Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Страждання – це благословіння, чи прокляття?

Роман Файніцький

Страждання – це благословіння, чи прокляття? Часто, страждання приходять в наше життя. І вони викликають конфлікти всередині нас – що це? Чому? За що? Як на це реагувати?

Читаючи Повторення Закону 8:1-20, ми можемо знайти відповіді на багато питань. Труднощі, з якими стикнулися євреї в пустині, від кого прийшли? Невже, євреї вибрали самі шлях по якому їм йти? Вони самі прийшли до Червоного моря, де вони потрапили у тупик? Вони самі пішли місцями, де не було води і їжі? Невже, вони самі це вибрали? Хто їх туди повів? Труднощі від кого прийшли? Чи можемо ми допустити, що, все-таки, Бог ввів їх в це і вони, реально, почали страждати? Чи було це навмисно? Чи могло б бути все по-іншому? В даному місці Писання, Бог каже, що сорок років Він їх водив, щоб випробувати, щоб впокорити. Він морив їх голодом, і, з іншої сторони, годував їх манною. Він вводив їх в ці страждання. І вони реально страждали… Бог каже, що проводив тебе по одній причині – в Нього була кінцева ціль цього всього. Він вів тебе в землю, де тобі буде дуже і дуже добре. Бог каже, що просто боїться за те, що, якщо ти зараз не зробиш ніяких висновків, в цих труднощах і стражданнях, якщо ти зараз не навчишся шукати Його лиця і довіряти Йому, то ти, ввійшовши в цей край, забудеш про Нього, залишиш Його. Тому, якщо сьогодні людина в стражданнях не може триматися Господа, не може шукати Божого лиця, то, коли приходить благополуччя, вона тим більше забуде про свого Бога. Страждання не є причиною, щоб лишати Бога. Господь, навпаки, використовує страждання, щоб пригорнути людей до Себе, щоб в тих стражданнях, в тій безвиході  вони горнулися до свого Господа.

Страждання зривають завісу за якою відкривається реальність – реальність твоєї віри, твоєї вірності, реальність твоїх слів, твоїх заяв, реальність всього того, хто ти є насправді. Без тих страждань, якихось утисків ми живемо в ілюзіях, самі собі малюємо неправдиві картини, нам би хотілося, щоб так було.

Ми дивимось на те що відбулось з апостолом Петром (Матвія 26:31-35). Петро каже, що, навіть, якщо всі відречуться від Ісуса, він ніколи. І він хотів би, щоб так було. Він щирий в цьому, але це була ілюзія. Реальність була іншою. Коли він опинився в цих обставинах, коли страх його сковував, ми бачимо, що він поступив зовсім по-іншому. Ці випробовування, ці труднощі відкрили реальність Петра, реальність його слів і заяв. Кожен з нас може згадати себе в таких ситуаціях, коли ми щось говорили, обіцяли, заявляли,  щось проголошували, але приходили непрості обставини, які вимагали того, щоб ми виконали те, що ми заявляли, говорили, і ми бачимо, що не завжди виходило так зробити. В таких ситуаціях ти можеш реально оцінити себе – хто ти є насправді? Який ти є насправді?

Утиски, страждання приходять від Господа. Бог не карає, не посилає хвороби, але Він дозволяє якимось речам приходити в наше життя, щоб розкрити нас, щоб ми, навіть, самі на себе подивились хто ми є насправді,і дали адекватну оцінку собі, своєму християнству, собі, як служителю – який твій настрій, твоє відношення? Чи дальше ти продовжуєш вірити? Чи дальше ти бачиш те слово, яке Господь тобі вклав в твоє серце?

Бог дав обітницю євреям від початку: «Я введу тебе в край обіцяний…» Але, коли вони почали йти, і труднощі на їхньому шляху почали опинятися, вони перестали хотіти в цей обіцяний край. Вони вже не хотіли нічого. Єдиний вихід, який вони бачили – це повернутися назад. А як же край обіцяний? А як же жити в домах, які вони будували, і їсти з виноградників, які вони садили? І брати з комор, які вони наповняли? Невже, це не мотивувало їх йти вперед? Ні, не мотивувало… Страждання показали їх насправді.

Страждання оголюють нас, знімають з нас маски. Людина може ховатися до часу, поки її добряче не притисне. Коли ж її притискає, вона починає відкривати своє істинне лице – те, хто вона є насправді. Коли ми починаємо бачити себе такими, як ми є насправді, нам аж страшно стає. Але в цьому є благословіння, або благо, тому що ти бачиш, що треба робити, це смиряє твою душу, і ти розумієш наскільки сильно ти потребуєш Бога, Його прощення. Тоді, Христос, Його жертва, Його благодать така актуальна стає для тебе, по тій причині, що ти бачиш, що ти настільки слабкий, настільки не вартий цього всього. Бог оголює нас через страждання, щоб ми побачили реальність нашу. Часто, приходять обставини, коли ти нічого не контролюєш, нічого не можеш зробити, ти не можеш на них повпливати (ні силою, ні грошима, ні знайомствами). І це реально змінює нас. Ми бачимо це і в Петра, який зарозумілий, самовпевнений, і, коли він попадає в такі обставини, він відрікається свого Господа. Це настільки жахливо, коли ти знаєш, що ти тільки що відрікся свого Господа, Якому ти ще кілька годин тому клявся в своїй вірності. Уявіть собі, як дальше продовжувати жити? Як дальше прийти до тих братів, які знають, що ти відрікся? Як дальше дивитися їм в очі? Як дальше себе вести, як лідер? Уявіть собі, які емоції, страждання переносить Петро, що відбувається в його душі… Це просто крах, Коли ти усвідомлюєш, що ти наробив і як, взагалі, це можна тепер виправити. І, коли вони пливуть в човні (вже після всіх цих подій), Петро впізнає Ісуса, Який сидить на березі, і написано, що він стрибає в море, починає плисти до Нього, не чекаючи поки човен припливе. Що він хотів сказати? Тому що, коли він виходить на берег, він не говорить нічого, він просто сідає зі всіма і мовчить… І, коли Ісус запитує його, чи він любить Його, Петро відповідає: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» (Івана 21:15). Тоді, Ісус ще раз запитує його те ж саме, і знову чує: «Так, господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» (Івана 21:16). Ісус втретє запитує його, і тут, Петро вже згадує собі свої заяви і каже: «Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» (Івана 21:17). Йому знову стало страшно за свої слова, тому що він зрозумів, що не все так, як здається, просто і легко. Для Петра це стало хорошим уроком в його житті, що впокорило його душу, де амбіції, його самовпевненість були знищені через ті обставини, які він пройшов. Чи міг Господь якось відвести його від цього, щоб він не проходив це? Напевно, міг би… Але Петро залишився б таким самим. І справа не в тому, що Бог так зробив навмисне. Ні! Характер Петра був такий, тому це було неминуче. Його характер до цього ж його і привів. Він сам собі спричинив ці всі речі.

Страждання руйнують всякі невідповідності – наших слів і наших дій, того, як ми собі думаємо і як воно є насправді. Нам потрібно пройти якийсь шлях і якісь обставини мають впливати на нас так, що ми повинні бути вигартовані, як, наприклад, Авраам. Нас страшить реальність, те, хто ми є насправді. Але, якщо ми не будемо зустрічатись самі з собою і розбиратись з собою, дальше нема руху. Якщо, всякий раз, ми будемо ховатись за щось, дальше немає розвитку, руху. Але тільки, працюючи самим з собою, зустрічаючись сам з собою, ми можемо кудись рухатись. І інша сторона – ми не може по-іншому зустрітись самі з собою, в нас чомусь не получається це. Проходить час, коли все добре, і ми знову обростаємо чимось. І потім, ми знову повертаємось до того самого.

Страждання мають здатність укріпити нашу віру, або відкрити просто її відсутність. Всякий раз, в стражданнях ми набираємось сил, ми укріпляємось в своїй вірі, в своїх словах, в тому, в що ми віримо, або просто вони відкривають те, що, насправді, нічого немає, ніякої віри. Оптимізм – це не віра. Амбіції – це не віра. Віра – це здатність стояти в Божому Слові, коли все не так, як тобі здається. Складні обставини або укріпляють нас ще більше в нашій вірі, або ми просто розуміємо, що нам щось потрібно, в нас нічого немає.

Страждання, або утиски виробляють в нас стійкість. «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Якова 1:2-4). Точно те саме пише Петро: «Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше  за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа» (1 Петра 1:6-7). Якщо більше немає чим тішитись, то тіштесь випробуваннями. Наша віра проходить через ці «обжарки» в тих обставинах, в яких ми живемо. Коли дорогоцінне золото проходить вогонь, воно набуває ще кращої якості. І чим більше ти «обжарений», тим якісніший ти.

Господь не бажає нам зла. В Нього є інші цілі. Він виховує Своїх дітей, що ми бачимо в Писанні: «А до того, ми мали батьків, що карали аше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» (Євреїв 12:9-11). Проходячи через це все, ми кажемо: «Який добрий Бог, Який допустив це все в моє життя!», що Він не залишив мене таким, як я є, але Він зглянувся наді мною, щоб виправити мене, щоб підняти мене, щоб не дозволити мені йти цим неправильним шляхом.

Ті страждання, або те, що відбувається в нашому житті, впливає на людей, які є довкола нас. «А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно» (Филип'ян 1:14). Люди дивляться на нас. Вони бачать нас, коли ми радіємо і, коли ми в смутку. Вони бачать обставини в яких ми є і як ми їх проходимо. І з цього вони роблять певні якісь висновки для себе, або чогось вчаться, коли, дивлячись на тебе, бачать, що ти не здаєшся, не ламаєшся, не прогинаєшся під ці обставини, але ти продовжуєш йти в тому, в чому ти є, радіючи. І вони розуміють, що це не кінець, що ці проблеми, чи хвороби − це не кінець.

Є обставини, яких ти не можеш змінити. Вони не змінюються, коли хтось за тебе помолився, чи поклав на тебе руки. Є речі, які ти повинен пройти, де треба просто впокоритися, просто заспокоїтись. Інколи, потрібно просто прийняти ті обставини, які в нас є, і продовжувати рухатись, навіть, в своїй немочі – бути служителем, проповідувати про віру, про Божу силу, молячись за інших людей, бачачи, як Бог зціляє їх, продовжувати рухатись. В цьому і є сила.

Коли приходять страждання, утиски, тобі здається, що ти якийсь не такий, або, що ти щось робиш неправильно. І ворог з'являється тут, як тут, обманюючи тебе, згадуючи все, що ти робиш неправильно. Ти все життя будеш робити щось неправильно. Заспокойся, змирися з цим! Це не дає нам, звичайно, повід, щоб жити бездумно. Павло каже, що він все може в укріпляючому Христі Ісусі. Павло такий сильний, він іде дальше, його б'ють, катують і він каже, що в цього всього є причина, чому це так є – тому що є Хтось, Хто його підкріпляє і Йому Ім'я – Ісус Христос. Тому, сьогодні є причина, чому ми рухаємось далі, щось відбувається з нами – є Хтось, Хто нас укріпляє в цьому всьому.

Ісус каже, що пошле Духа-Утішителя, який буде утішати вас. В чому утішати? Невже, будуть обставини в яких нас потрібно буде утішати? Так! Інакше, не треба би був Утішитель. Якщо б тебе не треба було спасати, не треба було б Спасителя. Якщо Він є, значить це є. Є Хтось, Хто нас укріпляє в цьому всьому. Тому, наша відповідальність – горнутися до Господа, навчитись в наших стражданнях, і в тих обставинах, в яких ми є, тулитись до нашого Господа в своїх молитвах, закриватись, шукати Бога в цьому всьому. Не нарікати на свою долю, на себе, не шукати крайніх, а шукати Бога, аналізуючи те, що відбувається з нами, вникати в себе, зустрічатись самим з собою, і знаходити в собі сили продовжувати іти далі, не зупинятися. Тоді, це все відступить. «Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось» (Євреїв 12:12-13). Найдіть в собі сили вирівнятись, перестати себе засуджувати, не шукайте крайніх. Знайдіть в собі сили шукати Господа. Бог контролює все. Хай кожен з нас дасть відповідь на питання – страждання –  це благословіння, чи прокляття? Вибирати вам… І так, як ви виберете, так ви будете до цього відноситись, так ви будете на це реагувати, і такі результати з цього всього ви будете мати.

Проповідь в відео-форматі