Що ми повинні робити? А, чи, взагалі, ми повинні щось робити? Ми, як Церква…

Як часто в житті ми саме головне відкладаємо наостанок? І ми готові робити все що завгодно, тільки не те головне. Точно те ж саме відбувається в Церкві, в християнстві, в служінні. Ми посуваємо те головне, з чого все починалося, ми закладаємо це чимось іншим, і, з часом, навіть, забуваємо, привикаємо і живемо без цього.

«А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку»! Амінь» (Матвія 28:18-20). Якщо ми підемо, візьмемо Його доручення і будемо йти і проповідувати Його Слово, навчати людей, знайомити їх з Богом, як з Отцем, як з Вічним Творцем, з Сином, як Спасителем і з Духом Святим, як сутністю Бога, Яка сьогодні є на землі тут і править, Ісус каже, що Він буде з нами і буде робити те, що Він має робити. Це Велике Доручення для Церкви – іти і навчити всі народи. Це повеління Ісуса Христа.

Що робив Ісус? «А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: «Збулися часи, − і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Марка 1:14-15). Ми проповідуємо Євангелію, що Ісус народився, жив, помер і воскрес, і що в Ньому дароване прощення гріхів для кожної людини. В чому полягала Євангелія Ісуса? Він говорив: «Збулися часи!» (Марка 1:15). Які часи? Ізраїль чекав свого Спасителя, відновлення Царства Божого. Тому, для них те, що Царство Боже наблизилось означало, що правління Бога повернеться. Бог визволить їх. І Він казав правду! Царство Боже по-справжньому поверталось через Ісуса Христа. Сам Цар прийшов і ходив серед них. Той Бог, Якого вони чекали жив і ходив серед них, але люди Його відкинули і розп'яли.

В чому полягало служіння Ісуса? Служіння Ісуса полягало у вихованні учнів, проповіді Євангелії і навчанні про Царство Боже, яке супроводжувалося демонстрацією Божественної влади над гріхом, хворобами, демонами і смертю. Куди б не приходив Ісус, це завжди підтверджувалось тим, що Він несе це Боже Царство в Собі. Яким чином? Тому що царство темряви тут же рушилось. Ісус мав владу над хворобами, демонами, гріхом, смертю. Коли Він казав слово, воно обов'язково ставалось. Ніхто і ніщо, жодна хвороба, демони не могли протистояти Йому.

Коли Ісус починає проповідувати Євангелію, Він тут же починає кликати учнів за Собою. І Він ставить перед ними чіткі цілі. Він каже їм, що вони стануть ловцями людей.

Луки 10:3-9 – Ісус посилає учнів на проповідь Євангелії. Вони починають робити те, що робив Ісус. Вже після того, як Ісуса розп'яли, Він ще 40 днів являвся Своїм учням і навчав їх про Боже Царство. Те, якими були апостоли, їхня відвага, віра – це результат розуміння Божого Царства.

Ісус кличе Своїх учнів і благословляє їх на роботу (Матвія 28:18-20). Так само Він благословив Свою Церкву і зробив нас здатними сьогодні робити те, що ми повинні робити. Всякий раз, коли Бог довіряє нам щось, Він нас благословляє. Він Сам робить нас здатними звершити ту роботу.

Ісус залишив нам Євангелію, в якій є все. Євангелія – це, як бездонний ящик в якому є все, для того, щоб ми могли жити праведно, свято, щоб ми не відступали, не падали, щоб ми могли робити те, до чого ми призвані, і, щоб ми могли дійти до кінця. Там є все. Ісус нас до цього призвав і це залишив. І це те з чого ми почали. Перше, що ми почули – це була Євангелія. Ми почали розбиратись, що вона означає, що ми можемо мати з цього всього. Ми крутились завжди навколо цього. І це Слово нас «надуло», як повітряну кульку − надихнуло. Нам здавалось, що ми світ можемо перевернути, тому що Бог наповнив нас Своєю силою, Духом Святим, славою, через те, що ми прийняли Євангелію. Але Ісус застеріг нас, що є той, хто хоче вкрасти це Слово, хто бажає, щоб ми «здулися», щоб з того запалу більше нічого не залишилося (Матвія 13:18-22).

Ми послухали це Слово, прийняли Євангелію, але ми не розуміли ще, не були навченими. Тому, часто, в наше життя ворог приносить нерозуміння. Ми починаємо все більше і більше зациклюватись на речах, які є нам незрозумілі. І ми вже більше не є такі зациклені на Євангелії… Є речі, які ми ніколи не зрозуміємо. Ворог хоче сконцентрувати нашу увагу на цих незрозумілих речах, які нам жодної користі не принесуть, щоб ми над ними роздумували. Ісус в Івана 6 розповідає про Своє Тіло і Свою Кров і люди цього не розуміють. Їхня повітряна кулька «здулась» , тому що Вони не зрозуміли Його. Вони не зрозуміли і вирішили піти геть… Поки ти не розумієш, продовжуй перебувати в Церкві, в Слові! Якщо ти не розумієш  чогось в Церкві, не розумієш Божого Слова, поза Церквою ти не зрозумієш цього точно!

Ворог, коли приходить до нас з нерозумінням, наступне, що він робить – приносить якісь проблеми, утиски. І це також перекриває Євангелію. Це наповнює нас болем і стражданнями. Часто, це відбувається тільки по тій причині, що ми християни, або ж по тій причині, що ми починали воювати на території Божого Царства, і ворог сьогодні повстав проти нас. Але проблеми і утиски були завжди. Церква завжди зустрічала опозицію.  Всякий раз, коли ти будеш десь служити, проповідувати Євангелію, скоріш за все, ти будеш натикатись на неприємності. Ворог завжди хоче, щоб ми, занурившись в свої проблеми, там сиділи, щоб ми тільки те і робили, що вирішували свої проблеми, які неможливо всі вирішити (одна проблема за іншою). Ми починаємо бачити тільки наші проблеми. І за тим всім ми вже не бачимо Євангелії. Ми живемо в такому світі, де завжди буде щось не так.

Ворог приносить в наше життя також клопоти життєві. Це наші проблеми, наше рутинне, повсякденне життя, яке часто нас поглинає. Це постійна гонитва за чимось (кращий телефон, краща машина…)

Матвія 6:24-34 – проповідь Ісуса про Царство Боже. Він знову навчає, що ніхто двом панам служити не може. Він каже, щоб ми ні про що не журились. Журба, яку Бог схвалює – це за загубленими овечками. Саме важче – це, коли ти не визначився кому ти хочеш служити…

Інша причина, чому нам цього не робити – це страхи і комплекси. Ми боїмося… Ми ховаємось, як мишки. Ми боїмось служити Богу, відкрити свої уста. І, часто, причиною цього є те, що ми боїмось за свою репутацію. Ми боїмось, як нас люди сприймуть. Ми думаємо, що християнство, або Євангелія – це як брудна пляма на нашій одежі, або на нашому житті. Як ми бачимо Євангелію, така вона і буде. Нам здається, що цей світ настільки розвинувся, що він настільки яскравий, що в ньому немає місця для Євангелії. Нас обманули! Люди слухають і людям це потрібно! Це найкраща новина, найкраща інформація для людей сьогодні. «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого. І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі Духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:1-5). Страшно проповідувати. Кожен раз це страшно, але проповідь повинна все рівно звучати. Це наша боротьба – перемогти себе, почати говорити це.

Гріх. Ворог приходить. Ми согрішаємо. Інколи, нам здається, що, коли ми согрішаємо, то ми більше не можемо служити Богу. Але сьогодні для нас є вихід з цього всього. «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). Ісус очищає сьогодні тебе, щоб іти вперед, дальше. Всі, хто сьогодні проповідує Євангелію – це не святі люди, це люди, які зрозуміли один принцип – Бог прощає твої гріхи. І це не дає нам підставу для того, щоб легковажити гріхом, чи загравати з гріхом. Це дає нам надію, що всякий раз, коли ми будемо десь уступатись, Бог простить нам гріх і очистить нас. Євангелія приносить прощення.

Ми сьогодні маємо вибір. В нас завжди є сто і одна причина, чому не працювати над Великим Дорученням. І всі ці речі будуть постійно приходити в наше життя. Ми завжди будемо проти цього боротись. Але посеред цього всього ми маємо дивитись на Євангелію.

В нас сьогодні є ціль, як в Церкви – іти дальше, проповідувати Євангелію. Це наша відповідальність. Наше головне покликання полягає в проповіді Євангелії, в розповсюдженні Божого Царства по всій землі. Всі наші сили, ресурси, все, що є сьогодні в нас повинно бути направлене на це. Ми є Церква Христова, яку Бог покликав, щоб ми робили Його роботу на цій землі.