«Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм – щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене? Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Щоб мій неприятель не сказав: «Я його переміг!» Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь! Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив» (Псалом 12(13):2-6).

Є багато таких місць в Біблії, де написано, що Бог згадав. Якщо згадав, значить забув… Але таких місць в Біблії, що Бог забув ми не знаходимо. Якщо Бог не забуває, то чому так багато місць, коли написано, що Бог згадав? Виявляється, що це просто ми так думаємо, відчуваємо, переживаємо, що нам здається, що Бог про нас забув. Насправді, немає підтвердження, що Бог про нас забув. Навіть, коли ми проходимо через відчай, розчарування, втому, якісь важкі обставини, і, коли нам здається, що Бог не чує, не відповідає, ми повинні іти дальше, глибше, стояти на Його Слові, молитись, проповідувати згідно Його Слова.

Чому, інколи, Бог «забуває» про нас?

1. Щоб ми шукали Його і кликали до Нього. Ми повинні жити Богом постійно. Ми повинні себе тренувати, розвивати свій дух.

2. Ще не прийшла повнота часу. Бог суверенний! Ми до кінця не розуміємо Його доріг і шляхів. Він робить, творить те, що Він хоче. Нам не все відкрито, ми не все знаємо. Ще не прийшла повнота часу, ще не прийшли ті, чи інші обставини. Має щось відбутись, щось статись. Бог вдає, що Його ніби нема, що Він ніби заснув, чи забув. Насправді, Він не спить. Одне з місць Писання говорить, що Його повіки споглядають всю землю. Він просто випробовує нас.

3. Це нові можливості, новий рівень завжди. Як Йосип, Павло і інші мужі Божі, кожен з них пройшов свій шлях. Йосип пройшов зраду, відречення, в’язницю, багато важких і складних років. І він один з небагатьох, який міг би сказати, що Господь  спить, чи, що Він забув про нього. Пройшло приблизно 13 років вкрай важких… Але в один момент Бог його піднімає і відбувається щось в його житті. Те, про що він вже і не мріяв і, можливо, і забув.

Ми не знаємо, що нас чекає і що буде завтра. Ми, люди, ми, часто, обмежені. Ми бачимо сьогодні (бурю, бракує грошей, важкі обставини…). І ми не можемо подивитись дальше. Ми є люди і нам важко все бачити, відчувати, вірити, тому що ми в тілі.

Що означає «згадав Бог»? «І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась» (Буття 8:1). «Згадав» − це завжди така предтеча чогось, що щось починає відбуватись, щось станеться.

Що для нас означає «І згадав Бог…»?

1. Це завжди завіт. В Старому Заповіті – це було обрізання. Сьогодні, ми живемо в Новому Заповіті і знак завіту – Водне Хрещення. Це жертва Христа. Ми обрізаємо наше серце. Ми до кінця не розуміємо цієї сили, але, насправді, ми в завіті, ми обрізані духовно, сердечно. Знак завіту на нашому серці по нашій вірі. Ми належимо Господу, ми Його спадок, насліддя, Його сини і доньки.

«Бо Господь, Бог твій Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був» (Повторення Закону 4:31). Бог говорить, що не забуде заповіту батьків твоїх. Це відкриття. Бог обрізає нас, ми в завіті, ми пройшли хрещення. І на якомусь етапі, до якогось часу, якоїсь пори наші діти користають наш завіт. Ми їх приносимо в церкву, ми їх освячуємо, омолитовлюємо, віддаємо Богу, і ми їх не питаємо. Ми використовуємо наш завіт. Ми передаємо їм нашу віру, ми не радимось з ними. Але приходить такий час, коли вони все рівно повинні включити свій завіт, тому що в Бога немає внуків, в Нього є тільки діти.

2. Це завжди обітниці двосторонні. Двосторонні обітниці – це обітниці з мого боку по відношенні до Бога, і потім − це обітниця від Бога стосовно мене. Ми так часто бачимо тільки одні обітниці – «Бог мені зобов'язаний…». Якщо ми так будемо думати, Бог почне вдавати, що Він забув, або, що спить.

«А вона була скорботна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. І склала вона обітницю, та й сказала: «Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі,то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови» (1 Самуїлова 1:10-11). «І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї» (1 Самуїлова 1:19-20). Тут розповідається про Анну, яка не мала дітей. Вона склала з Богом обітницю. «І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом» (1 Самуїлова 2:21). Тут є принцип – це момент двосторонньої обітниці. Якщо ви на порозі чогось і вам здається, що Бог не чує, почніть, як Анна, почніть з себе, заключіть якусь угоду, завіт, обітницю. Можливо, це якась жертва, можливо, це якесь зобов'язання стосовно служіння, чи того, щоб розібрати якісь ситуації, стосунки, те, що Господь давно вже вам про це говорить, а ви вдаєте, що не бачите і не чуєте, а Бог, в свою чергу, вдає, що Він забув про вашу ситуацію.

Буття 18:9-15. Авраам з Сарою вірили 25 років, що вони народять сина. Коли залишився рік, вони втомились. Але, навіть, їхнє невірство, їхні сумніви виглядали якось по-іншому. Сара засміялась всередині. Вона якось для себе це вирішила, що вона не знає, не може це пояснити, як це має статись… Але вона знала, що Бог живий, Він не зник, не пропав, просто вона не розуміє, чому так, а не інакше. Богу все рівно, Він не йде за якоюсь людською логікою – «що скажуть люди?» «Скільки тобі років?» «Коли тобі буде зручно?» Бог, якщо дав Слово, і, якщо вони в завіті, Він так і зробив. Якщо ти в завіті, Бог тобі дав Слово стосовно тих, чи інших ситуацій, просто ходи з тим Словом, радій, веселись, пам’ятай, що це обітниці і вони двосторонні.

3. Це завжди стосунки. «І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот» (Буття 19:29). Завіт – згадав Бог про Авраама і послав Ангелів до Лота. Якщо ви в завіті з Богом, Бог пам’ятає ваших рідних, ваших батьків, дітей. Розумійте це, вірте в це, моліться згідно цього! Стосунки – Бог говорив з Авраамом, Бог згадав і Бог не порушив Слово. Через стосунки з Авраамом, Бог згадав його і помилував Лота.

4. Це завжди новий початок. «Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: «Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова говорячи: «Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті» (Вихід 3:16). Бог піднімає Мойсея, Бог піднімає старших і виводить Ізраїль з рабства, з Єгипту. Бог згадав і вивів їх.

Якщо ти очікуєш, що Бог про тебе ніколи не забуде, пам’ятай – ти повинен бути з Ним в завіті. Пам'ятай про двосторонні обітниці з Богом! Розвивай стосунки з Богом, говори, спілкуйся з Ним, виливай Йому своє серце, приходь, як син, чи, як дочка до Отця. Це завжди новий початок, коли виглядає, що Бог не чує, що Бог забув, пам’ятай – Бог згадає і це буде новий початок, нова ера, прийде якийсь прорив, це буде щось нове в твоєму житті. Головне, щоб ти не здався, не опустив руки, щоб сатана не вкрав твою віру, радість, щоб ти не відійшов від Бога і почав нарікати, жалітись і казати, що Бог забув, чи Бог не бачить, чи не чує. Пам'ятай, що ти з Ним в завіті. Він ніколи не забуде! «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Ісая 49:15).