Ціль: Зрозуміти важливість Слова, захотіти його слухати і навчитись чути Слова Господні.

«О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості. Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам. Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе. Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато! Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їду нові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!» (Ісая 55:1-13).

Господь з перших віршів говорить, що, насправді, кожен для себе повинен поставити пріоритети, якісь цілі, завдання, визначити для чого я живу, що я хочу досягнути в цьому житті, як я хочу служити Богу, працювати, будувати сім'ю… І, дальше, Господь веде нас в наступну таку площину, кажучи, що завжди будуть другорядні якісь моменти, завжди буде багато інформації, багато речей, обставин, які захочуть забрати нашу увагу від головної цілі. Ми живемо в час технологій, в час інтернету, і ми вже цілком повністю в тому. Чим більше ми наповнюємось тим всім, тим більше ми порожніємо від Божого Слова і чогось важливого. І таке враження, що Бог вже знав наперед, і Він вже передбачив, тому Він запитує, чому ви платите великі гроші, час вкладаєте в те, що не хліб, в те, що не ситить, не годує, в те, що не будує, якщо воно відволікає вас від головного. Кожен повинен собі задати це питання – куди я вкладаю свій ресурс, свій час, свої сили? Чи я насичуюсь від того, чи це годує, напуває мою душу спрагнену, чи ні? Так, є моменти, коли ми душевно відпочиваємо, ми хочемо щось подивитись, кудись піти, і це нормально. Але чим ми взагалі насичуємось? Куди ми набагато більше звертаємо увагу, свої думки, бажання і т. д.? Бог акцентує увагу на Слові: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісая 55:11). А вище ми читаємо, що Його думки і дороги набагато вищі від наших думок і доріг. Тому, без шансів, дуже важко дослідити  ті думки і дороги, навіть, в наш час високих технологій і інформації. Але, з другої сторони, Бог дає вихід. Він говорить, що є Його Слово, яке походить з Його уст, і воно назад порожнім до Нього не повертається. Для чого Бог посилає Своє Слово? Бог постійно говорить. Він не мовчить. Бог вивільняє, посилає Своє Слово, але, якщо ми втратили зв'язок, ми не бачимо, не чуємо, і, в результаті, все рівно порожнеча, голод і спрага, і немає відповіді, ми не розуміємо і не знаємо, що відбувається.

Ми, часто, кожен з нас хочемо, щоб Бог нас чув, щоб Бог нас вислуховував. Ми штурмуємо небо кожного дня. З чого переважно складається наш молитва? Скільки часу ми славимо Бога, дякуємо Йому? А скільки часу ми молимось про те, щоб Бог нам щось говорив, відкривав, посилав Слово? А скільки часу ми молимось за нужди, потреби ( за здоров'я, фінанси, роботу, житло і т. д.)? Ми хочемо, щоб Бог нас слухав, ми молимось, деколи, ми постимось, ми прикладаємо зусилля, і ми чекаємо… Але ми хочемо, щоб Бог нам відповів так, як ми це бачимо і бажаємо, в нас є якийсь свій спосіб, свої думки, як ми маємо отримати те, чи інше про що ми молимось. Ми очікуємо і, навіть, якщо це не стається, щось починає з нами відбуватись. Ми ще більше примножуємо молитву, ми ще більше починаємо взивати, ми штурмуємо небо, ми взиваємо, ми кричимо, просимо, молимось.. Потім, проходить ще якийсь час, і ще щось не стається так, як ми очікуємо, як ми хочемо, і тоді, приходить одне з двох – або ми ще більше починаємо стукати, або ми вже заспокоюємось, десь розчаровуємось, опускаємо руки і кажемо: «І що з того?» «Що з того, що ми молились, як Ти не відповідаєш?» З'являється образа на Бога, відчай… Тому, замість того, щоб ще більше примножувати молитву, навпаки, деколи треба заспокоїтись, зупинитись. Є різні місця в Біблії, як спілкуватись з Богом, як від Нього приймати, як слухати. Одне місце Писання каже: «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!» (Псалом 61(62):6). А чому ми не задумуємось, що, якщо Бог мовчить, ми щось не чуємо від Нього, можливо, це Його воля, Його план, можливо, ми в суєті, може, ми бігаємо, не виділяємо часу послухати від Нього… Ми «вистрелили» Йому всі свої думки, бажання і дальше погнали, знову в суєту, знову бігаємо, тривожимось, почекали, Бог не відповів, і знову все по кругу… Але мовчання від Бога – це, як пауза в музиці. Пауза – теж музика. Є багато музичних творів, де паузи збагачують музику. Коли Бог мовчить, не говорить – це не для того, щоб ми розчарувались, образились, це не для того, щоб ми ще більше кричали, або потім, пішли в себе і сказали: «Все! Бог не чує, не відповідає…» Ні, не для того!

Наше життя не є випадкове. Написано, що Бог знає кількість волосся на твоїй голові. Для чого це написано? Для того, щоб ми акцентували увагу, що тим більше Він знає про всі мої дні, всі мої переживання, Він знає все, що я пройшов, чи проходжу, чи буду проходити. Якщо Він знає кількість волосся на моїй голові, значить Він знає, що в моїй голові − які думки, які бажання. Нам треба постійно виходити з того, що Бог Всесильний і Всемогутній, Бог Всезнаючий і моє життя для Нього не є випадкове, спонтанне, якесь неважливе, яке не має значення. Це не так! Бог спас нас, Бог пильнує наші кроки. Так важливо, щоб ми просто навчились, якщо Бог не відповідає, чи ми робимо все для того, чи ми, дійсно, живемо і ходимо праведним життям перед Богом, чи ми стараємось служити Йому, шукати Його волю. Якщо, навіть, ми не бачимо нічого, ми в суєті, в тривозі, не довіряємо Богу, якщо ми цього не знаходимо, і все рівно ми не розуміємо, що дальше… А дальше треба міняти свою молитву. Замість: «Боже, дай..!», «Боже, скільки часу?», можливо, переключитись, спитати Його: «Чи Ти хочеш цього?», «А в який спосіб Ти хочеш мені це дати?», або, можливо, «Поки я цього не маю, що Ти хочеш, щоб я робив, як поступав? От зараз, в тому стані, що я зараз, поки ще немає зцілення, поки я ще не одружився, поки ще немає бізнесу, роботи і т. д.». Ми, деколи, такі зациклені, що ми забуваємо про все. Але дороги і думки Бога набагато вищі, ніж ми можемо собі уявити. Ми ставимо цілі, планки, ми про щось молимось, нам треба зцілитись, нам треба одружитись, нам треба почати бізнес, нам треба, щоб наші рідні покаялись – все це наше обмеження, це наші думки. Ми не можемо заглянути дальше, ми не можемо подивитись у вічність, нам це не дано. Тільки тоді ми можемо це зробити, коли ми будемо в Бозі і Бог нам це відкриє, коли Бог нам привідкриє цю завісу вічності, або майбутнього, духовного,того, що ми не можемо побачити.

Божі плани і дороги вищі. Якщо Бог мовчить, ми перелаштовуємо молитву, ми перестаємо, або ще більше починаємо кричати до Бога. І, часто, коли Бог довго мовчить, ми розчаровуємось, опускаємо руки, і думаємо, що Бог не чує, Бог не відповідає, що Бог не любить нас. Але ми вибираємо інший шлях, Божий шлях. Ми кажемо: «Боже, в тому, що я є, і поки того немає про що я молюсь, що я можу робити? Що Ти хочеш, щоб я робив?»

Ми починаємо все більше і більше розуміти, що Бог є Слово. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Івана 1:1). Бог є Слово. Бог, Який править на престолі, править Словом. Його престол є всюди. Він править всюди, Він – Вічний Пан. Він править і творить Словом. Він посилає Ангелів Словом. Він дає інформацію Словом. Він охороняє нас Словом. Він все робить Словом.

Люди, які розуміють силу слова, використовують це (царі, президенти). Люди, які мають в різних сферах владу оперують словом і ми залежимо від їхнього слова, наприклад, діти залежать від слів батьків, ми, часто, залежимо від слів лікарів. Чому нашим останнім критерієм має бути слово людини? Це означає, що ми навчились довіряти Слову Бога. Якщо ми не поважаємо один одного, ми не шануємо батьків, не поважаємо старших на роботі, в церкві, не шануємо їхнє слово, їхніх авторитетів, ми не навчимось шанувати Бога, поважати Бога і цінувати Його Слово, тому що ми не маємо тієї моделі. Якщо ми вчимось, що є найвищий авторитет, є Його Слово (вже і той сказав, і той сказав, але ще Бог не сказав), так важливо почати звертатись до Нього, по Його Слово. Ми, часто, молимось за благословіння, за здоров'я, за гроші, за сім'ю, за жінку, за чоловіка, але забуваємо про саме головне – молитись про Боже Слово. Написано, що Бог послав Слово і вздоровив їх, і визволив їх від могил їх. Коли Бог посилає Слово – це Слово, як контейнер, а там, всередині, є все, що тобі треба – мудрість, зцілення, гроші, ресурси, але спочатку було Слово. Якщо ми не звертаємо уваги на Його Слово, ми зациклюємось на нуждах, на проблемах, на вирішеннях і на моделях, на методах, як ми це отримаємо, а Слова нема, результат буде розчарування.

Коли Бог мовчить, коли є ця пауза, ми перелаштовуємо свою молитву, починаємо шукати Його Слово, ми вже не шукаємо відповідь, благословіння, ми не шукаємо вирішення нужди, ми переключаємо свій взір на Бога, і ми кажемо: «Пошли мені Своє Слово!». Це не складно. Ми, деколи, боїмось цього, думаємо, що це дуже складно, гіпердуховно, що це прерогатива апостолів, пророків, пасторів. Якщо ми звернемо на це увагу і попросимо в Нього Слова, Він пошле Слово. Бог є Слово. Бог говорить. Він править, керує Словом. Він посилає Слово Своє, Своїх Ангелів, Він править, керує Словом. Нам потрібно часточку того Слова в своє життя. Це Слово може прийти через Біблію, через проповідь, через твої думки, роздуми. Це може бути одне слово, чи одне речення. Слово, яке походить із уст Божих може по-різному увійти в твоє серце. Якщо Бог вищий, Його дороги, Його думки вищі, як небо від землі. Не обмежуйте Бога, не приземляйте Його, не принижуйте Його, не зациклюйтесь на своїх пріоритетах, на своїх нуждах, потребах. Бог є Вищий.

«А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Ми переключаємось з нужд, з хліба, з фінансів, навіть, зі здоров'я, з чогось такого, що для нас надзвичайно важливе і кажемо: «Господь, Твоє Слово є важливіше! Твоє Слово, яке походить із уст Твоїх має в собі життя, вирішення, воно має все, в чому я сьогодні нуждаюсь, і більше того!» Тому, замість того, щоб штурмувати небо, зациклюватись на проблемах, на нуждах, на потребах, розчаровуватись  і злитись на Бога, важливо заспокоїтись, почати шукати Його Слово.

Бог має в Собі життя, воскресіння і вічність. Він має в Собі долю, майбутнє, і Він хоче прийти з Свого виміру, з Своєї висоти, і з Своєї площини. Коли ми це зрозуміємо, ми звільнимось від страждань, нужд і проблем, не в тому плані, що в нас їх не буде, а в плані, що вони не зможуть нас захитати, зруйнувати, розчарувати, тому що ми будемо дивитись вище, на Бога і Його Слово, і пам'ятати, що Бог править з престолу, Бог не суєтиться , не ганяє по небі. Він є Пан, Який все контролює.

«А сотник Йому відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!» (Матвія 8:8). Якщо людина має розуміння авторитету Слова (в армії, в медицині, в сім'ї, в бізнесі), вона поважає свого лідера, свою маму, свого тата, свого керівника на роботі. Сотник був людиною слова, людиною армії, людиною системи, яка розуміє силу слова. І, коли він зрозумів силу Бога, Христа, і каже, що, якщо я говорю слово і мене розуміють, а Ти Бог! Тому, навіщо бігати і панікувати?

Одне Слово від Бога міняє долі, міняє життя. Бог може розвернути реально хід твоєї історії, твого життя в протилежний напрямок, якщо ти почуєш і приймеш Його Слово.

Чому Петро був такий результативний і успішний? «Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях, бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не були з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:17-21). Петро згадує це Слово, яке він чув і це дає йому стимул, силу і владу боротись і перемагати. Ніщо в цьому світі не замінить Боже Слово. Ніщо не дасть нам силу, владу і авторитет, як Його Слово, Його відкриття, як одне речення від Нього, одна думка, одна ідея. І це саме те, що ми повинні в Нього вимолити, випросити, шукати, викопувати. Деколи, це дуже довго і тяжко. Деколи, ти молишся і маєш відразу, а, деколи, ти шукаєш і треба багато часу. Але в тебе є ціль – ти шукаєш Слово, ти знаєш, що Бог є Слово, що одне Слово може змінити долю, життя людей. Ти заспокоюєшся, ти більше не тривожишся, якщо твоя нужда ще не вирішена, якщо не такими методами щось стається, те, що ти очікував раніше, бо ти знаєш, що ти шукаєш головного, що ти хочеш прийняти Слово, яке походить із уст Божих на твоє життя, те, що принесе життя, свободу, зцілення, все те, в чому ти сьогодні маєш нужду.

Давайте навчимось в тій ситуації, поки ми чогось не маємо (поки не прийшли фінанси, не прийшло зцілення, поки не народились діти…), щоб ми заспокоїлись, хай це не править нами, хай це не формує  мою долю, не керує моїм життям і не заставляє приймати ті, чи інші рішення, часто, неправильні. Але, Господь, в тому, що ми зараз проходимо, що Ти хочеш, щоб ми робили? Як ми можемо бути потрібними і корисними  для інших?