Бог покликав кожного з нас для того, щоб ми несли мир, проповідуючи Євангеліє. Бог є добрий до нас, і Він хоче, щоб через нас люди також отримали від Нього цю частку добра, або життя з подостатком.

«І сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей» (Марка 1:17).

«І Він каже до них: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Матвія 4:19).

Ісус кличе рибалок. Він каже, щоб вони йшли за Ним і Він зробить їх ловцями людей. Дві речі Ісус говорить: 1. Слідування за Христом. Коли ми приймаємо Ісуса Христа, ми стаємо Його учнями. Слово Боже вчить кожного з нас, що нам потрібно померти для себе, нести свій хрест кожного дня і слідувати за Ним. 2. Він каже, що Він зробить нас ловцями людей. Те ж саме робив Ісус. Він покликав дванадцятьох, спочатку Він їх навчав, потім Він робив чудеса і знамена, які вони бачили, вони були з Ним. Потім, Він їх висилав, вони йшли, проповідували Євангеліє, робили чудеса і знамена. Потім, вони повертались, розказували Йому про те, що відбувалось в служінні їхньому, коли вони ходили. І потім, вони знову були біля Нього, Він знову їх навчав. І це був цілий процес учнівства.

Далі, читаючи Євангеліє від Матвія, Ісус говорить про три речі, які Він робив: 1) навчав; 2) проповідував; 3) оздоровляв, або вигонив демонів.

Коли Ісус перераховує блаженства, Він каже, що блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть (Матвія 5:9). Біблія вже називає нас синами Божими. Син Божий = миротворець. Це та задача, яка покладена на Церкву Христову, на кожного, хто вважає, чи є, являється сином Божим.

Миротворець має певну екіпіровку. Він зодягнутий в шолом, в нього є захисний одяг (бронежилет, певні штани з наколінниками), спеціальне взуття. Коли ми говоримо про духовну війну, апостол Павло згадує про екіпіровку, яку має мати духовний воїн (Ефесян 6:13-17). Він каже, що це є шолом спасіння, броня праведності, щит віри, меч обосічний, яким є Слово Боже. Він також говорить про сандалі миру, або сандалі проповіді Євангелії миру – це є готовність благовістити Євангелію миру. Дуже важливо, щоб ця екіпіровка була повна. Для цього нам потрібно носити це взуття готовності благовістити Євангелію миру іншим людям, тому що воно, по-перше, прикриває нас, наші ноги, по-друге, це те, що Ісус ширить Своє Царство через наше життя. «А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 Коринтян 5:15). Тобто, життя для Ісуса Христа. Часто, в нашому житті бувають моменти, коли ми просто будуємо своє життя, або таке маленьке «міні царство» довкола себе. І ми, тоді, не бачимо і не помічаємо цього великого доручення, яке є для кожного з нас, щоб нести Євангелію миру. Воно просто не діє в нашому житті. Але Слово Боже каже перейти на ту територію, щоб жити для Нього. А жити для Нього – це, насправді, подивитись і шукати, які інтереси є в Господа? Що б Він хотів? Проповідь Євангелії – це є більша частина того, що є у волі Божій, що Він хоче від Церкви, яка б слідувала за Ним – жити для Ісуса. Нам потрібно практикувати те, щоб поширювати Його Царство.

Хорошими прикладами євангелистів, людей, які несли Євангелію миру є Чарльз Фінней, Джон Лейк, Іван Онищенко та ін.

В проповіді Євангелії є, насправді, велика сила. Ісус казав Своїм учням, що, коли вони кудись приходять, щоб вони казали: «Мир вашому дому!»

«Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав служіння примирення, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зажавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!» (2 Коринтян 5:18-20). Господь поклав на кожного з нас служіння примирення. Ми є тими послами замість Христа. Ісус описує і каже, що Він послав їх по двоє, і куди б вони не заходили, щоб вони казали: «Мир вашому дому!». Якщо вас прийняли там, то ви затримайтесь і розвідайте про інших людей, які є десь довкола, залишайтеся там, і цей мир залишиться в тому домі. Людина відкрита тільки в своєму домі. Вона там відпочиває. Вдома людина відчуває безпеку, вона повністю відкрита. Тому, ходити з квартири в квартиру, проповідуючи Євангелію – це дуже сильно працює.

Бог сьогодні бажає працювати через нас, щоб люди спасались. Це є процес учнівства, коли ми приходимо в дім, залишаємось там, розповідаємо про Христа.

«І Він не помилував першого світу, а зберіг само восьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних; і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників, а врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей, бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні» (2 Петра 2:5-8). Двоє праведних людей. Один – проповідник праведності, який проповідував, казав, що Бог знищить цей світ, потопить його, і люди ходили і думали, що він ненормальний (в ті часи дощів взагалі не було). Але Ной не зупинявся. Він ходив і кликав людей. Він говорив істину і правду цим людям. Лот – також праведний, але він мучився. Він бачив беззаконня, розпусту Содому і Гоморри і він мучився. Один – проповідував істину і ходив в тій силі від Бога, а другий – мучився, був змучений. Таке ж саме є і в християнстві сьогодні, коли люди мучаться від того християнського життя. Є люди, які проповідують істину, а є люди, які мучаться.

Коли ми впливаємо проповіддю Євангелії на оточення, на інших людей, тоді, світ ніколи не зможе вплинути на нас. Ця праведність через нас, наше життя, буде ширитись на те, щоб інші люди спасались. Це є засвідчення Христове, яке Він вложив в нас. Він дав це слово примирення, яке знаходиться в нас, для того щоб впливати на інших людей, приносити мир. Сила Божа діє в нашому житті. Коли ми починаємо говорити Євангелію, вона міняє життя людей, приносить їм мир.

«Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів. А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Римлян 1:13-16). Апостол Павло пише про те, що є перешкоди, але його бажання – це було мати плід. Він каже, що він боржник. Він відчував себе тим боржником, щоб донести істину, як він молився, взагалі, за спасіння людей, яке було його відношення до цього. І він хотів, по-перше, бачити плід, по-друге, це почуття боржника. Ця сила приходить тоді, коли людина починає роздумувати над тим, що інші люди просто гинуть. А навіщо дари духовні потрібні? Вона дані Церкві, для нас, для того щоб Царство Боже ширилось, щоб діяло там, де темрява, де люди пропадають, де люди потребують. Він говорить, що Євангелія – це сила Божа на спасіння кожному. Євангелія є силою, яка здатна змінити людину, принести їй безпеку, захищеність, звільнення. Немає іншої сили, щоб змінити життя людини на цій землі. Сила приходить від проповіді Євангелії, коли Дух Святий просто торкається серця і людину преображає, людина міняється.

Кілька важливих речей:

1. Співчуття до людей, які гинуть. Воно появляється, коли ми приходимо в те місце, де люди гинуть (лікарня, в'язниця, вокзал, де є багато бездомних людей). Співчуття і милосердя – рушійна сила, яка, насправді, може змінити життя людей.

Ходіть в гості. Людина вдома відкрита. Знаходьте той момент, щоб розповісти їй про Ісуса Христа.

2. Є обітниці в Євангелії. Перебувайте в Слові і досліджуйте, що Господь обіцяє, що є взагалі в Євангелії. Написано, що, коли ми визнаємо Ісуса перед людьми, Він визнає нас перед Отцем. Це ключ, який може багато зробити в нашому житті. Коли люди проповідують Євангелію, маючи проблеми самі (фінансові, з здоров'ям, чи будь-які інші), вони починають говорити іншим людям про те, що Ісус здатний зробити, такі люди самі приймають благословіння від Бога.

3. Радість спасіння. Чи відчуваєте ви радість спасіння? Насправді, постійно жити з відчуттям радості спасіння – це вищий пілотаж. Є різні моменти в житті, але, коли ми проповідуємо Євангелію і людина приймає Ісуса Христа, приходить радість. Небеса радіють і ми відчуваємо частку цієї радості в своєму житті. Радість спасіння – це сама головна радість, яка може бути в нашому житті.

4. Спілкуйтесь з людьми віри. Якщо ви бажаєте дійсно служити в служінні, шукайте людей віри, за якими можна слідувати. Є час, коли ми наслідуємо когось. Ми прилучаємось до якогось лідера, чи служителя до того моменту, поки ми ростемо, і ми слідуємо за Христом, щоб вже потім, бути вивільненим і вже самому почати служити. Сила є в цьому, коли ми слідуємо, коли ми вчимося, переймаємо якийсь досвід для того, щоб дальше служити людям. Шукайте людей віри, майте з ними спілкування, майте з ними справу!

5. Це Божа праця. Павло каже: «Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм в звіщанні Євангелії Його Сина…» (Римлян 1:9). Це те, за що Христос і віддав Своє життя. Він вклав слово примирення. Він через нас, сьогодні, служить. Кожен з нас, ми, як посли благаємо примиритись з Богом.

Хай наші молитви зміняться сьогодні, щоб ми менше молились про якісь матеріальні речі, і почали більше ревнувати і плакати за тими, хто гине.

«І казав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Марка 16:15). Він зробив нас ловцями людей, миротворцями на цій землі, щоб ми несли мир. Нехай зміст нашого життя, сьогодні, буде перед нами, як картина – в чому ми живемо? В чому ми беремо участь? Чого ми бажаємо сьогодні? Які цілі і цінності наші є сьогодні? Чому ми надаємо перевагу? Спасіння душ – це головна ціль. Це те, за що помер Ісус на хресті. Він вивільнив цю силу. В Євангелії є сила. Якщо ти соромишся Євангелії в своєму житті, ти не будеш бачити сили Божої. Тому, хай наш фокус сьогодні буде скерований на ці речі, щоб донести людям про Христа. Христос – учасник цього, це Його праця. Він через нас сьогодні бажає спасати, зціляти людей. Ми сьогодні просто послухались Його.

Сьогодні, Божа благодать бажає прийти через вас в життя інших людей. Нехай ваша молитва з сьогоднішнього дня буде така: «Боже, дай мені людину, якій би я міг проповідувати Євангелію!»