Всі ми любимо хороший, добрий, позитивний настрій. Настрій залежить від наших емоцій, від того, що ми переживаємо, через що ми проходимо, яка погода, що ми відчуваємо. Людина, насправді, дуже крихка. Тому, ми можемо відчувати хандру, поганий настрій, страхи, сумніви.

Хороший настрій – це добре, але це тільки перший крок. Наш настрій залежить від багатьох факторів:

1. Музика. Хороша музика – це частина формування  нашого внутрішнього, емоційного світу.

2. Сміх. Сміх збільшує вироблення допаміну (хімічної речовини в нашому мозку), що підвищує наш настрій. Коли людина посміхається, жартує, або хтось жартує, а людина реагує, сміється, приходить більше радості. Це так само повертає нам хороший позитивний настрій. «Аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости…» (Йов 8:21).

3. Обійми. Вчені доказують, що людина так створена, що вона потребує обіймів. Коли ми обнімаємось, передається хороший настрій, включається почуття потрібності, любові, прийняття.

4. Пригадайте щось хороше. Коли вам зовсім погано, зле, пригадайте щось добре, світле, що Бог зробив в вашому житті, чи що зробили вам люди.

5. Відпустіть щось погане. Старайтесь відпускати те, що вас тривожить, переходити через це (страхи, сумніви, непрощення когось, судження). Старайтесь це контролювати. Біблія вчить, що ми можемо контролювати наші думки. Ми повинні бути відповідальними за те, що ми думаємо.

Хороший настрій – це перший крок. Ми повинні почати працювати над тим, тому що це стосується нашої душі і вона так само важлива перед Богом. І ми ніколи не станемо достатньо духовними і зрілими, щоб ніколи не залежати від настрою, від якоїсь емоційної складової, щоб стати такими духовними роботами, коли нас нічого не чіпляє, коли ми не переживаємо, не плачемо, не радіємо.

Духовна атмосфера є важлива. Це вже не просто хороший настрій, але це ще і не Божа присутність. В церквах, часто, замінюють Божу присутність на духовну атмосферу. Духовна атмосфера – це не погано, але це не є наша ціль, наш кінцевий результат. Духовну атмосферу створюємо ми, люди.

«Мій Боже, взиваю я вдень, − та Ти не озвешся, і кличу вночі, − і спокою немає мені!Та Ти – Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!» (Псалом 21(22):3-4). Духовна атмосфера – це в нашій владі. Духовна атмосфера – це не те, що Бог створив духовну атмосферу. Духовну атмосферу створюємо ми. Ми можемо розвивати, створювати духовну атмосферу.

Дуже важливо, коли ми збираємось разом (в церкві, чи на домашній групі), розуміти, що від нас залежить духовна атмосфера, що ми повинні її створити. Яким чином? «То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, − нехай буде все це на збудування!» (1 Коринтян 14:26). Ми творці атмосфери. Бог не може прийти туди, де Його не очікують. Бог є всюди, Його присутність є всюди, але ми не говоримо про загальну Божу присутність. Вічний Бог − Він є Дух і Він є всюди. Ми говоримо про Божу присутність проявлену, відчутну, діючу, і результат цієї присутності Божої – це буде якийсь плід, якесь змінене серце, якесь проявлення, можливо, якесь чудо. Якщо ми не очікуємо Бога, не створюємо духовну атмосферу (в церкві, в сім'ї, на роботі), Бог туди не прийде. Вся Біблія (Псалми особливо) наповнена очікуванням, коли люди перші приймають відповідальність, роблять цей перший крок, починають говорити про Бога, свідчити про Нього, піднімають голос і починають молитись. Ми, деколи, опускаємо це.

Ми створюємо духовну атмосферу піснями, гімнами, свідченнями, молитвами. Тобто, ми, фактично, запрошуємо Господа. Коли ми починаємо хвалити, свідчити, проповідувати Боже Слово, Бог пробуває на хвалах. Це саме і є протягування Божої присутності. Духовну атмосферу створюємо ми. Бог дав нам таку владу, силу, мудрість. Бог вкладає в нас таке бажання, щоб ми крок за кроком створювали цю можливість, виділяли місце, час, направляли серце, думки, бажання, слова, для того щоб все більше і більше була ця духовна атмосфера.

Божа присутність (Ісая 6:1-8).

1. Святість Господа. Біблія каже, що без святості Господа ніхто Його і не побачить. Святість – це відділення. Це не фарисейство, це не правильний погляд, не правильний одяг. Святість – це, коли ми відділяємо, проводимо для себе ту межу, що мені можна, а що не можна.

2. Гріховність людини. Ми самоправедні, з нами все добре, ми гарно вилядаємо… До зустрічі з Богом. Коли приходить Господь ми, часто, відчуваємо себе такими маленькими, недостойними, а Бог просто нас любить, ніяких заслуг ми не відчуваємо, і ми починаємо просто дякувати Богу. Якщо ми десь ходимо в такій самоправедності, десь оправдовуємо себе і звинувачуємо інших, можливо, ми давно не були в Його присутності, можливо, ми просто давно з Ним не зустрічались, можливо, ми просто живемо, зависли в хорошому настрої, або максимум в духовній атмосфері. Духовна атмосфера – це дуже добре, але, якщо ми там залишимось, ми будемо фарисеями. Духова атмосфера не може зцілити серце людини, не може змінити раба гріха. Ми створюємо атмосферу, ми проводимо зібрання, ми прикликаємо Ім'я Господнє, ми молимось, але, коли людина приходить тільки Господь може розм'ягчити, коли безбожна людина починає плакати, її серце міняється, вона кається перед Богом. Гріховність людини може відкритись тільки в Божій присутності, коли вона чує Слово і коли приходить Господь.

3. Очищення, переміна.

4. Коли Бог говорить і дає доручення. В Його присутності ми чуємо Слово, відкриття, завдання, покликання, ми переживаємо помазання… Божа присутність в багатьох моментах залежить від нас самих, наскільки ми створюємо духовну атмосферу, наскільки ми хочемо зустрітись з Богом.

Божа присутність складається принаймні з 2 чинників: 1) шукати Господа; 2) очікувати на Нього. Так багато є місць Писання, особливо, в Псалмах, коли псалмоспівець каже, що він очікує на Його Слово. «Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене! За Тебе промовило серце моє: «Шукайте Мого лиця!» тому, Господи, буду шукати обличчя Твого» (Псалом 26(27):7-8). Очікувати – це означає відділити час, місце, щоб ніщо не заглушило, ніщо не принесло шум, суєту, тривогу, не забило нас, не заглушило наші духовні вуха, щоб ми відділили своє серце і своє очікування (Псалом 61(62).