Між трьома деревами захована вся історія людства, життя кожного з нас (від народження до нашого відходження).

В Біблії дерево щось показує, символізує. Це якийсь образ. Воно нам показує щось (як ми маємо жити, куди йти, що робити).

Перше дерево.

«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею. І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла… І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. І наказав Господь Бог Адамові кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:7-9; 15-17).

Чому важливо нам згадати про це? Уявіть собі картину – Бог створив Адама, як Свого сина. Бог організував, зростив Едемський сад. Едемський сад – в перекладі це означає «місце приємне, ніжне, делікатне для життя з насолодою». Що Бог хотів для людини? Щоб людина починала з гарного місця, там, де Божа любов, Божа присутність, слава Божа покривала  перших людей. Дух Святий був в Адамі. Бог безпосередньо розмовляв з першою людиною, спілкувався в тіні саду. Адам все відав і все знав, тому що Бог відкрив йому, він був навчений. І Бог мав надію, що людина, починаючи з Едемського саду, пораючи його, доглядаючи його, працюючи, як менеджер, буде поступово поширювати цей Едемський сад на всю землю. Бог мав таку надію. Він хотів цього. Він не хотів для Своїх дітей чогось поганого. Бог хотів доброго, щоб людина росла, примножувалась, будувала покоління і жила в любові, в радості, в мирі. Але вже на той час в духовному світі було присутнє зло. І суверенний Бог, в зв'язку з тим, що Бог створив нас з вільним волевиявленням, по образу і подобі Своїй, не міг заховати це зло від людини. Він виростив дерево пізнання добра і зла. Але Він попередив Адама про це дерево і попросив не торкатись його, і не їсти плоду з цього дерева.

Як виглядав Едемський сад? Це був прототип Царства Божого, що на небі, там, де престол Божий. Бог надіявся, що людина, не пізнавши зла, гріха, буде жити вічно, і потім, вона буде піднесена, забрана до Царства Божого (так як був забраний Єнох, Ілля, не знаючи смерті). Ми знаємо, що перші люди жили довго. Але, коли Адам согрішив, з'їв з цього дерева, то духовно він відразу помер, духовно вони з Євою були відділені від Бога, і, в кінці кінців, були вигнані з Едемського саду.

В Едемському саду було ще одне дерево – дерево життя. Бог побачив, що якщо Адам, який согрішив дотягнеться до цього дерева і з'їсть з нього, то він в гріху може жити вічно і не помре. Уявіть собі – людина вічно живе і мучиться в гріху. Гріх поширюється, а людина не помирає… Це була б страшна трагедія. Через те Бог вигнав перших людей з Едемського саду, і замість того, щоб лінія розвитку людства пішла вверх, вона не відбулася, не сталася. Людство пішло вниз із-за гріха. Земля була проклята. Бог поклав прокляття на людей, на все живе на землі. Але Бог не відмовився від грішної людини.

Трагедія непослуху Адама в Едемському саду – це сама велика трагедія, яка сталася на планеті земля, тому що всі решта трагедії відбулись, як наслідок того, що зробив Адам, як наслідок непослуху Богу. Через перший гріх пішли інші гріхи, і людина не могла зупинитись. Не зупиняється вона і до цього часу − в пролитті крові, в вбивствах, в насильствах, в тому, що провокує гріх.

«І до змія сказав Господь Бог: «За те, що зробив ти оце, то ти прокляті ший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (Буття 3:14-15). Людство чекало на спасіння біля 4 тисяч років. Воно не прийшло відразу. Прийшло тоді, коли прийшла повнота часу. Тільки Бог знав, коли буде повнота часу, коли Він пошле на землю Свого Сина, для того щоб зупинити гріх і дати шанс на спасіння людству. 4 тисячі років – за цей час Бог всякими способами, всякими можливими речами допомагав людині. І ми знаємо, що Він і карав, і милував.

Коли прийшла повнота часу, Господь послав Свого Сина. Для чого прийшов Христос? Він прийшов в тілі, Він прийшов пройти ту дорогу, яку не пройшов в праведності Адам. Чому Ісус називається «другим Адамом»? Тому що Він прийшов продовжити те, що не зміг зробити Адам. Адам мав це зробити. Бог дав йому задачу, але він не справився з нею. Прийшов Ісус. Він йде по дорозі до хреста. Він наставляє Своїх учнів, проповідує Євангелію, говорить по те, щоб покаятись, бо наблизилось Царство Небесне. Царство Небесне з Христом прийшло на землю. Царство Боже було в Ньому. Він наставляв учнів, вчив їх, але дорога Його була однозначно до хреста, до цього другого дерева. Це не було живе дерево. Це було тяжке, темне, дубове дерево, з якого зробили хреста, і це була зброя для розп'яття Сина Божого.

Друге дерево… Чорна дорога вниз… Голгофський хрест… Дерево, на якому Ісус Христос поніс всі наші немочі, гріхи, біди, невирішені питання. Все Він забрав на Себе і цей тягар поніс на хрест. На цьому хресті Він заплатив ціну за кожного з нас, за ті гріхи, які були тоді вже, за ті гріхи, які зараз, за ті гріхи, які будуть, поки Він другий раз не прийде. Ціна заплачена за все людство. Диявол штовхав Ісуса на хрест. Він робив все для того, щоб Ісус був розп'ятий. Він не врахував тільки одної дрібної деталі. Якби він знав, що станеться на хресті Голгофи, він би всі дерева зрубав, щоб не було на чому розіп'яти Христа. Але він не знав.

«Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: «Прагну!» Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: «Звершилось!» І голову схиливши, віддав Свого духа…» (Івана 19:28-30). Всі демони рукоплескали. Диявол був щасливий. Але прорахунок був дуже серйозний. На третій день Ісус воскрес і сила смерті не мала влади над Ним. Він піднявся і сів одесную Отця, і до цього часу Він живий. Ісус воскрес і Він вічно живий Бог. Що сталося на хресті? Він забрав в диявола ключі від аду і від смерті. З цього часу почалася ера благодаті. Ця лінія вверх до дерева життя, до Царства Божого, там, де нас очікує вічне життя. Людство вже йде туди 2000 років, і не так багато людей туди прийде. Як не просто це просте слово Євангелії, проста істина про спасіння входить в серця людей. Як не просто люди це приймають. Чому так мало людей, які йдуть за Христом? Чому ми не стоїмо за Христа? Багато християн, які просто називають себе «християнами», і так мало тих, які готові іти за Ним до кінця, які не бояться.

Ми маємо сьогодні можливість чути Боже Слово, навчатись. Тому, ми маємо також щось робити ради Христа. Ми маємо показати цьому світу, що Ісус живий, що Церква Його жива і діяльна. Куди веде Церкву Дух Святий? До дерева життя, яке в Царстві Божому. Туди нас веде Господь, туди прямує Його Церква, туди вона готується, щоб бути без плями і порока, бо ніщо нечисте не може увійти в Царство Боже. Ми всі в гріхах, в проблемах, але покриті Божою благодаттю йдемо вперед, і крок за кроком рухаємось догори. Ті люди, які йдуть широкою дорогою, підуть дальше, вниз, а ті, що йдуть догори, вони йдуть вузькою дорогою, і не так багато людей йдуть нею.

Найбільша трагедія в житті кожної людини – якщо вона народилась, прожила життя, пішла у вічність і не зустрілася з Христом. Немає більшої трагедії за ту, коли ти втратиш душу свою.

Куди ми йдемо? «І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Богу й Агнця. Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки» (Об'явлення 22:1-5). Це наша перспектива. Це наш рай, куди веде нас Дух Святий. Яка може бути більша радість? Які статки нам допоможуть в тому, щоб туди дійти? Хто нам допоможе в цьому? Дух Святий. Ми маємо прикладати зусилля у співпраці з Господом, бо написано, що той ввійде в ворота, хто дійде до кінця.

Це третє дерево, яке нас чекає було посаджене в Едемському Саду. І воно було так близько від Адама, на відстані протягнутої руки, але через гріх ця відстань збільшилась на тисячоліття. Воно було призначене для людини, для перших людей, вони мали використовувати його і жити вічно, потім, переходячи в Царство Боже. І як людина все зіпсувала, за один непослух. Все рухнуло, все пішло не так, як хотів Бог. Суверенний Бог мусів дозволити людині мати право вибору. Чи сьогодні ми не маємо вибору? Кожна людина, сьогодні, стоїть перед вибором – йти за Богом, чи не йти, служити, чи не служити, робити добре, чи зле. Ми постійно, кожен день, приймаємо виклик в своєму житті – що наробити, як нам бути? Який ми зробимо вибір? Підемо за Христом, чи підемо проти Нього? Знехтуємо тим, що Бог нам дав (Його благодать, милість), чи використаємо і вона потече в нашому житті. Це залежить від нас – як ми себе поведемо? Яке рішення ми приймемо?