Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Зростай і розвивайся

Олег Савчак

Коли на нашому шляху зустрічаються якісь випробування, труднощі і ми, десь, зриваємось, або керуємось емоціями, або гніваємось, чи не прощаємо, або неправильно реагуємо, це говорить про те, що ми недостатньо зрілі. І Христос, і апостоли про це вчили – щоб ми не залишались дітьми, щоб ми ішли до зрілості, щоб ми розвивались, зростали в пізнанні Господа, щоб ми зростали в пізнанні себе.

Слово Боже закликає нас до зрілості, щоб ми не просто ходили по кругу, не просто приходили до церкви, але, щоб ми зростали і розвивались.

Що нам може допомогти ставати більш зрілими, зростати і розвиватись, як християни в пізнанні Христа і в пізнанні самих себе?

1. Слово Боже закликає нас, щоб ми були сильні та відважні.

Ісуса Навина 1:1-9 – Боже Слово, пророцтво до Ісуса Навина. Довший час Ісус Навин був «другим номером». Завжди легше і затишніше бути «другим номером» − менше відповідальності. Ісус Навин звикся з тією роллю. Але Мойсей постарівся і помер. Прийшла паніка. Якийсь час було розчарування, замішання… Тому, Господь дає Ісусу Навину це слово, це відкриття.

Коли Ісус Навин стає на місце Мойсея, Бог йому говорить, щоб він був сильним та відважним. Бог повторює йому це багато разів. Ми, деколи, думаємо, що бути сильним і відважним це треба якийсь великий досвід, дійти до тієї сили, до тієї відваги, потрібно пройти довгий, тривалий час. І якась правда в тому теж є – хороший досвід в служінні, в сім'ї – позитивний, він нас будує, допомагає нам. Але, згідно цих слів, не написано стати сильним і відважним,чи що будеш сильним, або що прийде час і ти здобудеш досвід, і станеш сильним і відважним. Бог говорить просто: «Будь сильним і відважним!» Коли Бог говорить так, значить Він має на увазі те, що Він говорить і так, як Він говорить. Значить це є заклик. Виявляється, в нашій владі бути сильним і відважним. Це не просто час, чи досвід. Це, як відкриття. Це не просто питання досвіду, чи свідоцтв. Господь не хоче, щоб ми уповали на досвід, тому що досвід в кожного свій – є позитивний, а є негативний. Якщо б ми уповали тільки на досвід, чи якісь свідоцтва (свідоцтва теж є різні), ми б прийшли до якогось замішання. Бог не говорить бути сильним і відважним від свідоцтв, чи від досвіду. Він просто каже бути сильним і відважним. Нехай твоя сила і відвага буде в відкритті і в розумінні, що Бог з тобою. Павло продовжив цю думку кажучи, що, чи ми живемо, чи ми вмираємо − ми Господні. Тобто, смерть не має бути цією межею наших свідоцтв, або межею нашого досвіду. В житті, чи в смерті − ми Господні. Ми не повинні ставити якусь межу, якісь умови. Бог каже бути сильним і відважним безумовно, без пояснень. Це звільняє нас від якихось умов, якогось шантажу, від двоякості, від замішання. Це повинно прийти, як відкриття, як ототожнення, як розуміння, що Бог є з нами в житті і в смерті, і в радощах і в труднощах, і в багатстві і в бідності. Коли ми отримаємо це відкриття − бути сильним і відважним – це означає, що ми покладаємось на Бога, приймаємо рішення йти за Ним до кінця, не розчаровуватись.

Якщо ми будемо молитись і проголошувати, що Господь наша сила і відвага, в Ньому ми відважні, рано чи пізно, ми це відчуємо, ми почнемо так жити і так поступати. Ми будемо говорити, як сміливі, як владу маючі. Бог хоче, щоб це стало нашим переконанням, елементом, або частиною нашої віри.

2. Служіть іншим.

Кожен повинен знайти цю ділянку праці, де ми можемо сказати перед Богом, перед собою, перед іншими, що я служу Богу і людям цими якимись моїми дарами, чи якимись ресурсами.

Без служіння ми засихаємо, ми втрачаємо ціль, силу, тому що сатана обманює нас, що ми непотрібні, що ми незадіяні, що в нас не нуждаються. Ми починаємо себе відчувати якимись одинокими, чи відкинутими. Найбільша проблема сьогодення – це почуття одинокості, відкинутості, непотрібності, коли людина може жити в сім'ї, чи бути в колективі, в церкві, але її можуть мучити депресивні думки, що вона не на своєму місці, що вона нікому непотрібна, і тоді, вона страждає. Найбільше, ми, як люди страждаємо через те, що ми відчуваємо більше в собі можливостей, сили, потенціалу, помазання, Божої благодаті і ми відчуваємо себе недостатньо задіяними. І, деколи, це має сенс. А в чомусь, можливо, це сатана хоче накинути якесь сільце. Тому, важливо зрозуміти джерело і розібратись з цим. І, більше того, продовжувати йти дальше, молитись про це, мріяти, бачити ту сферу і бути задіяними, практикувати. І, рано чи пізно, ти починаєш помічати, що ти потрібен, ти починаєш бачити плоди – результати твоїх рук. І це тебе надихає, підбадьорює. Тому, служи, віддавай, не зупиняйся, не розчаровуйся!

«Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! Не шукаємо ми слави в людей, а ні в вас, а ні в інших. Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тих, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам» (1 Солунян 2:5-8).

Служити – це так само має стати нашим відкриттям. Існують думки, що служити – це реалізуватись, це потрібно щось придумати, щоб реалізуватись. І люди починають реалізовуватись за рахунок інших людей. Це є світський підхід – реалізуватись за чийсь рахунок будь-якою ціною. Як кажуть, що цілі виправдовують засоби. Але ми повинні не реалізовуватись, а служити, віддавати. І в міру того, як ми будемо служити і віддавати, тоді, можливо, так воно і буде звучати в нашому житті, що ми починаємо діяти в тих дарах, талантах, покликанні, в тому потенціалі, який нам Бог дав. Але мотиви наші – не самореалізація, не досягнення цілі, щоб бути суперзіркою і, щоб інші мені служили. Але ми рухаємось крок за кроком, належно віддаючи любов, повагу, пошану іншим. І, в результаті, ми дивимось, що починають в нас діяти дари, таланти, покликання, і на кінцевому етапі, ми можемо сказати, що в Бозі ми відбулись, ми в Ньому щасливі, нам в Ньому добре.

3. Не піддавайтесь настрою.

Цей світ постійно атакує нас – наш настрій, емоції, негативні відчуття. Наші емоції, настрій, деколи, залежать навіть від банальних, простих речей. І такі речі будуть. Тому що, з одної сторони, ми є люди – духовні істоти, а, з другої сторони – ми живемо на землі в тілі, і ці речі будуть відбуватись. Так важливо, щоб вони не диктували нам свої умови і правила, щоб наш настрій не заводив нас до апатії, депресії, що, в свою чергу, переходить в невірство, потім, взагалі опускаються руки і ми нічого не хочемо. І це вже погано… Так бути не повинно. І це можливо перемогти. Апостол Павло дуже часто говорить про цю незламність духа, про те, що важливо йти вперед, не зупинятись, не опускати руки і не розчаровуватись. Тобто, настрій буде приходити, якісь негативні емоції, але важливо від цього не залежати. Наскільки це залежить від нас, наскільки це можливо – свій взір перелаштовувати, для того щоб дивитись на Бога, на Його Слово, на противагу щось починати думати інше. Те, що ти з Богом, те, що ти спасенний, що ти народжений згори має переважати інше. Ти в Господі шукаєш те, що переважить інше, те негативне. Це наша відповідальність – знову повертатись до першого пункту – бути сильним і відважним.

4. Ніколи не нарікайте, але завжди дякуйте.

Нарікання веде до невірства. Нарікання руйнує нашу віру. Ми повинні зрозуміти, що нарікання, рано чи пізно, вб'є нас, якщо ми нічого з ним не зробимо.

Не нарікайте, а завжди дякуйте. Як тільки хочеться нарікати, починайте дякувати. Пам'ятайте, що те, що ви проходити не навічно. Життя продовжується дальше. Навчись дякувати Богу за все. Тоді, наше життя буде мінятись. Спочатку внутрішнє – духовне, а потім, зовні, ті обставини, ті факти з якими ми стикаємось.

5. Завжди тримай в фокусі свою ціль.

«А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником. Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Коринтян 9:23-27).

Якщо ти маєш ціль, то ця ціль завжди буде давати тобі сили, життя, наснагу, енергію. Тебе неможливо буде зупинити, вбити, чи розчарувати. Сатана хоче вибити з-під нас основу, яка називається ціль. Коли людина цілеспрямована, її неможливо зупинити, розчарувати, захитати. Встанови свою ціль! Відшукай її! Поверни на місце цю Божу ціль! Хай Бог повернеться на Своє місце в твоєму житті. Якщо ми маємо ціль – ми будемо здоровішими, багатшими, нам буде комфортніше всередині, тому що ми не будемо мати фізично часу і настрою жалітись, зупинятись, нарікати. Тому, поверни її на те місце, яке їй виділив Сам Господь. Почни про це молитись, думати. Хай це буде Божественна ціль, Божі думки. Хай це буде те, що буде стимулювати тебе жити і йти вперед.

Проповідь в відео-форматі

ddd