«Браття, як людина й упаде в якій прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового. Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. Нехай кожен    досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо   кожен нестиме свій власний тягар!» (Галатів 6:1-5).

Грецьке слово «прогріх» − це не є конкретний, свідомий гріх. Швидше це якась помилка, тобто, коли людина ненароком, не бажаючи цього десь згрішила. «Браття, як людина й упаде в якій прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности» (Галатів 6:1). «Виправляйте» – це означає відремонтуйте, полагодіть, відновіть для того, щоб людина продовжувала іти дальше.

1. Ми служимо іншим. Ми маємо ціль – виправити, відремонтувати, навернути людину, допомогти повернутись людині назад. Плотські люди не зможуть це робити. Чому людина-раб не може нести відповідальність за чиєсь життя? Тому що вона не може, чи не хоче нести відповідальність за своє життя. Але, коли ти продовжуєш брати відповідальність, служити, Бог розширяє твоє серце, твій розум і ти зростаєш в радості. Бог не бажає, щоб ми були зашорені, зашторені. Бог бажає розвернути наш духовний зір, щоб ми перестали дивитись тільки собі під ноги, тільки на свої нужди, на свої проблеми.

2. «Сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!» (Галатів 6:1). Біблія каже дивіться за собою, доглядаючи себе, щоб не спокусився і ти. Тут вже є таке перетворення. З одної сторони, коли ти відповідальний, ти бачиш ширше. Ти береш відповідальність, але відразу ж є загроза почати превозноситись над кимось. Але Біблія каже − роби це, бажай послужити, повернути когось, відремонтувати, доглядаючи себе, щоб не спокусився ти, тому що ніхто не застрахований.

3. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Галатів 6:2). Тобто, допоможіть, послужіть, підставте плече, наскільки це можливо, включіться. І це стосується нас всіх. Життя складається і буде складатись з таких тягарів, проблем і потрібно наскільки це можливо, зрозуміти людину і постаратись її відновити.

4. «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює» (Галатів 6:3). Ми всі думаємо, що ми щось. Ми, часто, себе обманюємо. Ми, часто, собі щось доказуємо.  Ми самі себе переконуємо в чомусь. І тому, дуже важливо, щоб ми не обманювали себе і досліджували себе, щоб ми були чесні з собою, признавались перед собою і перед Богом (це саме головне), а вже потім перед людьми.

5. «Бо кожен нестиме свій власний тягар!» (Галатів 6:5). Є два типи тягарів: 1) коли ми включаємось і служимо комусь; 2) свій власний тягар, тільки те, що стосується мене. Слово «тягар» − це те, що стосується тебе, твоя річ, твоє завдання. Бог хоче навчити нас нести те, що маємо ми нести. Це є те, що звільняє нас від порівняння з іншими, від заздрощів, від превознесення над іншими, тому що ми несемо тільки те, що стосується нас.

«Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Галатів 6:2). Що таке закон Христовий? Закон, заповідь, наказ Христа – люби Бога всім серцем, розумом і ближнього, як самого себе. Це закон Христовий. І ще є Заповідь, або Доручення – ідіть і навчіть всі народи, зробіть їх учнями і йдіть аж до останнього краю землі, і хрестіть їх і проповідуйте Євангелію. Це теж, як наказ, закон, повеління, але в процесі всесвітньої євангелізації – це є учнівство. А учнівство знову полягає в любові. Чим ми, християни, відрізняємось від інших? Ісус молився, але потім Він приходив і вчив своїм життям. Тому, ми, з одної сторони, поклоняємось, співаємо, молимось, але потім ми максимум часу працюємо над тим, як ми себе ведемо в сім'ї, в суспільстві, на роботі, в житті, в церкві, як ми реагуємо, поступаємо, як ми примиряємось, прощаємо, терпимо. От в тому наша сила!

Господь навмисно буде приводити людей в наше життя, яким треба буде нести тягар, а, можливо, хтось буде нести наш тягар. Для чого? Для того, щоб ми були «витрушені назовні» і могли побачити, перш за все, своє нутро, яке ще, часто, таке гниле і не відновлене. Тому, Біблія каже не дивуйтесь, коли приходять випробування, або незручні люди в наше життя, не дивуйтесь, коли ви конфліктуєте, але ніколи не починайте вирішення з «він», «вона», «вони»… Ми завжди маємо починати з «я». І це є ключ до успіху.

«Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, − і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:29-30). З одної сторони, так, ярмо і тягар Христа – це хрест, це спасіння і покаяння, але заповідь Христа – це любити Бога і ближнього. Тому, цей тягар про який говорить Христос  − це поклоніння, молитва, пошуки Бога і застосування цього в житті. Ми вчимось любити, як ближніх, так і ворогів.

Якщо ми візьмемо ярмо і тягар Христа, а ярмо Христа – це за Його Тіло, Церкву, за Його Царство, за Його дітей, з одної сторони  −  це місія, хрест, доля, яка від Нього для того, щоб змінити нас, перш за все, щоб ми дійшли на небеса, а друге – це піклування одне про одного. І, якщо ми побачимо, що це не прокляття − незручні люди, це не прокляття – конфлікти, труднощі, пережиття, випробування, цей тягар і ярмо, то тоді, знайдете спокій душам вашим. Це парадокс. Якщо ви зрозумієте, що Його тягар легкий і ярмо Його любе, тоді ще й для душі знайдете спокій. Коли ми це зрозуміємо, що нести, розділяти ярмо, навернути, набути когось, змінити когось, відремонтувати – це принесе найбільшу радість, тому що ти бачиш, що є результат, плід, що змінене життя і змінена доля. Коли ми розділяємо ярмо і несемо тягар – ми виконуємо наказ і, в кінці кінців, знайдемо спокій для душі своєї. Це розділення тягару і ярма Христового, коли ми служимо комусь, хтось служить нам. Ми є Церква, команда, сім'я, ми йдемо в одному напрямку, в результаті ми самі тільки виграємо, збудуємось, станемо щасливими людьми і виконаємо наказ Христа.