«Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?» Відповів їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Івана 8:31-36)

Ісус Христос – Той, Який зробив нас вільними. Нам завжди треба взивати до Господа.

«Що ж скажемо? Позостанемося в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищ9илось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:1-11). Вмерти для гріха – це, коли ми приймаємо Водне Хрещення. Ми приймаємо рішення вмерти для гріха і жити для Бога. Коли ми занурюємось у воду, це символізує, що ми вмираємо для гріха. Коли ми виходимо із води, це символізує те, що ми народжуємось для Бога, коли Він дарує нам нове життя. Ми приймаємо рішення йти за Богом, служити Йому все своє життя, звіщати про чини Господні. Він нас звільнив, дарував нам свободу і ми маємо свідчити. Ісус не просто дав нам звільнення, а дарував нам вічне життя, витягнув нас з цієї темряви.

«Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення» (Римлян 6:19). Всіма своїми ділами, вчинками, де б ми не були (вдома, на роботі), ми повинні звіщати всюди чини Господні, жити так, як пише Писання.

«Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Галатів 5:1).

«Бо ви, браття, а волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!» (Галатів 5:13). Є такі люди, які отримали свободу, звільнення і йдуть, живуть собі знову так, як їм хочеться. Вони починають догоджати знову своєму тілу, і знову повертаються хвороби, прокляття.

«Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його» (Псалом 105(106):13). Саме страшно, коли люди забувають, що Бог зробив в їхньому житті. Якщо ти не будеш служити Богу, то ти будеш служити комусь другому. Не можна служити двом панам. Вихід тільки один – служити нашому Богу, Тому, Який дарував нам звільнення.

«І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив» (Псалом 106(107):13-14). Ми взивали до Нього і Він вивів нас з цієї темряви, дарував нам білі одежі, вивів нас на світло. Ми повинні бути, дійсно, цим світлом для світу. Ми вже не маємо права поступати так, як ми поступали раніше, як ми жили колись.

Бог з немічних робить нас сильними, але потрібно взивати до Нього, прикладати зусилля, зробити цей перший крок назустріч до Нього і Він почне міняти наше життя. Ми повинні жертвувати своїм часом, фінансами, хто чим може, бо ж Сам Бог пожертвував самим дорогоцінним, що в Нього було – Свого Єдинородного Сина Він віддав заради нас. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Господь віддав саме дорогоцінне, то наскільки більше ми тепер маємо віддавати свій час, жертвувати фінансами заради того, щоб ширилось Царство Боже.

«Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!» (Івана 8:51). Бог переміг смерть і дарував нам життя вічне.

«Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?» (Псалом 55(56):13). Як Бог спас нас, так Він дає нам можливості ходити в світлі, робити хороші діла, поступати правильно, не грішити. Бог витягнув нас з темряви, поставив нас на ноги, дав нам меч, дав нам важливе завдання і доручення – іти, нести Його Слово і звіщати чини Господні.

«Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. І скажуть в той день: «Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо ж ми та радіймо спасінням Його!» (Ісая 25:8-9). Це наш Бог! Це наш Бог, Який дарував нам спасіння і Яким ми будемо тішитись. Що б не ставалось в нашому житті, ми не маємо нарікати на Бога. Заплачена дуже велика ціна за кожного з нас – це життя Сина, і ми повинні служити Йому всією правдою. Нам потрібно пам'ятати завжди звідки Він нас вивів і на Кого ми працюємо. Ми працюємо на найкращого Роботодавця!

«І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І покликав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: «Не лякайся! Я Перший і Останній, І Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об'явлення 1:17-18). Наш Бог має ключі від смерті і від аду. Що нам може зашкодити? Ми будемо бачити вічно славу Господа і будемо славити Його. Ми не хвалимось тут своїми чинами, що ми чогось досягли самі в цьому житті. Все, що в нас є – це все дарував нам Бог, тому що без Нього ми ніхто і ніщо. Є Той, Який дарував нам спасіння, Він Перший і Останній, в Нього ключі від всього, Він переміг смерть, Він забрав наші гріхи і простив нам їх!