Сила (якщо розглядати фізичне визначення) – це взаємодія одного тіла на інше, в результаті якої одне тіло, якщо це пов'язано з рухом і швидкістю, прискорюється, або деформується, якщо тіло статичне, нерухоме і на нього прикладається якась сила. Духовна сторона сили дуже схожа до цього. Коли ми говоримо про силу, обов'язково щось відбувається – приходять якісь зміни, якісь відчуття, якесь прискорення, трансформація.

Джерело – це є виток, початок чогось, похідна (джерело напруги, джерело енергії, джерело сили…). В Біблії ми зустрічаємо такий вислів, як  «джерела безводні». В природі, фактично, такого не існує, тому що це парадокс. Як може бути джерело без води? Якщо джерело без води, то воно і не є джерелом. «Джерела безводні» − в Біблії мова йде про безбожників, відступників, про світських людей, які не знають Бога, які відреклись від Його сили. Коли ми з'єднуємо два слова − «джерело» (похідна, звідки ми походимо, або щось походить, або куди ми підключаємось) і « сила», то, в результаті, ми зрозуміємо, що джерело сили – це є Бог.

«Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!» (Псалом 61(62):12). Як можна двічі почути? Це відкриття від відкриття, або двічі через відкриття, це приходить одна думка, а з неї народжується ще інша. Для когось це просто інформація, а для тебе – відкриття на відкриття, сила на силу, благодать на благодать. Багато місць в Писанні, які говорять про кров Христа, про Його Ім'я, вони говорять про те, що сила є в Бога, тому що все, що зв'язане з силою вийшло з Бога. Бог, свого часу, сказав (видихнув) і народились ті, чи інші речі, і вони вже в собі мали джерела, похідні. Він створив все так, що вже все всередині себе має джерела.

«Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила» (Приповісті 24:10). Сила є в Бога. Бог є джерело. Він є похідна. Але так, як ми створені на Його образ і подобу, з однієї сторони, ми повинні бути постійно підключеними до енергії, до джерела, якщо ми говоримо про силу, про помазання, про вилиття Духа Святого. З другої сторони, ми повинні зрозуміти, якщо ми будемо завжди підключені до Нього, то ми самі будемо ставати джерелами.

Взагалі, для чого ця сила нам? Хто хоче цієї сили? Хто прагне її, чи молиться, чи думає про Божу силу в своєму житті, церкві, служінні? Це нормально, природно! Тому що без Божої сили ми засушені. Це, як машина без бензину. Коли ми говоримо про Божу силу, що ми маємо на увазі? Якщо ми думаємо про збагачення, комфорт, про те, щоб нам було добре, то це ми рекламуємо якісь десяті характеристики Бога замість головних. Тому що, виявляється, що сила потрібна не просто для нашого комфорту, чи самозадоволення, але Божа сила необхідна для служіння іншим людям. Якщо ми говоримо про джерело напруги, про джерело енергії, живої води, то ніколи воно не створюється ради себе самого. Енергія не створюється ради того, щоб бути просто енергією. Коли немає Божественної напруги, ми мертві. Ми відразу засихаємо, втрачаємо можливість і здатність служити. І тоді включається цей парадокс – «джерела безводні». Ніби створені для того, щоб виражати, являти щось комусь і, з другої сторони – нічого не продукуємо, нічого не маємо. Виявляється, що показник нашої сили проявляється в день недолі, негативних моментів, незапланованих речей, ситуацій – як ти реагуєш, які твої думки, як ти себе ведеш, що відбувається в твоїй голові, що ти плануєш робити… Коли ми попадаємо в якісь такі моменти, Бог говорить, що ми можемо і повинні бути підключеними до Його Божественного джерела. Сила від Бога. В Ньому енергія. Він не міняється. Він джерело живої води, джерело вічної напруги. Тому, кожен наш день, кожна наша молитва, щоб ми навчились до Нього підключатись, щоб ми залежали від його Божественної енергії, і зрозуміли, що в Нього «струм» не пропадає.

Коли ми читаємо про Самсона, мужа Божого, ми не знайдемо жодного нагадування про те, що Самсон бився своє власною силою. Самсон не мав ні майстерності особливої, ні вправності, ні якоїсь людської сили, але мав силу Божу.

Бог провіщає, що народиться Самсон, назорей (Книга Суддів 13:1-5). Слово «назорей» − єврейське слово, що означає «відділений», або «посвячений». Тобто, це хтось, хто, насправді, відділений для Бога і він посвячений служити Йому. Були назореї від утроби матері, які народжувались на все життя назореями, а були назореї, які приймали обряд назорейства на якийсь час (рік, два, п'ять..). Кілька умов, які мав виконати кожен назорей – не пити ніякого алкоголю, ніякого винограду (сушеного, вареного, настойки), не тільки вино, але й цей продукт бродіння, яким би можна було так, чи інакше переступити цю Божу межу і сп'яніти; не їсти нічого нечистого; не брити голову і не торкатись нічого мертвого. В Старому Заповіті не всі були назореями. Люди не були відроджені від Духа Святого. Люди не були народжені згори, наповнені Духом, не молились на мовах, вони не були царями і священиками (так, як ми сьогодні всі є царями і священиками, хто повірив в Господа). Дух Святий сходив на царів, суддів, пророків. Були священики, які були посередниками між Богом і людьми, і люди не могли без священиків ні жертву принести, ні запитати щось в Бога і отримати відповідь. Вони нуждались кожного разу в священиках, в пророках, в жертвах. Вони були обділені в Старому Заповіті. Вони не були так, як ми сьогодні. Ми є храм Духа Святого. Дух Святий живе в нашому серці.

«І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук. І зійшов Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив» (Книга Суддів 14:5-6). Бог спасає життя Самсона.  Як він на це реагує? Ми не знаємо… З однієї сторони, написано чітко, що зійшов Дух Святий і Самсон розірвав лева, як ягня. Але, з другої сторони – хто розірвав лева? Самсон. З однієї сторони, це Божа слава і людина може реагувати, дякуючи Богу, за те, що врятував життя і славити Бога за це, а, з іншої сторони, може перекидати всю славу на своє ім'я і думати, що вона зробила це своєю власною силою. І це вже перший крок до падіння, що, в результаті, з Самсоном і відбулось.

Сила Духа Святого не для нас. Вона не для нашого задоволення, насолоди, комфорту. Сила Божа завжди на служіння Богу і людям, на служіння комусь. Для чого нам дари Духа Святого? Для служіння іншим. Поки ми цього не зрозуміємо, сила Божа небезпечна для нас. Сила Божа може зруйнувати нас самих, якщо ми не працюємо над характером, над мотивами, якщо ми бачимо силу, як засіб для самозадоволення, збагачення, комфорту, для якихось внутрішніх амбіцій, і ми не розглядаємо силу Божу, як засіб для служіння іншим людям. А Бог від початку так дивиться. Бог хоче дати тобі силу, щоб ти служив іншим людям, щоб через тебе спасались інші люди, зцілялись. Але в даній ситуації сила Божа спасає самого Самсона, тому що він був потрібен живим Богу в тому випадку, а не мертвим. Тому що, якщо б лев розірвав би його на початку служіння, то Божої сили і слави було б не багато. Бог спасає Самсона через самого Самсона, але для інших людей.

Дальше ми читаємо про те, що йде одруження Самсона, він справляє гостину (7 днів бенкету), і загадує загадку про того лева, якого він вбив і в якому мед був, тому що бджоли зробили там рій… Дружби були перед вибором – якщо вони не розгадають загадку, то вони «влітають в копійку» (був спір за 30 перемін одягу, а одяг на той час був дуже дорогим задоволенням). Вони зрозуміли, що їм треба натиснути на майбутню жінку Соломона. Вони тиснуть на жінку, а жінка, відповідно, на Соломона. Вона плакала при ньому сім днів, коли в них було прийняття. «А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу. І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: «Що солодше від меду, і що сильніше від лева?» А він їм відказав: «Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї. І зійшов Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому свого. А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним» (Книга Суддів 14:17-20). Ми бачимо, що Самсон почав порушувати Божі принципи, або Божі заповіді назорейства поволі. Здається, що тут такого, коли він підійшов до мертвого лева, щоб взяти меду, бо хотів їсти? Але ж Бог йому казав не торкатись мертвого... Він мав відділитись від всього нечистого і служити Богу.

Дальше, ми читаємо, що знову відбувається битва, Самсон знаходить щелепу ослячу і починає відбиватись нею. Він перебив тисячу людей щелепою осла, тому що більше нічого не мав. Але, з другої сторони, Бог йому сказав не торкатись мертвого. І, з однієї сторони, написано, що на нього зійшов Дух Святий, він знайшов щелепу і Бог дав йому перемогу, але, з другої сторони, це було знову порушення Божої заповіді і Божого Слова.

Деколи, люди трактують Писання таким чином, щоб виправдати якісь свої гріхи і злі вчинки, зробити так, як хочуть вони, але і не відректись від Писання. Так важливо, щоб ми зрозуміли, якщо ми Божі назореї, відділені для Бога, щоб ми себе пильнували, щоб ми не понижали цей стандарт, тому що Самсон – це, як показник божественних стандартів і принципів, це, як показник, коли ми понижаємось, не відразу відключаючись від Божої напруги, коли ми просто понижаємо на один крок, на один щабель Божий стандарт.

Самсон вже не один раз перейшов межу, і кожного разу, коли треба було бити ворогів, Дух Святий сходив на нього. Яка велика Божа милість! Божа сила не для нас самих! Бог настільки люблячий і милуючий. Він буде використовувати і Самсонів, і ослів, і нас до останнього, наскільки це можливо, бо Він любить людей. На прикладі Самсона ми бачимо, Бог не залишає, Він до кінця тримає це джерело енергії включене, до кінця чекає на кожного з нас. Навіть, як ти впав, відступив, згрішив, Бог тебе і мене любить, Він не забирає від нас спасіння, дари Духа Святого, помазання, Він чекає. Але в житті кожної людини є десь той момент, коли вона доходить, чи, можливо, навіть, переступає межу.

«І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: «Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шерлів срібла».  Сказала Деліла до Самсона: «Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе?» (Книга Суддів 16:5-6).

Деліла три рази спокушає Самсона і запитує його в чому секрет його сили. В чому сила? Сила в правді, сила в Бозі. Там треба шукати силу для служіння, для спасіння, для допомоги іншим, для когось, а не для себе. Самсон настільки далеко зайшов, що поволі його очі затьмарюються, помазання діє, сила Божа діє, але розум вже не тверезий, не достатньо свідомий, щоб мислити адекватно.

Є такі моменти, що, якщо ти йдеш на територію диявола, на територію ворога, як би ти не називався (який ти мудрий, гарний, чесний…) – ти його, тому що ти вже не на Божій території, а на території ворога.

І четвертий раз, коли Деліла запитує  його, цей туман її засліпив очі Соломона. Він сказав, що він назорей і бритва не торкалась його голови, що він помазанець Господній.

Суддів 16:19-21 – Соломона ловлять, зв'язують, виколюють йому очі. Він втрачає силу, стає рабом. Дальше, його взагалі використовують для якихось розваг, хочуть посміятись з нього. Ці кучері, це бриття голови означало, що він добровільно зрікається свого назорейства. Він відкриває Делілі секрет своєї сили, і, як тільки вона бриє йому голову, написано, що сила Божа від нього відходить. Тобто, він добровільно вже каже, що він вже не назорей, він відмовляється від сили Божої, від Божого помазання, і він втрачає Божу силу. Ворог починає торжествувати. Вони хваляться, що їхні боги перемогли Бога Самсона… Але Бог прощає і милує людей навіть тих, хто заходить занадто далеко…

Є моменти, коли ми проходимо ці низини, і це не залежить від нас, це не є результат гріха, або відступлення (як Йосип, чи Авраам, які проходили свої труднощі), але є моменти, які напряму були пов'язані з людиною, яка поволі відключалась від Божественної напруги.

Ми, по-перше, не понижаємо стандарти. По-друге, завжди пам'ятаймо, що, якщо, навіть, хтось навколо нас подає негативний приклад, давайте тримати цю планку високо, пам'ятати, що ми назореї, помазаники Божі, що ми не ходимо сьогодні відчуттями, але Божим Словом, Божим покликанням, тим, що Бог говорив нам раніше. Пам'ятаймо, що Бог ніколи не відключить нас від Своєї сили, Бог є завжди з нами, але відповідальність завжди на нас – як ми поступимо і що ми зробимо?

Суддів 16:28-30 – Самсон віддав своє життя за Бога і знищив багато ворогів. Бог його помилував і простив, дав йому шанс на спасіння і покаяння. І,тим не менше, цей тривалий попередній період життя – це не була Божа воля.