Читаючи Ісая 61, ми бачимо, що це є пророцтво про Христа. І, коли ми читаємо Новий Заповіт (Луки 4), Христос цитує ті ж самі слова. Христос, коли прийшла повнота часу, бере ті самі місця і знову їх читає, вже про Себе. І ми сьогодні, знову звертаємось до тих самих віршів, тому що ми помазані Тим Самим Духом і та сама місія, яка була на Христі, сьогодні є на нас, крім відкуплення гріхів, відкупної жертви Ісуса Христа.

«Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь! І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені. І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями! І будуть вас кликати: Господні священики будуть казати на вас: слуги нашого Бога! Ви будете їсти багатство народів, і їхньою славою будете славитись. За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток, ваш уділ, тому то посядуть вони в своїм краї подвійне, радість вічна їм буде! Бо Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта довічного! І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь! Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене! Бо так як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда й хвала перед усіма народами!» (Ісая 61:1-11).

Ісая 61:1-2 – це є місія Христа, пророцтво про Христа. Той Самий Дух Святий, Який помазав свого часу Христа, помазує сьогодні Церкву Божу. Всі ми наповнені тим самим Святим Духом, для того, щоб священодіяти перед Богом. Христос прийшов для того, щоб звільнити нас, щоб відкрити в'язниці, для того, щоб випустити нас на волю і зробити нас вільними, перш за все, в голові і в серці. І це не тільки перший крок (я був рабом, але я покаявся і Бог мене звільнив), це те помазання, яке буде діяти в твоєму житті кожен день. Як тільки сатана приходить і починає нам говорити через страх, сумніви, симптоми, через будь-які речі, які не ведуть до віри і хочуть нас зруйнувати, наше життя, нашу свободу, радість вкрасти, ми починаємо перемагати його в розумі, в своїй голові і в своєму серці. Ми починаємо цитувати Боже Слово, проголошувати Його на свою душу, на свій розум, на своє тіло. Ми говоримо, що ми вільні, зцілені, благословенні, ми маємо повну радість. Як тільки ми починаємо так молитись, це починає діяти в нашому житті. Появляється радість, зникають страхи, симптоми, відходить невірство, сумніви, тому що Христос зробив нас вільними раз і назавжди. Чи це означає, що не буде атак, не буде спокус, якихось випробувань? Ні, це не означає! Але це означає, що наш статус від того часу, коли прийшов Христос, від того часу, коли ти повірив в Його Слово і прийняв Його в своє серце, до тепер і назавжди – це вільний, це не раб, а син, це зцілений в Його ранах, це відкуплений через Його жертву, це більше не в в'язниці, не раб, не зв'язаний, не проклятий, не подавлений, але син, який ходить в свободі. Так важливо, щоб ми постійно про це роздумували, повертались до цього, молились тим Словом, проголошували Його. І, як тільки ти повіриш на сто відсотків, як тільки ти це Слово візьмеш, твоє серце просякне цим відкриттям, цим пророцтвом, ти почнеш впливати на інших людей, ти почнеш діяти, виливати цю силу Божу вже на своє оточення. Поки ти є раб, поки ти в сумнівах і страхах, і не можеш розібратися в собі і з собою, ти не можеш принести свободу іншим людям. Але, як тільки ти виходиш на свободу, як тільки ти вчишся розбиратися з всякою безбожністю в своєму житті, ти потім бачиш таких людей, як ти сам був раніше, «святий гнів» приходить на всяку безбожність, на всякий гріх, на всякого сатану, демонів, які вже поневолюють інших людей, і ти вже просто простягаєш руку віри і починаєш одного за одним цих людей витягувати на свободу.

«…щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!» (Ісая 61:3). Сіон – це праобраз Церкви. Тому, це Слово стосується, перш за все нас, Церкви. Це не просто для людей в світі. Так, це і для людей в світі, але спочатку для нас, щоб ми його знову і знову звіщали для Сіону, для Церкви, для нас. Чому так часто? Чому так багато? Щоб ми, врешті, в нього повірили. Тому що ми, часто, поверхнево читаємо Біблію. Ми не вчитуємось в Неї, не копаємо. Ми дуже швидко пробігаємо. Ми, як Церква так само щось не бачимо, не чуємо, не розуміємо, ми, десь, в чомусь зупинились і стали обмеженими. Тому, ми повинні для себе, для Церкви проповідувати про це і молитись, щоб ми стали живою Церквою, сильною, щоб ми з Сіону, або з Церкви понесли світло на все оточення, на всіх людей, які довкола нас.

Радість – це є наша сила. Біблія каже, що ми маємо цю радість спасіння нести, ділитись нею, бо без радості немає продовження. Люди в світі думають, що радість від якогось комфорту, якихось благословінь, втішних діагнозів, від грошей, але це не радість. Це просто комфорт, насолода тими, чи іншими речами. Але Слово Боже говорить про радість, яка виходить тільки від Бога, радість, яка не залежить від грошей, від здоров'я, від сімейного статусу, вона залежить від Господа, вона є глибинна. Радість, яка зміцнює дух, яка зміцнює серце, яка відкриває розуміння, що ти вільний, що ти Його син, ти спасенний, тебе очікує небо, твій Бог. Він є твій Батько і від цього походить твоя радість, твоя насолода. Бог говорить: «Навчись радіти!» Якщо ти сьогодні в жалобі, в плачі, щось з тобою не так… Так, ми переходимо якісь проблеми, і ми не роботи, ми не металічні, ми страждаємо, як люди цього світу. Ми говоримо про жалобу, яка тримає нас в рабстві. Який би не був смуток, треба зміцнитись Господом, треба відпустити ту, чи іншу біль, ту, чи іншу жалобу. Треба навчитись відпускати, дати можливість Господу зцілити серце. Так багато віруючих людей живуть в гіркоті, в рабстві непрощення, критики, осудження. І це все те, що підживлює нашу жалобу. Жалоба – це місце такої гнилі (нарікання, страхи, сумніви, негативні слова). Бог каже радість замість жалоби! «…замість попелу дати їм оздобу» (Ісая 61:3). Оздоба – це прикраса, те, що прикрашає щось, оточує щось. Часто, це можуть бути якісь діаманти, золото. Не просто ми самі оздоба, але ми можемо зодягнутись в оздобу, ми можемо мати в собі, або те, що Бог хоче помістити в нас – це красу. Попіл завжди символізував гіркоту, відчай. Люди, які голодували, хворіли, яких оточував ворог, люди, які були в прокляттях, в яких ставались якісь трагедії, вони сідали в цей попіл і посипали свою голову ним, і вони сиділи так днями, чи, можливо, місяцями. Деколи, це було виправдано, коли люди посипали голову попелом, вони брали піст, каялись, смирялись, кричали до Бога, взивали і Бог це виправдовував, і Бог піднімав їх з попелу, і благословляв їх. Попіл – це добре, але, коли цей смуток веде нас до покаяння. Попіл – це добре, коли ми починаємо шукати Господа, коли ми кажемо: «Набридло! Втомився! Здаюсь! Помилуй, Господь!» Господь приходить, піднімає таких людей з попелу. Він очищає таких людей, омиває їх, і Біблія говорить, що замість попелу дає їм оздобу.

«…одежу хвали замість темного духа» (Ісая 61:3). Темний дух – це демонічний дух, який зв’язує людину, який приносить смуток, біль, депресію. Біблія говорить, що темний дух сушить кістки. Тобто, темний дух – це подавленість, депресія, невірство, безнадія, безвихідь. Це те, що веде до смерті, до хвороби, це те, що, рано чи пізно, позбавляє людини життя. І Біблія говорить, що Господь дає в заміну одежу хвали. Ось чому ми так багато приділяємо уваги хвалі – в церкві, вдома, в домашніх групах, в особистому житті. Важливо оточити себе хвалою. Не дякувати Богу тоді, коли Він вже відповів, благословив, зцілив, але дякувати Богу наперед. Завжди дякувати наперед. Якщо людина не хвалить Бога, це означає, що вона не має віри. Не важливо, що відбувається в нашому житті, через що ми проходимо, ми стаємо перед Богом (ти не відчуваєш, тобі не хочеться, в тебе не має настрою, це все не має значення), піднімаємо свої руки і починаємо хвалити Господа. Ми люди віри, ми не люди відчуттів, ми не люди видимого, ми не люди емоцій (хоча це все в нас є) і, тим не менше, спочатку − духовне, невидиме, потім – видиме, душевне і тілесне. І що таке наша віра? Це постійний процес переодягання. Для того треба прикладати зусилля. Ти скидаєш мантію і вдягаєш одежу хвали. Ти скидаєш темний дух, ти одягаєш світлий. Ти скидаєш попіл, і ти одягаєш хвалу, радість і мир, щодня, постійно.

«І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!» (Ісая 61:3). Ми – дуби праведності, саджанці Господні. Дуб праведності – от куди ми йдемо! Хай це стане відкриттям для тебе. Це, коли ти кожного дня перевдягаєшся в Господа, звикаєш до Нього, до Його помазання, до Його вірності, до хвали. Ти справді стаєш цим дубом праведності. Ти просто стоїш! Вітер дує, а ти стоїш! Приходять проблеми, випробування, сумніви, страхи, а ти стоїш! Ми повинні бути цими саджанцями, які виростуть і стануть дубами праведності!

«І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені» (Ісая 61:4). Це є пророче Слово для нас. Ми відбудуємо спустошення давні. Це те, що передавалось нам по спадку – проблеми, гріхи, прокляття, страждання. І Бог говорить, що ми забудуємо ці речі стародавні, прадавні, ми станемо перші в нашій сім'ї , в нашому роді. Той, хто покаявся стане перший замуровник проломів, перший, хто зруйнує це прокляття, рабство, бідність, алкоголізм, всяке зло. Після тебе починається нова ера, нова епоха. Повірте в свою місію! Бог тебе вибрав, щоб на тобі першому показати Свою милість, Свою силу, і вже від тебе вивести новий народ, новий рід, з новим духовним ДНК, з іншим мисленням, з іншим підходом до життя, з іншою вірою.

«За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток, ваш уділ, тому то посядуть вони в своїм краї подвійне, радість вічна їм буде!» (Ісая 61:7). В інших перекладах говориться за те, що пережили ганьбу, сором, Бог дасть вам подвійно. І це знову про нас. І це знову пророцтво. Час прийшов. Ти перезавантажив Духом Святим своє мислення, своє серце і сьогодні ти починаєш розуміти, що Бог тобі дає нове життя, і все те, що страждав, Він тобі надолужить подвійно. Бог дасть тобі подвійно. Ніколи не пізно, якщо ти з Богом. Перестань жити в жалобі!

«І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь!» (Ісая 61:9). Бог тут говорить про наших нащадків. Ми перші, ми в проломі, ми забудовуємо все те, що йшло таким тягарем, вантажем, але з нашим насінням буде по-іншому. Бог говорить, що наше насіння буде впливати, воно буде діяти, служити. Вони продовжать ту естафету, яку ми розпочали.

«Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене! Бо так як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда й хвала перед усіма народами!» (Ісая 61:10-11). Бог дає нам Слово. Бог дав нам помазання. Бог хоче змінити нас зсередини. Бог хоче трансформувати наше мислення, перемінити нас абсолютно, витрясти з нас той порох. Бог бажає нас витрясти. Коли Бог нас витрясе, коли до нас дійде, хто ми є, як ми повинні жити, починають відбуватись чудеса.