Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Зміцнися Господом

Олег Савчак

Читаючи історію про Давида, коли мав відбутися останній бій між филистимлянами і ізраїльтянами, в якому загинув Саул і всі його сини, ми бачимо, що Давид теж хотів іти з Ахішем на цю війну проти Саула. Але князі филистимські повстають проти свого царя і кажуть, що Давид під час бою може зрадити їх, що вони не можуть взяти його воювати проти рідного народу. (1 Самуїлова 29). Тому, цар каже Давиду, щоб той повертався додому в своє місто. Слово Боже змальовує  нам досить не легку картину, в яку потрапляє Давид (1 Самуїлова 30:1-25). Так виглядає, що на Давида навалилось все і на раз. Часто, воно так і буває. Давид повертається до сім'ї, а сім'ї нема, повертається до дому, а дому немає, все спалено… Ні дітей, ні жінок, ні худоби, нічого немає... Люди, які звикли до проблем, до труднощів, до боротьби приходять і дивляться, вони шукають якийсь час, вони не вірять, вони не можуть схаменутись, і, все-таки, до них доходить, що це правда.

«І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, і побили Ціклаґ  та спалили його огнем. І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою. І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю» (1 Самуїлова 30:1-3). Повністю все забрано, все спалено. Як реагувати? Ти не знаєш… В думках замішання, немає плану дій, хоча, вони воїни, стратеги, в них є плани, цілі, вони знають що за чим, а тут – розчарування, відчай… Що робити? Куди йти? Куди гнатись? Просто відчай, опустили руки: «І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати» (1 Самуїлова 30:4). Коли людина попадає в депресію, вона плаче, спочатку їй себе шкода, шкода тих людей, яких втратив, можливо, комусь шкода якихось речей… В когось була більша трагедія, а в когось менша… Ти плачеш, плачеш, плачеш… Ти виплакав сльози, а що далі? Нема сил вже плакати. І ми, як правило, починаємо шукати крайнього – хто винен? Ми аналізуємо, чому так сталось. Вони знаходять крайнього – Давида. «І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх…» (1 Самуїлова 30:6). Горе, проблема, трагедія, часто, осліплює нормальних, адекватних людей. Вони стають неадекватними, втрачають здоровий глузд, починають шукати винного, і, як тільки вони його знаходять, хочуть відімстити. Це починається з маленьких речей. Ці моменти – «Ви думаєте…», «Мені здається…», часто, нас затьмарює, робить нас сліпими, ми стаємо неадекватні. І це просто наша точка зору. Це не означає, що Бог так думає. Це не означає, що це є Божа істина, що це є Божа воля. Це просто наша думка, наша точка зору, це ми так думаємо, особливо, коли ми під тиском, коли щось нас переслідує, коли є якісь негативні наслідки чогось. Ми не знаємо до чого дійшло, можливо, вони вже збирали каміння, можливо, погрожували йому, можливо, кричали на нього, осуджували, звинувачували… Напевно, були всякі думки в Давида – «Можливо, я неправий?», «Може, я неправильно вів ці війни?» «Може нам не треба було туди йти, так поступати?.. І в нас виникають такі думки. Ми служимо Господу, робимо добро, ми любимо людей… Стаються непередбачувані обставини і диявол піднімає весь шквал – «Можливо, тобі не треба…», «Можливо, ти не на своєму місці…», «Можливо, ти неправильно зробив…», «Тебе не оцінили, тебе не люблять, не поважають…» І написано, що Давиду було дуже гірко…

Приходить переломний момент: «Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм» (1 Самуїлова 30:6). Є моменти, коли написано, що Господь зміцнив когось, доторкнувся Господь і людина набралась сили. Іван впав, як мертвий, коли побачив Ангела і Господь зміцнив його. Ілля, який вже був знесилений, Ангел зміцнив його, дав йому попити, поїсти, і він потім 40 днів йшов. І таких місць є багато, коли Господь зміцняє. Чому Господь Давида не зміцнив? Чому деколи Він зміцняє, а деколи ні? Деколи, це відповідальність і компетенція людини – зміцнитись. Коли ми, як діти Божі, не, як люди невіруючі (вони чекають, що їх зміцнить хтось, випадок, доля, фортуна, хтось допоможе), ми думаємо все те саме, тільки вже під це підставляємо Бога – я буду жити, Господь мене зміцнить, Господь вирішить всі мої проблеми, але так не стається… А чому Бог в деяких ситуаціях зміцнював, а в деяких – тишина місяці, роки, нічого не відбувається? І, з одної сторони, це є вік, зрілість, духовний стаж. Коли дитина Божа − немовля духовне, Бог її зміцняє, піднімає її. Вона спотикається, жаліється, плаче і Бог відразу піднімає. Це є вік, це є зрілість, коли Бог не спішить, не кидається відразу піднімати, Він чекає щось від нас. Він дивиться на нас, на наш ресурс, наші сили. Бувають моменти, коли людині важко, вона падає, не має сил і Бог може підняти. Але Бог навмисне чекає для того, щоб зміцнити щось в нас, навчити нас, натренувати, до чогось підвести. Бог вчить нас молитись за неіснуюче, як існуюче, молитись вірою, а не жалітись. Якщо ти в чомусь слабкий, молись і дякуй Богу, що ти сильний. Якщо ти відчуваєш якісь страхи і комплекси, піднімай руки і кажи: «Боже, я вільний від комплексів, від страхів!». Якщо ти не відчуваєш на собі мудрості, чи дух лідерства, чи знання і розуміння якихось речей (в сім'ї, бізнесі…), то піднімай свої руки і почни молитись так, неначе ти є герой віри.

Зміцнитись Господом – це означає зробити перший крок, прийняти рішення. Коли Бог зміцняє – це є якась практична, фізична дія з Його боку на нашу адресу. Це називається благодать, коли ти нічого не зробив, не заслужив і Бог тебе зміцнює. Так теж буває часто в нашому житті. Але, коли пройшов час, пройшли роки і Бог вже хоче бачити тебе таким, що вже має ці «духовні м'язи» , а ти чекаєш, поки хтось (люди, чи Бог) щось за тебе зроблять. І Бог просто буде чекати і дивитись…

Бог зміцнює, коли ти реально не маєш сил, коли ти насправді не можеш, коли ти духовне немовля. Бог зміцнює тоді безумовно, без віри, навіть, без молитви, просто зміцнює. Але, коли приходить час, приходить досвід, приходять ситуації, Бог очікує, що ти зміцнишся Ним, ти будеш качати себе, свої духовні м'язи Ним, Господом, але ти приймеш рішення, але ти зробиш перший крок, ти почнеш струшувати з себе цей порох застою, депресії, відчаю, коли нічого не хочеться, коли все дістало, коли розчарування прийшло… Бог в таких ситуаціях очікує, а ми, часто, звинувачуємо Бога, людей.

Коли ти зміцнився Господом, що тоді треба робити? «І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: «Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида» (1 Самуїлова 30:7). Ефод – це був зовнішній одяг священиків розшитий золотом та 12 камнями, які символізували 12 колін Ізраїля. І ще були на цьому одязі урім і туммім, ДОСТЕМЕННО Біблія нам не пояснює, але це були речі, якими запитували в Господа про майбутнє. Тому, Давид попросив принести ефод і дальше запитав Господа, чи гнатись йому за тією ордою, чи ні. І Господь відповів: «Женися, бо конче доженеш,і конче визволиш» (1 Самуїлова 30:8).

Зміцнитись в Господі – це твоя відповідальність. Зміцнитись в Господі – це прийняття тобою рішення, це ти робиш перший крок. Давид запитав. Ти зміцнюєшся Господом, ти приймаєш рішення, ти робиш перший крок, ти питаєш Господа. Деколи це займає час, деколи це може тривати певний час, але ти починаєш жити так, як ніби вже все змінилось, поступати так, як ніби ти листок вже перегорнув.

1 Самуїлова 30:11-15 – вони зустріли єгиптянина. Пан цього єгиптянина викинув його, як собаку, як сміття. Чому? Яка була його вина? Він захворів. Коли Давид зустрів його, там написано і скільки родзинок він дав цьому єгиптянину, і фіг, і води, і хліба, і нагодував… Давид залишився людиною. Коли ти в кризі, коли ти в проблемі, коли здається, що ти не контролюєш нічого, все так погано, ти залишаєш людські якості, ти не сходиш з розуму, ти не починаєш грубіянити всім підряд. Давид нагодував цю людину, він проявив милосердя, він показав свою любов. Видно, що людина дійсно знала Бога, вона була духовна. І, в результаті, як виявляється, він став йому в пригоді. Він показав їм шлях, він привів їх на базу. Давид вступив в битву. Він побив всіх ворогів. Це вже Бог реально включився. Тому що він не міг, маючи таку незначну кількість людей, побити тисячі. І це вже прийшла перемога від Господа. Коли ти зміцняєшся Господом, коли ти робиш перший крок, приймаєш рішення, на якомусь етапі Бог включиться. Колись Він включається раніше, колись пізніше, але Він включиться. Коли Господь бачить твою віру, твоє серце, твою послідовність, на якомусь етапі Він включається. Це була битва Господня, а не битва Давида. Написано, що Давид забирає всіх своїх дітей, жінок, друзів, ні одна людина не загинула. Написано, що вони мали величезну, здоровенну здобич. Виявляється, Бог хоче нас благословити, дати нам здобич. Починалось все так плачевно, але закінчилось тим, що Бог дає здобич, хоче благословити. «І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид! І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: «Це Давидова здобич!» (1 Самуїлова 30:19-20).

Бог приготував для тебе благословіння, але ти вже не немовля, ти вже не дитина. Це вже не лотерея. Ти взяв свій меч, ти відвоював своїх і разом з тим ти заробив і отримав набагато більше.

Коли ми потрапляємо в таку ситуацію і ми знаємо, що ми вже духовно зрілі, ми не просто вчора покаялись, коли ми починаємо роздумувати, як ми можемо зміцнитися Господом:

1. Перестань нарікати і скаржитись. Нічого не змінилось, але ти просто перестаєш на якомусь етапі нарікати та скаржитись. Це перший крок. Це рішення зміцнитись Господом. Ти не чекаєш , коли Господь зійде з неба, ти робиш перший крок.  Давид зміцнився Господом, він зробив перший крок.

2. Подивись на ситуацію з Божої точки зору. Як тільки ти почнеш шукати в Слові, в молитві Його відкриття, Бог тобі скаже, Він покаже тобі ті обставини під іншим кутом.

3. Ти стаєш надійнішим, більш сталим, постійним, загартованим. Це те, що Бог в тобі шукає. Він не просто хоче тебе благословити, швиденько тобі відповісти, дати тобі відповідь, щоб ти просто перестав плакати. Для Нього це не проблема. Бог хоче тебе навчити, накачати тебе духовно, щоб ти став більш зрілим, зміцненим, духовним.

4. Бог хоче дати тобі здобич, нагороду. Він хоче, щоб ти повоював з дияволом проти тих духовних ворогів, для того щоб ти отримав повне благословіння, повну нагороду, і ще хоч на трошки став більше подібним на Христа.

Проповідь в відео-форматі