Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Свідки Христового воскресіння

Олег Савчак

Коли ми читаємо Матвія 28:1-20, ми частково стаємо учасниками, спільниками тих подій. Ми повертаємось 2000 років назад. Писання – це, з однієї сторони, духовна їжа, духовне Боже Слово, а, з іншої сторони – це є історичний факт, аргумент.

Написано, що жінки прийшли до гробу, побачити гріб. Взагалі, цікаво, що Ісус багато говорив про Своє воскресіння. Якщо почитати чотири Євангелії, то ми побачимо, що таких місць є багато, коли Ісус наперед казав, що Син Людський помре, Його розіпнуть, Він постраждає в Єрусалимі від старших, від книжників, але третього дня Він воскресне. Учням, можливо, з однієї сторони, було легше, ніж нам, сьогодні – вони ходили з Ісусом, вони бачили Його живого, але, з другої сторони, їм було важче – вони ще не мали Нового Заповіту. Вони настільки були очевидцями тих подій, що їм аж, в якійсь мірі, було важко побачити і зрозуміти все те, що Христос їм заповідав, що Він їм залишив. Тому, коли Він їм говорив, що третього дня Він воскресне, вони Його не чули, і в великій мірі, вони в це не вірили, тому що вони по-іншому уявляли  собі Месію. Вони уявляли Його, як подібного до Давида, Який відбудує Ізраїль, Який скине ярмо Риму, Який сяде на престолі, Який підкорить всіх ворогів, Який буде царювати і Ізраїль повернеться до минулої слави, але так не сталося… Ісус став царем, Месією страждаючим і, в кінці кінців, Він був розп'ятий і помер, і учні Його всі розпорошились. Коли Він висів на хресті тільки жінки були близько, всі решта стояли здалека, тому що боялись, що їх арештують також і стратять. Тому, не було багато віри в їхніх серцях. Більше того, коли ми читаємо Писання, написано, що жінки (не учні, не апостоли) пішли подивитись. Але не написано, що вони пішли зустріти воскреслого Христа. Вони пішли побачити гріб, вони пішли до Тіла. Слово Боже говорить, що, коли вони прийшли, щось відбулось – стався землетрус. І це було засвідчення. Це було чудо. Відбулось щось надзвичайне, надприродне для того щоб звернути увагу тих людей, які були довкола, для того щоб вони побачили, відчули, пережили щось незвичайне і надприродне. Під час цього землетрусу Ангел Господній зійшов – Він приступив, відвалив камінь ( історики говорять, що це був дуже важкий камінь, він важив близько 2 тонн). Написано, що сторожа стала, немов мертва. З однієї сторони, сторожа – це були щасливі люди, які стали учасниками, свідками воскресіння Христового. Вони бачили Ангела, відчули землетрус, вони бачили, як відкочений камінь, але, з другої сторони, настільки вони пережили цей страх. Взагалі, коли ми читаємо Писання, кожного разу, коли люди бачили Ангела, коли ми читаємо про явлення Господа, навіть в Старому Заповіті, це були якісь такі праобрази, символи, люди завжди відчували страх, переживали паніку, тому що вони відчували Божу силу, Божу святість, і в той момент кожна людина відчувала себе такою маленькою, грішною, яка не може стояти в Божій святості, яка не може бачити Божу славу. Часто, люди думали, що вони помруть, тому що вони відчули і побачили, чи пережили Бога, чи, навіть, Ангела.

«І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А Ангол озвався й промовив жінкам: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте» (Матвія 28:4-5). Сам Ангел починає свідчити про воскресіння. Тобто, жінки, які не застали Христа в гробі, вони своїми очима не бачили, як Ісус піднімається з гробу, але вони прийшли по гарячих слідах. Вони прийшли, де в атмосфері ще витала така свіжа новина, свіже свідоцтво, коли Христос воскрес, коли землетрус, явлення Ангелів, можливо, гуркіт від цього каменя, що відвалюється і Сам Ангел говорить, що Христос воскрес. Тобто, Ангел засвідчує, Він пропонує подивитись їм на місце, де все відбулось: «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він» (Матвія 28:6). Вони, напевно, заглядають здалеку, через страх, роблять цей крок, дивляться і, насправді, вони не бачать нікого. Ангел свідчить, що Христос воскрес, Він живий, Його тут немає.

Ангел закликає жінок стати свідками події. Він свідчить їм Своїми устами, дальше, Він пропонує їм побачити своїми очима порожню могилу і стати свідками цього. Це дуже важливий момент – стати свідком події. Але свідком справжнім, тим, який бачив, відчув, пережив. Не просто свідок, який нічого не бачив, не знає, але свідком, який був там, який бачив, відчував, який переживав.

Так само і сьогодні, Господь бажає, щоб ми стали свідками. Свідок – це той, який бачить, який чує, який був неподалік. Свідок – це той, який може допомогти встановити хід якихось подій, намалювати картину якихось ситуацій, для того щоб відновити все те, що, насправді, трапилось.

«Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!» (Матвія 28:7). Тепер, вже Ангел звертається до них, як до свідків. Він їм спочатку запропонував подивитись. Він їм сам перший засвідчив правду, істину про воскресіння Христа, і дальше, Він вже їх посилає, дає їм місію. Він каже, що тепер вже вони мають йти і стати свідками. Одна сторона – стати свідком, побачити щось, а друга – це вже бути свідком, почати свідчити. Це вже піти з тим свідоцтвом, понести ту істину. Тому що, насправді, можна заховати істину, можна злякатись, ні з ким не поділитись, можна бути таким таємним свідком, який щось бачив, але нікому не говорить.

«І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів його сповістити» (Матвія 28:8). Такі перемішані почуття… З однієї сторони, це радість, що Христос воскрес, але все рівно є ще страх, якесь замішання, нерозуміння (чи це дійсно так сталось? А як це могло так статись? Це ж не природно, не логічно, по-людськи неможливо…). З однієї сторони – віра, з іншої – сумніви, замішання.

«Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: «Радійте!» Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: «Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!» (Матвія 28:9-10). Це вже була для них така остання крапля – коли вже не просто Ангел, не просто вони своїми очима бачили порожній гріб, вони своїми очима побачили воскреслого Христа. Прийшла повнота їхньої віри. Поглибилось їхнє свідчення – Сам Христос про Себе свідчив. Сумніви, поволі, почали відходити. Віра, почуття радості, впевненості, відваги, сміливості, такої радісної новини вже переповнили серця жінок.

«Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось. І, зібравшись о старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків, і сказали: «Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали. Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас». І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні» (Матвія 28:11-15). Виявляється, що сторожа теж почала свідчити, що вони бачили і пережили. Бачимо, що ще в ті часи корупція вже була і процвітала − корупція, яка викривляє шляхи правосуддя, корупція, яка робить людей сліпими і, яка претендує на те, щоб бачили, але не істину, а перекручені, трансформовані факти. Це є просто трагедія – коли сторожа взяла плату за неправдиве свідчення. Більше того, коли вони почали говорити зовсім інші речі, почали спокушати, сумнівати людей, говорити, що Христос не воскрес, що, насправді, учні Його вкрали. Вони почали сумнівати, хитати віру.

Чим відрізняється це свідчення? Чому в ці дні ми вітаємось: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»? Це пішло з тих часів. Першими почали вітатись цим привітанням свідки – жінки, учні, які йшли і казали: «Христос воскрес!» Вони бігли і більше нічого не могли сказати. Вони настільки були переповнені враженнями, пережиттями тої події, тої Божої сили, того, що вони бачили і чули, що вони ходили і всім сповіщали це. Більше того, коли ми читаємо інші Євангелії, ми бачимо, що Христос з'явився вже після Свого воскресіння багатьом − Він з'явився 500 іншим учням. Якщо б не було стільки свідків, ніколи б християнство, християнська наука, Церква Божа не мала б стільки сили, впливу, життя і помазання. Всі ті свідоцтва, свідчення підсилили істину. Вони зробили її доступною. Вони донесли до кожного серця Боже Слово, Божу істину, щоб кожен, хто там не був, через свідчення, міг відчути всі ті події, які відбулись – воскресіння Ісуса Христа.

«Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався» (Матвія 28:17-18). Виявляється, що, навіть, серед найближчих були «дехто», хто вагався. Прийшов якийсь час, коли Ісус явився, коли Сам Ісус воскреслий їм засвідчив і показався, доніс їм цю радісну новину, тоді, вони повірили: «А Ісус підійшов і промовив до них: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож,ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вас заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Матвія 28:18-20). Ісус закликає Своїх учнів стати свідками. Тобто, Він відкрився їм, об'явився їм, Він через Своє воскресіння, через Своє об'явлення повертає їх до Своєї науки. Тобто, вони з часом, пригадали все, що Він їх вчив. Тому що до Його смерті і воскресіння, вони багато речей забули, вони багато не розуміли, вони багато з чим були незгодні. Вони не згоджувались з тим, що Месія має померти. Вони не згоджувались з тим, що Він по-людськи має бути таким слабким і немічним. Вони розчарувались, впали у відчай, зневірились, розпорошились. Але в міру того свідчення жінок, потім, їхнього власного свідчення, свідчення Самого Христа, вони повертаються назад, до тих святих моментів, коли Христос їх навчав, проводив з ними дні і ночі, разом з ними їв, спав, звіщав їм істину, говорив про смерть, про воскресіння. І прийшов такий момент, коли їхня віра стала повна, коли вони укріпились в Божому Слові, коли вони стали сміливими. Через якийсь час, вони зодягнулись в силу святого Духа і пішли до краю землі. Тому, Ісус закликав Своїх учнів, щоб вони стали свідками і щоб вони пішли до краю землі, і свідчили всюди, де тільки можливо про Христа – що Він сьогодні є живий, що Він воскрес, що могила, гріб не мали сили Його втримати, і що в Його житті, в Його смерті, в Його воскресінні, сьогодні, кожна людина має надію, має прощення всіх своїх гріхів, що в Його ранах кожен, сьогодні, має уздоровлення, кожен має надію на вічне життя на небесах. Одна проста умова – це повірити цілим своїм серцем, що Ісус Христос живий, що він вчора,сьогодні і навіки Той Самий, що, якщо ми своїми устами будемо визнавати і своїм серцем будемо вірити, що Ісус воскрес з мертвих, що в Ньому ми маємо прощення і відкуплення наших гріхів, то спасемось, отримаємо прощення гріхів і життя з Господом на небесах.

Які, сьогодні, свідки ми є? В даній історії, ми прочитали про два типи свідків. Один тип свідків – ті, які відчули і пережили Христа, Його силу, силу Його воскресіння, Його Божественну любов, які приліпились до Нього, і, які прийняли рішення іти до краю землі і звіщати про Його вічне Царство і Його силу. Інші свідки – це ті, які з тих, чи інших причин (через страх перед людьми, через якусь вигоду, чи матеріальну користь, через сумніви) самі себе, рано чи пізно, переконали, що цього не було. Якщо людина свідомо перекручує правду, вона намагається повірити в брехню, обманює, роблячи це свідомо і систематично, рано чи пізно, вона в це повірить, її серце огрубіє, ожорсточиться, і, звісна річ, вона загине, буде покарана перед Богом.

Багато людей, сьогодні, з тих, чи інших причин займають позицію тієї сторожі. Так, можливо, вони не говорять неправду, що Христос не воскрес і т. д., але вони також не говорять істину, що потрібно прийти до Господа, що потрібно вірити в Нього, що потрібно всім покаятись, прийняти Євангелію, Христа в своє серце. І левова частина людей займає позицію  − «посередині». Вони і не пускають правильне свідчення, але вони тільки свідчать про воскресіння Христа на свята (на Пасху), про Його народження – на Різдво. І дальше, просто живуть таким спокійним, виваженим життям. Але ми займаємо свідомо позицію живих свідків Христових. Жінки бачили тільки порожній гріб, вони спочатку побачили і почули Ангела, але потім, саме головне свідоцтво – це вони зустрілись з воскреслим Христом.

 А що заважає нам, сьогодні, зустрітись з воскреслим Христом? Нічого! Ми якраз і маємо свідчення в серці – яке було наше життя до зустрічі з Христом і після, як Христос простив нам наші гріхи, як Він уздоровив наше тіло, як Він змінив наші сім'ї, стосунки, обставини. Це якраз і є зустріч з Живим Христом. Тому, нам і не потрібно свідчити, що ми в тілі були там 2000 років назад, бачили гріб і момент воскресіння. Нам достатньо, сьогодні, зустрітись з Живим Христом, пережити силу Його воскресіння, прочитати Писання, повірити в нього.

Ми кажемо: «Христос воскрес!» і відповідаємо: «Воістину воскрес!». І від цього наша віра стає міцніша. Ми більше і більше отримуємо це переконання. І так важливо, щоб ми стали цими живими, істинними свідками Христовими не тільки на Пасху, а 365 днів в році, де би ми, навіть, після Пасхи (через тиждень, місяць, пів року) могли б ділитись з іншими людьми своєю вірою, з тим, що ми свого часу зустрілись з Живим Христом, що Христос воскрес з мертвих, що Він живий, що Він сьогодні Той Самий, що Він, сьогодні, спасає, зціляє і являє Свою милість. І так, як ті учні, які прийняли рішення іти до краю землі, щоб так само ми почали з свого дому, з своїх рідних, близьких, з своїх сусідів і йшли доти, доки нам дозволить Господь з тією радісною новиною, яка називається Євангелією Ісуса Христа і Доброю Звісткою, що Христос воскрес, що Він не залишився в гробі, і, сьогодні, Він Той Самий, Який був 2000 років назад!

Проповідь в відео-форматі