Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Бог, що бачить таємне, воздасть явно

Олег Савчак

Є дуже багато місць Писання, коли Бог говорить про заховану, таємну сферу нашого життя. Він є Бог таємниць, Який деколи відкриває ці таємниці, а деколи залишає їх закритими, таємними.

«Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, −  і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:14-16). Світло – це є щось дуже і дуже складне. Якщо взяти, наприклад, науку фізику, то це спектр, промені, воно вимірюється, має заломлення, кольори. Якщо, з іншої сторони, подивитись, що таке темрява, то тут все просто. Темрява – це відсутність світла. Тобто, світло – це похідна. Якщо ми почнемо читати Біблію з Буття 1, то ми побачимо, що на початку Бог створив небо і землю. Земля була порожня і пуста, і темрява була над безоднею. І Бог сказав, коли творив: «Хай станеться світло! І сталося світло.» (Буття 1:3).

Темрява – це незнання, відсутність інформації, відсутність відкриття від Бога. Це сфера, де люди фантазують, придумують релігії, свої шляхи до спасіння, свою правду, свої ідеї. Все це вони роблять в темряві, тому що там панує князь темряви. Він керує тою темрявою, він автор цього. Тільки тоді, коли приходить світло, темрява зникає і всі речі стають на свої місця.

Писання говорить, що ми є світло для світу. Світло, або місто на вершині гори, або світильник не може заховатись, його видно здалека, до нього тягнуться, линуть, прагнуть. Світло – це є те, що притягує, манить.

«Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, − хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:1-4). Тут вжито слово «віддасть», але, якщо подивитись інші переклади Біблії, наприклад, англійський, ми побачимо тут слово «reward» , що означає нагорода. Тобто, Господь нагородить тебе, воздасть тобі, щось тобі дасть явно, те, що ти не заслужив і не сподівався на це.

«А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, «увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися» Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:5-6).

«А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони-бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:16-18). Прочитавши ці місця Писання, всюди ми зустрічаємо слово «нагорода». Ми читали, що Отець нагородить, а тут, що вони мають свою нагороду вже, сьогодні і зараз. В таких коротеньких трьох віршах, три рази Ісус говорить одне й те саме. І це вказує на важливість цієї істини. Ісус говорить про таємні речі і видиму нагороду, нагороду від людей. І дальше, Він залишає це на наш розсуд. Тобто, за якою нагородою сьогодні ми з вами женемось? Від кого ми шукаємо славу і похвалу? Від кого ми сьогодні шукаємо визнання, або признання? Чи ми бажаємо, щоб про нас писали в новинах, знімали якісь фільми? Чи ми щось робимо таємне, що ніхто про це не знає, але ми знаємо, що ми виконуємо Божу волю, що ми слухаємо Бога? Це питання кожен собі повинен задавати щодня. Коли, прочитавши Матвія 6, ми повернемось до Матвія 5:14-16, виникає запитання – яким чином ми можемо поєднати ці речі? Чому в першому випадку Господь говорить бути світлом, що це має бути видно, явно, це неможливо заховати, а в тих трьох інших місцях Писання Він каже приховати це, заховати, не виставляти? І Сам Ісус, інколи, робив чудеса, проповідував, молився за хворих, і Він казав, в одних випадках, йти і розказати всім, а в інших – нікому не говорити про те, що сталось. Якщо ми пороздумуємо над цими місцями Писання, ми побачимо, що, виявляється, є різниця. В тих трьох місцях Писання, де Ісус каже заховати, тобто, не сурмити, не показувати, не об'являти, Він говорить про три речі – милостиню, молитву і піст. Він говорить, що ці сфери потрібно тримати в таємниці. Чому? Взагалі, якщо подивитись з чим Ісус найбільше розбирався, говорячи з фарисеями, коли Він, навіть, жорстко, серйозно говорив, сперечався з ними, фактично, все крутилось довкола цих трьох сфер: милостиня – фінанси, десятини, якась благочинність; їхнє духовне життя – молитва і піст. Ісус, говорячи з ними, докоряв їх, що ті речі, які вони мали б тримати в таємниці, вони саме їх і виставляли напоказ. Ісус не виставляв напоказ Своє серце, Своє духовне, молитовне життя, Свою милостиню. Він, як щось робив, то Він просто це робив. Якщо ми годуємо голодних ( ми знаємо, що Ісус годував, Він помножив хліби і рибу), служимо в тюрмах, сиротинцях, лікарнях, вкладаємо туди своє серце, свої фінанси, ресурси, ми не можемо це заховати, якось втаємничити. Тобто, приходять такі речі, такі моменти, коли всі це будуть знати і бачити, рано чи пізно. Але Ісус говорив до фарисеїв, щоб вони не показували, не хвалились тим, що потрібно заховати. Це таємне, заховане життя – це невидима основа айсберга, це те, що має бути в таємниці.

Ісус дає нам сьогодні таку формулу, або відкриття, що таємні речі мають стати таємними, невидимі речі, які Він називає фундаментальними, які є в основі, якими ми не повинні хвалитись, це є молитва, піст, милостиня. І цей список можна розширити всіма тими таємними чеснотами про які Писання говорить в інших місцях – наші думки, приховані наші мотиви, це те, що ми майже сказали, або, можливо, і сказали в темряві, коли нас ніхто не бачить і не чує. Господь говорить, що це є тайна. Кожен з нас повинен себе спонукати, що ми хочемо мати нагороду на небі від Отця.

Господь говорить, що ми вже є світло, а світло – це є похідна, це те, що не може заховатись. Якщо ми є світло, ми приносимо праведність, Божу правду. Де є суперечка, де люди не знають істину, коли ми приходимо в світлі, в Божій правді, коли ми наповнені мудрістю, несемо Писання, не просто свої здогадки, свої філософії, логічні висновки, коли ми приходимо в повноті Писання, тоді все стає на свої місця.

Фарисеї хотіли світити своїм людським світлом. Вони включали по плоті цей свій «прожектор» (скільки вони молились, скільки постили, як давали десятину, скільки жертвували і т. д.). Для фарисеїв віра в Бога – це була політика (як стати, як сісти, як помолитись). Ісус переводить в духовну, таємну площину і каже, що яке це взагалі має значення скільки ви молитесь, скільки часу ви молитесь. Ісус переводить в таємну площину ті речі, які вони хотіли постійно виставити і каже, що, якщо ви збудуєте основу, фундамент свого будинку, якщо переведете в таємну площину, будете з тим щирі, чесні, ваша любов до Бога буде нелицемірна, ваша молитва буде щира, ви, насправді, отримаєте відкриття, що ви ходите перед невидимим Богом, Який бачить всі ваші невидимі речі (думки, слова, вчинки). Ми, деколи, не думаємо про це і починаємо ходити перед людьми (що люди подумають? А що скажуть? А як я виглядати буду?..)

Бог бачить таємне, приховане. Він дивиться на ті таємні речі, на які ми думаємо, що ніхто не знає і не чує. В чому полягало фарисейство? Вони ховали ті речі, які мали бути явні, і вони таємно жили в неправедності перед Богом. Вони були сповнені заздрості, образи, осудження, злоби, нарікання. Їхній фундамент, їхня основа, невидимі речі були повні гіркоти і обману, але вони постійно виставляли напоказ те, як вони моляться, як вони постяться, як вони чинять милосердя. І потім, Ісус розбиває всю цю теорію і каже своїм учням, щоб вони не вподоблювались до фарисеїв, щоб вони не робили так, як вони.

В міру того, наскільки я буду чесно перед Богом робити ті таємні речі, які ніхто не буде знати (молитовне життя, істинна любов до Бога і до людей) це буде трансформуватись, рано чи пізно, в міру світла, яке буде ставати явним. Твої невидимі, заховані мотиви серця, думки (про себе, про людей, про оточуючих) , які ніхто не бачить з людей, тільки ти і Бог – це формує основи, фундамент, який виросте і стане світлом. Ісус каже, що ви є світло, але міра світла, видима сторона цього світла, наскільки вона світить на людей, які вас оточують, буде прямо залежати від тих таємних моментів, які ви не виставляєте і ніхто про них не знає. І, якщо ми всередині таємно замість молитви, поклоніння, вшанування Бога, молитви за людей, бажання любити, навіть, ворогів, якщо ми з тим нічого не робимо, ми робимо так, як фарисеї, ми повні гіркоти, ми заздримо, осуджуємо, нарікаємо, але ніхто не знає, то, рано чи пізно, воно вийде назовні. Слово Боже говорить, що Бог винесе на світло і все стане явним.

«Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога» (1 Коринтян 4:5). Чому Бог каже не судити? Тому що ми не знаємо таємних думок людей. Ми не можемо по зовнішніх речах (добрих, чи поганих) відразу зробити висновок про людину, потрібен час. Більше того, Бог, навіть, не вповноважував нас бути експертами один одному, робити висновки, хвалити, чи судити. Це прерогатива Бога.

«Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, − чи добре воно, чи лихе!» (Еклезіяст 12:14). Насправді, для нас це має бути таке відкриття, що ми ходимо перед невидимим Богом. Ми не ходимо просто перед людьми. Ісуса цікавить видимий результат твоїх внутрішніх таємних речей. Якщо людина молиться, насправді, щиро, ефективно, то результат буде – милосердя, любов до людей, любов до ворогів, якісь християнські чесноти, плоди. Це неможливо, коли ми не будемо проводити час з Богом. Як Церква, ми маємо бути, як світильник, як світло, яке служить, яке в різних сферах діє, яке повне добрих плодів (милосердя, співчуття і т. д.), але, як віруючі, як ми до того дійшли, кожен з нас – це є таємні речі, ніхто того не виставляє. Господь хоче побачити результат.

Проповідь в відео-форматі

ddd