ми розуміємо, це виклик Богу. Бог говорить до нас всіх, але не всі чують. А хтось каже, що воно не на часі на даний момент. Хтось хоче розчинитись в кількості людей, в якихось справах, можливо, а Бог все рівно говорить.

Там де ми живемо, працюємо, вчимося, ми маємо бути людьми тими яких знають, як людей принципу, людей честі, людей совісті, правди, людей, які завжди підставлять своє плече, які не пліткують, які є людьми слова. Бог хоче піднімати з нас таких людей. Бог кожного з нас кличе, щоб ми слідували за Ним. Кожен з нас чує Бога, але ми десь хочемо перекласти цю відповідальність. Чи чуємо ми Його? Чи готові ми сказати: «Ось я! Говори до мене, Боже!»

Бог не може насильно нікого пхати.

Особливий день сьогодні! Сьогодні ми маємо служити. В нас є унікальний шанс – стати тими, ким Бог хоче бачити нас. Не чекайте особливих днів! Не зсилайтесь на свій вік! Не бійтеся говорити правду! Не бійтеся служити людям! Не шукайте крайнього! Ми все можемо в Ісусі Христі!

Бог хоче, щоб Його діти проявляли себе, тому що роботи багато. Після слів: «Ось я!» буде багато мінятись, але це буде нам щось коштувати. Він буде завжди шанувати тих, хто шанує Його. Питання в тому наскільки ми хочемо цього. Не втікайте від відповідальності!

Проповідь в відео-форматі

ddd