Апостол Павло в своєму Посланні до колоссян пише такі слова: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!» (Колоссян 3:16).

Святе Письмо не просто для того, щоб дізнаватись якісь новини, які ми так бажаємо знати, але, щоб обновлятись в Слові Божому, щоб обновляти свій розум, свої думки, своє бачення, свої відчуття, і пам'ятати, що центром всього є Господь. Також Слово Боже є для того, щоб підбадьорювати, щоб скеровувати наші кроки, тому що в житті ми переживаємо різні моменти, є свої перемоги і є якісь невдачі, хтось проходить це легше, а хтось важче, хтось живе в одних умовах, а хтось в інших…

Часом, ми будуємо собі якісь плани, але не все так виходить, як ми планували. Саме для цього є Слово Боже, в якому ми можемо знайти приклади з життя Божого народу.

«Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим. А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем… І сталося, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога» (Неемія 1:1-4).  444 р до н. е. – Єрусалим в запустінні, все зруйноване, люди бідують. Ці новини дуже вразили Неемію, тому що, як національне, так і релігійне життя , як Єрусалиму так і Юдеї було в повному занепаді. Інші народи, які були біля них, в Юдеї, заходили в Єрусалим, користувались святинями Єрусалиму і вважали себе частиною. Вони, навіть, називали себе братами, вважали себе одним народом з ними, але, насправді, такими вони не були. Вони користувались тими ж землями, претендували на ці землі і, коли було велике переселення в полон самих юдеїв забрали, на їхнє місце поселились інші народи, які вже думали, що це їхня земля. Надії не було, релігійне життя в занепаді… Єрусалимський мур був зруйнований, народ в біді, грошей не вистарчало, податки великі, армії немає, і царя, по суті, навіть не було і не було з кого вибрати.

А Неемія в цей час був виночерпієм при дворі перського царя Артаксеркса. В нього було більш менш нормальне забезпечення. Та не дивлячись на це, він молиться до небесного Бога, щоб якось вирішити ту ситуацію. Він просить царя, щоб той поставив його намісником в Юдеї, щоб він був, як представник влади. Він просить, щоб цар зробив його головним. «І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї, і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною» (Неемія 2:7-8). В нього вже є план, він знає, що він має робити. Неемія перед тим помолився, дав цареві список, що йому потрібно, і він все отримує. Здавалося б – повне Боже розположення, перемога.

Перед тим Зоровавель і Ісус так само мали від царя листи, повернули посуд до Божого храму і вже почали відбудовувати Єрусалим, але народи, які жили довкола, постійно писали на них листи, що вони роблять не так, що вони хочуть збунтуватися, всякі наклепи зводили на них, і, в результаті, це все зупинилось. І от Неемія робить другий крок. Вже був один шанс в народу, щоб відбудувати своє місто, але він був невдалий, тому що були і внутрішні різні проблеми, і зовнішні вороги через яких це не сталося. «І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів» (Неемія 2:10). Ми вже бачимо, що є певна опозиція. Завжди є протистояння.

Часто, в нашому житті ми робимо все правильно, ми молимось, Бог дає нам відповідь, Він нас веде, ми це відчуваємо, але є якесь протистояння. Здавалося б, чому так стається? Є ті, які вже привикли жити в такому становищі (такі, як Санваллат, Товія, Гешем).

«І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми вній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!..» (Неемія 2:17). Неемія хоче запалити народ. Він поділився з ними, що Бог їх веде, що це їхній шанс відбудувати місто. Але вони знову перекручують факти, виставляючи юдеїв, що вони хочуть бунтувати проти царя. Сам цар їм дозволив, а вони вивертають, перекручують це інформацію (Неемія 2:18-19). Тому, Неемія відкидає ті всі народи, які довкола, які на щось претендували (Неемія 2:20). І ця річ найбільше їх нервувала. Починається така війна (Неемія 4:1-2). Вони починають відбудовувати мур, але вороги не дають спокою. Постійно йде якась боротьба, ворог шукає, щоб щось нашкодити.

Так само це може бути і в особистому житті. Коли ти молишся, Бог дає тобі якесь бачення, ти рухаєшся по ньому, і здавалося б все добре, але постійно є якісь перешкоди, знаходиться якийсь ворог, кому це не вигідно, який бачить, що ти хочеш забрати щось його. Ведеться така свого роду боротьба. Але ж кожна людина має відчуття. Проходить день і настає ніч, людина лягає спати і вона думає про те, як пройшов сьогодні день, і як буде завтра. І ці думки приносять хвилювання. Те саме ми бачимо на прикладі Неемії (Неемія 4:4-5). Приходить певне розчарування. Йде така словесна боротьба, щоб вивести Неемію, його команду з рівноваги, щоб посіяти страх, щоб вбити віру, що вони не зроблять цього, що Бог їм не допоможе. Попри це все вони стоять, хоча їм не легко.

Була ще і внутрішня проблема. Багаті люди, які були в Єрусалимі теж не до кінця підтримували Неемію, тому що їм було фінансово не вигідно. Мур був розвалений, не було жодних перешкод, тому вони могли вести торгівлю з тими всіма народами чужинськими. За рахунок цього вони збагачувались. Чому до Неемії прийшла ця звістка, що народ в біді? Тому що вони були обтяжені кредитами, податками, комунальними платежами (Неемія 5:1-7). Коли вже людина не має чим платити, вона позичає в царя, щоб заплатити тому ж царю. Вона бере так званий кредит, щоб заплатити повинності. Тому, був великий крик народу. Хто міг це вирішити? Неемія 5:8-12 – йде мова про те, що вони викупляють людей в чужих народів і тут же беруть їх в своє рабство. Це були дуже важкі переговори. Неемія довго готувався до цього, збирав собі однодумців, і сам перший зробив це – він не користувався тими всіма благами, які давала йому держава, тому що народ терпів біду. Більше того, він зумів перетягнути аристократію, багату верхівку, щоб вони так само попустили народ, скасували відсотки, зменшили платежі, щоб народ міг оговтатись. Тому що був зовнішній ворог ще, який постійно вичікував і вносив сум'яття.

Мур відбудовувався 52 дні. Це були дуже важкі дні. І це все можна було пережити тільки з допомогою Всевишнього Бога.

Бог не відвертається. Він хоче, щоб ми рухались дальше. Нам треба йти дальше, якщо ми десь на такому етапі (коли ми розуміємо, що важко прорватись), тому що Бог завжди поряд. В кожному такому конфлікті, протистоянні Бог дає вирішення.

Мур побудований, територія означена, вороги бачать, що вже програють, тому, починають кликати на так звані переговори, в задумах своїх маючи зле(Неемія 6:1-2). Неемія не пішов на ці переговори. Тоді, вони послали фальшивого пророка, який сказав, що Неемію хочуть вбити, щоб той йшов і заховався в святилищі, бо там його не знайдуть. І Неемія, десь, трішки похитнувся, але все ж таки він відмовився від цього задуму (Неемія 6:10-12). Знову йде такий емоційний тиск. Що людина може робити, коли вона почула таку інформацію? Неемія розуміє, що він не може входити в храм, тому що загине (Неемія 6:15-19).

Як Бог прославиться в нашому житті, якщо ми не будемо проходити труднощі? Коли ми проходимо труднощі і залишаємось вірними Господу, тоді слава Його піднімається і люди бачать це, і це є свідоцтвом для тих людей, які довкола.

Все стає на свої місця. Знаходять книги, священик Ездра читає, весь народ навертається, але Неемія має повернутись до царя, бо він чашник. Він повертається на короткий час, і поки його немає знову починаються проблеми. Релігійне життя знову починає занепадати. Але, коли повертається Неемія, він наводить остаточний порядок – жертва відновлюється, Святе Письмо читається, всі чужинські народи виганяються з цієї території, платиться десятина, налагоджується життя (релігійне, економічне). Цей процес був дуже болючий, як для Юдеї, для Єрусалиму, так для Неемії, його команди, оточення, для тих людей, які були там.

Важкі обставини не для того, щоб нас прибити, а щоб ми прийшли ближче до Бога, щоб Він нас підтримав, підбадьорив, благословив.

Так само можна згадувати шлях Йосипа, Мойсея, Павла, Якова, які проходили нужду. Для чого? Для того, щоб Бог явив Свою славу. Ми живемо для того, щоб являти Божу славу, чи нам добре, чи нам важко, чи ми в перемогах, чи ми в труднощах. Це для того, щоб явити Божу славу, щоб показати, що Бог живий. Перепади в нашому житті – це не є якесь прокляття. Якщо нам щось не вдається, нам важко – це не означає, що ми в проклятті, але це значить, що Бог десь хоче нас прикликати ближче до Себе, щоб ми приліпились до Нього, щоб ми шукали Його більше.

Бог небес проводить, Він чекає, як ми себе поведемо, коли ми до Нього звернемось. І Він проведе нас дальше. Тому, не розчаровуймося! Ніколи не опускаймо руки, але знаймо, що, коли Бог поряд, ми пройдемо будь-які обставини! Так, буде важко, але завжди буде підтримка від нашого Всевишнього Господа! «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!» (Колоссян 3:16).