Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Поповнюй свій духовний банк

Роман Боднар

Будь-яка подія нашого життя має свій початок, своє продовження і своє завершення. На початку ми завжди відчуваємо емоційний сплеск. І це стосується будь-якої сфери нашого життя – чи, коли люди тільки одружилися, чи, коли вступили в новий навчальний заклад, чи, коли ми приходимо до Господа, відбувається народження згори і ми піднесені, нам все цікаво, нас не потрібно зайвий раз мотивувати. Але, як правило, за емоційним сплеском приходять сірі будні, коли життя йде, і день за днем одне й те саме. І ти намагаєшся тримати той перший рівень захоплення, ти себе мотивуєш, тому що ти розумієш, що тут вже потрібно прикладати зусилля. Але буває в духовній сфері, що ти щось робиш і не бачиш різких змін, які були на початку. В якийсь момент виникає таке відчуття, що ти обмежений. Ти стараєшся, щось робиш і не бачиш ніякого результату. Навпаки, ще гірше стає… Або ти десь в служінні, рік за роком робиш одне й те саме і не бачиш змін. І це втомлює, виснажує, але ти продовжуєш робити і вірити, що таки щось з того буде.

Дуже багато буває моментів, коли ти ради своєї віри, робиш вчинки, які тобі не вигідні матеріально. І ти це робиш рік за роком, раз за разом, складається таке враження, що люди тебе використовують. І ти думаєш −  як так? Але Господь пильнує за кожним нашим кроком, за кожним нашим словом і за кожною нашою дією. І для таких випадків апостол Павло написав такий вірш: «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9). Не завжди видно результати, не завжди люди вдячні, але не знуджуймося, продовжуймо робити  і ми пожнемо, коли не ослабнемо.

«Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився» (Дії 10:1-2). Ми бачимо короткий опис життя сотника Корнилія, який проживав у Кесарії. Коли ми читаємо Слово Боже, нам треба заглиблюватись в нього, намагатися пороздумувати, зрозуміти. Сотник Корнилій – це означало, що він був військовий, йому підпорядковувалась сотня, можливо, і більше вояків, якими він керував. Так само в нього були і якісь побутові умови – він десь жив, в нього була сім'я, він був побожний і богобійний. Ми можемо зрозуміти, що це тривало кожен день – кожен день він давав якісь накази солдатам, вони займались, тренувались, були, мабуть, і різні конфлікти, які треба було вирішувати. Якщо зважати на те, що він жив у Кесарії, він був римлянином, йому було не просто бути богобійним, тому що він не був євреєм, але він робив те, що робили євреї. Були інші боги, відбувались пені церемонії, на які треба було ходити і які протирічили Слову Божому. Але ми бачимо, що він був побожний і богобійний. І він напевно відчував дискомфорт, і не один раз, через те що він був не такий. Ті солдати, які були в його сотні, десь говорили про нього різні речі, і, можливо, навіть хтось тим користувався і зловживав, що він був віруючим, тому що написано, що він подавав людям щедру милостиню і завжди Богові молився. Це все вимагало якихось побутових дій. Треба було кожен день молитися, і це все хтось бачив, чув, І це тривало , це було його життя. І не кожен день він відчував різкі емоційні зміни, чи мав свідоцтва.

«Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: «Корнилію!» Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: «Що, Господи?» Той же йому відказав: «Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися» (Дії 1:3-4). Тривалий час Корнилій робив те, що він робив. Десь, можливо, знуджувався, десь йому було важко, десь відчував дискомфорт, але виповнився час, коли згадались його молитви і його милостиня. Те, що він робив кожен день і не бачив результату, сьогодні Бог звернув на це увагу, Бог згадав про це. Коли вже прийшов апостол Петро до Корнилія весь дім слухав його, прийшло Слово Боже. «А Петро відкрив уста свої та й промовив: «Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду»… Як Петро говорив слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо  чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували… Петро тоді відповів: «Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?» І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів» (Дії 10:34-35; 44-48). Якщо ми візьмемо результат тих молитов щоденних, тієї милостині, які приносив Корнилій, це не принесло йому якогось соціального підвищення, вищого статусу, але вся його родинна спаслася за це. Це найбільш цінне, що може бути для людини, для його родини. Бог дав це тому, хто був вірний протягом тривалого часу. Тобто, ту «духовну карточку», той «духовний банк», який Корнилій поповнював щодня, потім, цього хватило на те, щоб він був першим з тих, яких Бог прийняв за своїх.

Ще одним прикладом є Мордехай (Естер 3). Мордехай – це єврей, який був забраний в полон. Він був дядьком Естер. Він забрав її до себе, тому що її батьки померли. Вони перебували в полоні. Мордехай займався вихованням Естер. Вона була гарної зовнішності, її забрали в царський палац, щоб готувати для царя.

Дуже важливо нам заглядати в побутове життя кожного біблійного героя, про яких пише Слово Боже. Це не так просто робити кожен день речі, які, можливо, тобі приносять дискомфорт, тому що є суспільство, яке має свої цінності, і дуже часто буває, що ти йдеш проти тих цінностей і суспільство тебе відкидає, визнає ненормальним. І це відбувається кожен день.

Мордехай був євреєм, він любив Господа, але ми читаємо: «По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним. А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся» (Естер 3:1-2). Тобто, Мордехай мав певне положення, він сидів при царській брамі, хоча він був в полоні, він раб, тим не менше, він мав доступ до всіх царевих рабів. Коли Гаман виїжджав, всі раби вклонялися йому, а Мордехай ні. І це вже дискомфорт, тому що ти не такий, як всі. Гаман був дуже незадоволений. Йому не подобалось це. «І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю… І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехахаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв» (Естер 3:5-6). Так получається, що через те, що ти хочеш бути вірним Господу, всі обставини повертаються проти тебе. Ти втомлюєшся, тебе це виснажує. Це боротьба, це незручності. Мордехай дізнався, що Гаман почав готувати указ, щоб знищити весь юдейський народ.

«А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким! І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні. А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох…» (Естер 4:1-3).

Дійшло до того, що Гаман хотів знищити євреїв. Але в якийсь момент цареві було не до сну. Він не міг спати і йому читали різні події історичні, які сталися. І прочитали, що був замах на царя і якийсь Мордехай виявив це все, потім, попередив про вбивство царя. Мало  того, що він жив в дискомфорті, він ще й пильнував щоб не було гріха. Цар хотів віддячити Мордехаю, він запитав, як це можна зробити. А Гаман, думаючи, що цар про нього говорить, розказав, описав, як це можна зробити все. Пізніше вже виявилось, що Гаман хотів знищити весь той народ і цар дуже розгнівався на нього. В результаті, Гамана стратили. «А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссоний і пурпуровий завій. І місто Сузи раділо та тішилося!» (Естер 8:15). Результат всіх тих зусиль, дискомфорту, неприємних розмов стало те, що Мордехай піднявся в соціальному статусі, але це не головне. Бог не цього хотів. Завдяки Мордехаю спасли весь народ від винищення, тому що хтось кожен день молився, хтось стояв за це кожен день, хтось відчував дискомфорт кожен день, ради того, щоб хтось спасся. Тобто, Бог чекав якогось виповнення часу. Господь завжди шукає людей, які будуть вкладати, просити Його про це, щоб потім, Він вилив Свою відповідь на тих, хто очікує.

Ще один приклад – це Давид. Людина, яка переживали злети і падіння. Він був на вершині слави людської і ховався від своїх дітей, від переслідування. Це цар, який любив Господа, і в той же час він міг згрішити проти свого ближнього і послати його на смерть, щоб прикрити свій гріх. Ми бачимо, як протягом життя Давид робив масу вчинків, якими показував свою любов, повагу і шану до Господа. Навіть, коли він вийшов проти Голіафа, бо його з'їдала ревність за Господом. Знову ж таки – це дискомфорт, це життя, це небезпека. Там ціла армія стояла і ніхто не спішив, тому що всі розуміли, що навряд чи вони його переможуть, але Давид вирішив йти і йому було дивно,  чому інші не йдуть. Ці всі різні випадки, коли Давид приймав не завжди з людської точки зору вигідне рішення, але в яких він опирався на якісь більш духовні речі. Він розумів, що є Господь, хоча він і робив помилки, але  в тих помилках він бачив свою провину, і він шукав, як виправитись.

«Та не візьму Я всього царства з руки його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який додержував заповідів Моїх та постанов Моїх» (1 Царів 11:34). Ради Давида Господь милував його наступників, його дітей, спадкоємців. Коли Бог дивиться на нас, Він дивиться не просто на нас, а на всі ті покоління, які будуть після нас.

 Нехай наше життя буде благословінням для всіх тих, хто буде після нас. Служачи Господу кожен день якимись певними вчинками, ти по-суті поповняєш той «духовний банк». Ти робиш ту справу, яку Бог хоче творити на землі. Він робить це через людей. Давид своїми вчинками став однією з причин, чому в майбутньому Господь оберігав його нащадків, його місто.

Були люди, які робили вклад в історію. І через них історія міняла свій хід. І ми можемо робити це кожен на своєму місці, там де ми є, де ми служимо, щоб ми були корисними.

Корнилій щодня поповнював «карточку духовну» і її хватило на те, щоб потім, весь його дім, вся родина скористалися цим, вони почули Слово Боже і спаслися.

 Ми читаємо про Мордехая, який знехтував своїм комфортним положенням, соціальним статусом ради приналежності до Божого народу, він не сховав цього, але мусів виявити, він вмів довіряти Богу. В найважчих ситуаціях він все рівно йшов до кінця, довіряючи Богу, і Господь нагородив його і народ, за який він стояв, був спасений.

Давид – через те, що Давид вірний був, тепер всі народи землі через Ісуса Христа отримують спасіння.

Тому, поповнюйте свою «духовну карточку». Коли вам нудно, коли вам здається, що немає ніякого результату, повірте, результат буде. Це все накопичується. Бог все пам'ятає і в Нього нічого не стирається.

«Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите» (Євреїв 6:10). Сьогодні, Господь говорить до кожного з нас, що Він не є несправедливий і Він не забуде те діло, яке ви робите сьогодні ради святих, ради того, щоб послужити їм своїм даром, своїм талантом. Все це назбирується, накопичується і Бог є справедливий. В свій час Він покаже, який там рахунок і як ним можна скористатися.

Проповідь в відео-форматі