Любов і Зцілення

Євангельська Церква

На шляху до досконалості

Володимир Шигінський

«Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління. Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, а в пізнанні – стримання, а в стриманні – терпеливість, а в терпеливості – благочестя, а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів. Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа"                                                                                                                                                                                                                                                                                                          (2 Петра 1:3-11).

Якщо ми отримали покаяння, чи це вже є наша досконалість? Ми всі знаємо, що це є тільки початок. Спасіння Бог нам дає, як Божий дар, а все решту залежить від нас, від того, як ми любимо Господа, як ми працюємо над собою, як ми збудовуємо нашу віру, як ми перебуваємо в Слові, в молитві. Це персональна, особиста дорога кожного з нас.

Ціль цієї проповіді і взагалі нашого християнського життя – стати учасниками Божої істоти, відділившись від світу і наблизившись до Ісуса Христа, формуючи свій характер, як Його характер, виконуючи діла праведності, які Він робив на цій землі, і невпинно рухаючись по цій дорозі наблизитись до досконалості, яка є в любові Христовій.

Бог через апостола Петра показав нам ті щаблі, які нам потрібно пройти, щоб дійти до досконалості, яка є в Христовій любові.

1. Пильність. Слово Боже каже, щоб ми були пильні. За чим пильнувати? Для чого пильнувати? Ми мусимо пильнувати, тому що наше покаяння відділяє нас від світу. Як тільки ми стаємо відділені, нас починають помічати, що ми не такі, як цей світ, ми чимось відрізняємось.

«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8). Диявол постійно шукає жертву для себе. І ми для нього є абсолютно тією жертвою, яку він хоче пожерти. Він шукає наші слабкі місця, а в нас багато є їх. Наша задача – щоб цих місць було якомога найменше, щоб ми були повністю захищені.

Пильність – це розрізняти Боже і небоже, світське і духовне. Наше думання має бути  інакше, як до того, коли ми пізнали Христа. Ми маємо бути пильні і розрізняти що правильно, а що ні.

2. Чеснота в вірі (доброчинність через віру) – це наша внутрішня праведність, фундамент і принцип нашого життя, наш духовний стержень. Бог дав нам віру. Але віра без діл мертва. Ми починаємо робити якусь доброчинність, добрі діла, але вже в Христі Ісусі І ці добрі діла починають нас духовно збудовувати, ми починаємо рости духовно.

3. Пізнання (знання). Знання – це, коли ми начитані, ерудовані, маємо багато знань. Пізнання – це знання, які відкриті нам Духом Святим. Це мудрість, це те, що нам Дух Святий відкриває. Пізнання – це мудрість, яка поєднує в собі знання Божого Слова, ведення Святого Духа і практичний духовний досвід.

4. Стримання. Нестримання свідчить про відсутність Божого миру в нашому серці і про відсутність Божої мудрості (Якова 3:13-17).

Стриманість – безстороння і не лукава. Вона приходить з неба, від Господа.  Вона формується в нас Духом Святим. Із стримання починається наша терпеливість. Стриманість – це місце для роздумів, для того, щоб ми подумали перш ніж зреагувати, як нам відповісти.

5. Терпеливість – це вже риса нашого християнського характеру. Це, коли ми стримуємось, витримуємо паузу.

6. Благочестя (побожність). До благочестя веде нас терпеливість. Це вже сформований християнський характер, який в житті відрізняє нас від світу. Це внутрішнє наше життя, те світло, яке вже видно назовні.

7. Братерство (братолюбство). Ісус дав нам дві основні заповіді – любити Бога і любити ближнього, як самого себе. Це закон Христа. Якщо ми будемо це виконувати, то ми виконаємо весь закон Христа.

Якщо ми не навчимось любити себе, як дитину Божу, то як ми зможемо любити інших людей, в тому числі і не Божих людей (цей світ, ворогів наших)? Через нас Бог хоче подіяти на цих людей, притягнути їх до Себе. Ми – інструмент в Його руках. Наша досконалість в тому, що ми навчилися від Господа любити людей такими як вони є, а особливо наших братів і сестер у вірі.

8. Любов Божа в нас і через нас. Те, що ми можемо досягнути на цій землі – це навчитися любити тою любов'ю, якою любить Бог. Божа любов постійно віддає, вона не шукає свого, вона безкорисна. Божа любов в нас, яка ніколи нічого не вимагає взамін, а просто любить, бо не може інакше. Сутність Бога, Його кредо, Його все, Його характер – це Бог є любов. Це наша досконалість. Через любов Бог послав Сина Свого на хрест, заплатив таку велику ціну за нас, і ми завдяки Його любові є благословенні (1 Івана 4:7-21). Якщо ми не навчились любити Божою безкорисною любов'ю, то ми, виявляється, Бога не пізнали. Він нас вчить робити так, як Він робив, будучи тут на землі, так, як говорить Його Слово. Досконалість любові в тому, щоб ми навчились любити один одного по-справжньому, не по-фарисейськи.

Ми маємо максимально зосередитись на цих восьми щаблях, або етапах нашого духовного росту через Слово і молитву, співпрацюючи з Духом Святим, поступово духовно зростаючи і стаючи максимально схожими на Христа.

Проповідь в відео-форматі

ddd