Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Доленосні рішення

Олег Савчак

Наскільки важливо є в нашому житті, коли ми стоїмо перед тим, чи іншим вибором, прийняти правильне рішення? Ми завжди приймали, приймаємо і будемо приймати важливі, доленосні рішення, тобто, ті, які будуть впливати на нашу долю. Ми є вільні вибирати. Бог нас такими створив. Для того, щоб правильно вибирати нам треба знати Бога і ходити з Ним, тому що люди без Бога приймають неправильні доленосні рішення. Вони, часто, повертають не туди куди потрібно, приходять не до того, де би мали бути, потім, переживають не те в своєму житті, що мали б переживати, розчаровуються, і, як наслідок, багато з них закінчують невдало своє життя.

Є рішення, які ми приймаємо щодня і ми їх не можемо назвати доленосними (що купити поїсти, що одягнути і т. д.), але є вибори такі, які відгукнуться через рік, чи через 10, чи, можливо, навіть, через 50 років. Тому, дуже важливо ті кроки робити правильно.

«І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: «Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє». І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув» (Йона 1:1-5). Ми бачимо в контексті, що Йона знав Божу волю.

Ми молимося кожен день молитвою «Отче наш…», але ми молимось нею, як шаблоном, як планом, розширяючи її, беручи до уваги її головні пункти – про волю Божу, про прославлення, про захист, про хліб щоденний… Багато людей моляться тією молитвою, але, насправді, вони не питають про волю Божу, вона їм не потрібна. Люди міняють роботу, ідуть навчатись, переїжджають в інші країни, приймаючи рішення без Бога, Його волі, дають записку на Службу Божу, щоб Бог вдогін поблагословив їх в дорозі. Так робить переважна більшість людей. Ми молимось не тоді, коли вже прийшла пора вибирати, а ця молитва «Отче наш…», пізнання Його волі, щоб це стало для нас щоденним хлібом, щоб це був для нас такий щоденний вибір, як стиль нашого життя, коли ми вчимось вибирати Божі речі в нашому житті.

Йона знав Божу волю. Якщо ми в Завіті з Богом через хрещення, через причастя, через Церкву, тому, рано, чи пізно ми будемо знати Божу волю. Можливо, не час ще знати її. Ми приходимо до Отця через Христа і ми черпаємо від Нього всю повноту, ми беремо всі обітниці і благословіння, що нам потрібно через пізнання. Ми говоримо про те, коли людина свідомо, знаючи волю Божу, вибирає  іти в інший бік, як Йона з причини страху, з причини якихось обставин. Потім, приходять проблеми, утиск, трудність, страждання, кризова ситуація, і не тільки в його житті, але і в житті тих людей, які були з ним. Дальше, знову той самий Йона перед вибором – образитись на Бога, тому що люди в кризових ситуаціях поділяються на дві категорії – одні щось вчаться, вибачаються перед Богом, каються, визнають, щось хочуть змінити, і інші – ідуть дальше, вони ще більше озлоблюються замість того, щоб впокоритись перед Господом, що вони від Нього відійшли, відпали від Його волі.

Йона знову перед вибором. Він не питає чому так відбулось, він розуміє, що він свідомо вибрав не той напрямок, його життя в даній ситуації рухається не в тому напрямку. Він кається, визнає перед Богом свою помилку, свій гріх, і написано, що Бог наказав рибі і вона його випльовує на суходіл, починається друга серія, другий шанс.

Деколи, ми ще можемо чути, що є певна доля, і, коли людина не в тій долі, не в тій волі, вона відходить, відпадає, то вже все пропало, вона вже не може повернутись назад, і вже тепер її життя другосортне. Це не так! Життя з Богом – це, як квітуче, широколисте, багатогілкове, великокронне дерево. Бог дійсно має для нас волю, долю, Свій план, але в тому плані Він дає нам таку велику левову частку для вільного ходу. Вже там, в тій долі Він заклав місце для помилок, навіть, якихось проблем, падінь, в когось, можливо, було, навіть, відступлення. Бог закладає, дає нам цей вибір, якщо, навіть, ми десь помилились, зробили щось не так, ми маємо право на покаяння, на повернення, на визнання своїх провин, на повернення до Бога.

Йона вибирає правильне доленосне рішення і речі міняються, хоча, серце, як ми бачимо дальше, не змінилось абсолютно. Тобто, доленосне рішення ми можемо прийняти правильне, але і дальше після цього рішення Йона засмучується, виставляє претензії до Бога, сперечається з Ним. Десь в глибині душі Йона хотів покарання для тих людей, тому що це були їхні вороги. Ми не маємо права злорадствувати, насміхатись над ворогами. Біблія вчить благословляти, а не злорадствувати. Коли ми починаємо злорадствувати, насміхатись, ми віддаємо своє серце сатані і через якийсь час ми можемо стати подібними до них. Ніколи не бажайте зла, покарання, якогось прокляття, тому що ми втрачаємо тоді мир, своє серце, тому що ми віддаємо його в роботу сатані. Потім, ми, навіть, і не помітимо, як будемо наповнені гнівом, осудженням, бажанням помсти. А якщо ми хочемо зберегти мир, любити друзів і ворогів, і домашніх своїх, і далеких, тоді, ми повинні слухати Бога, так, як Він вчить. Біблія каже, що, якщо ворог твій голодує, то нагодуй його, якщо прагне, то напій його, бо, чинячи так, ти згортаєш гаряче вугілля на його голову. Це відкриті двері для дружби, для покаяння, для змін.

Є доленосні рішення, які ми приймаємо з холодним розсудком, витримавши паузу, подумавши, помолившись. Це не було спонтанно, ніхто нас не підганяв, ніхто не давав нам декілька хвилин, ми мали час, ми про це думали, молились. З Йосипом все було абсолютно по-іншому.

«Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання. І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно. І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього. І сказав він до них: «Послухайте но про той сон, що снився мені. А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму». І сказали йому його браття: «Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над ними?» І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: «Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені». І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: «Що то за сон, що снився тобі?Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?» І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова» (Буття 37:2-11). Йосип доносив на своїх братів. І ми його не засуджуємо. Можливо, це була якась безбожність, якісь гріхи і для нього було дивно, як так можна жити. Він це робив в своїй щирості. Але із сторони батька – це вже було неправильно. Це вже інший тип виховання був. Написано, що він любив Йосипа понад усіх. Чи це правильно? Ні! Одяг у нього був кращий, відношення до нього було краще і, як результат, його ненавиділи. Чим дальше, тим більше брати ненавиділи Йосипа. Сімнадцятирічний молодий чоловік, а вже стільки має ворогів, вже стільки ненависті проти нього, несправедливості. Тому, в 17 років його життя вже було нестерпним. Тому, з однієї сторони, в цей період його життя ми бачимо покликання, сни, пророче слово, і з іншої сторони – купу ворогів.

«І Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізраїльтян, що звели його туди. І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина. І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його. І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господню в усьому, що він мав, у домі й на полі. І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду» (Буття 39:1-6). Через цю ненависть Йосипа продають в рабство. Ми бачимо, що Йосип не вибирає цього. Якщо Йона вибирає, він слухає Бога і робить свідомий крок (він молився, думав і прийшов до доленосного вибору не в той бік, проти Божої волі), то з Йосипом абсолютно по-іншому. Так, він нажив ворогів. Так, ми не знаємо правильно він робив, чи неправильно, коли ділився своїми снами. Бог йому не казав іти і розказувати сон про братів, чи про батька. Це не був сон про братів, чи про батька. Це був сон про нього, слово йому. Так, цей сон включав і батька, і братів, але це не було слово для них. Коли Йосипу Бог говорив, Він говорив йому і йому потрібно було роздумувати.

«І сказав фараон Йосипові: «Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе». І сказав фараон Йосипові: «Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу вісонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчя його: «Кланяйтеся!» І поставив його над усім єгипетським краєм. І сказав фараон Йосипові: «Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім». І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край» (Буття 41:39-46). Йосип стає прем'єром в Єгипті. 13 років проходить від того моменту, коли він отримав слово від Бога і коли він став керівником Єгипту. Але через 13 років слово від Бога ще не виконалось. Проходить ще 9 років (7 років успішних і ще 2 роки голоду), коли брати реально поклонились перед ним. Разом це пройшло 22 роки від часу, коли Бог дав йому слово і до часу, коли цей сон повністю виконався.

В чому полягав вибір Йосипа? Воля Божа була, щоб Йосип був в Єгипті, щоб він став начальником, щоб спас Ізраїльський народ від голоду. В Бога є дуже багато шляхів. Бог має волю, долю, план на наше життя, але там Він включає вже всередині і похибку, і якісь наші неправильні рішення. Він вкладає туди час нашої реакції, можливість покаятись і навернутись. Свободу і право вибирати ти маєш завжди, якщо ти в Христі.

Йосип не мав можливості, як Йона вибрати доленосне рішення (повернутись направо, піти кудись, чи поїхати). Хтось це рішення зробив замість нього. В даній ситуації брати вибрали замість нього зробити його рабом за 20 срібних монет. Потіфар зробив це рішення замість нього – купити його, зробити своїм рабом. Жінка Потіфара зробила це рішення замість нього – набрехати на нього. Потіфар зробив це рішення – запроторити його до в'язниці. Тому, не просто 22 роки пройшло, поки здійснилось Боже Слово, а 22 роки за мінусом тих останніх 9 років – це були страждання і проблеми. В чому був його доленосний вибір? Це вибрати Бога, вибрати слухатись Бога, не ображатись на Нього. Ми ніде не читаємо, що Йосип був повний ненависті, непрощення, бажання помсти.

Навіть, коли здається, що ти вибору не маєш, хтось зробив замість тебе вибір, візьми на озброєння цю тезу – свободу і право вибирати ти маєш завжди, навіть, якщо весь світ, обставини говорять, що за тебе вибрали, ти більше не маєш вибору. Це неправда!

Йосип зрозумів, що в утисках ти маєш вибір – нести світло, нести Христа. Як ми реагуємо? Як ми молимось? Як ми говоримо про людей? Люди спостерігають чим ми наповнені, чи ми такі самі, як інші, чи ми відрізняємось, ідемо проти натовпу.

Ми завжди маємо вибір. Ми завжди вільні в Ісусі Христі. Навіть, якщо хтось страждає, хтось в тюрмі, хтось в лікарні, хтось в якихось обставинах, які він не вибирав і яких не хотів, і диявол каже, що все пропало − не вір! Це обман. Саме в тих обставинах ти маєш вибір. В тих обставинах ти є вільний.

Йосип проходить свої 22 роки, брати йому поклоняються, сон здійснюється. Брати його бояться, думають, що він відімстить, вб'є їх, і він говорить ключові слова історії про Йосипа: «А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасенних. І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського» (Буття 45:5-8). Тобто, Йосип робить відкриття, аж тепер приходить це розуміння. Не завжди, коли ми отримуємо слово від Бога, коли ми думаємо про доленосний вибір, ми розуміємо Божий план, Його волю. Ми можемо тільки догадуватись, думати, що ми знаємо, розуміємо. Ми не знаємо через що пройшов Йосип, але потрібно було 22 роки, щоб в серці його щось відбулось.

Цей доленосний вибір ми маємо завжди. І як би це не виглядало, або це, як в Йони – ми робимо крок наліво, або направо, або ми взагалі ні на що не впливаємо, здається, що всі за нас порішали і вибрали. Не вірте цьому. Прямо в тій ситуації ми маємо вибір, свободу, ми можемо приймати рішення.

Авраам посилає свого слугу (раба) вибрати для Ісака дружину (Буття 24).  Доленосні рішення ведуть до доленосних зустрічей. Якщо ти людина, в голові якої є бажання вибирати правильно, рухатись послідовно за Богом, вибирати Божі речі, бути христоцентричним, Його воля для тебе є головна, молитись про це, то рано, чи пізно Бог дає доленосні зустрічі. Цей раб ішов з ціллю, з завданням від пана – привести дружину для Ісака. Коли в нього був Божий вибір, Божа мета, він прийняв доленосне рішення, вибрав послухатися, і, як результат, ця доленосна зустріч. Бог дає на шлях людині ці Божественні зустрічі, тому що людина хоче чинити Його волю, вона про це молиться, йде з тим, вона не втікає від Бога, як Йона.

Бог буде давати доленосні зустрічі, доленосних людей, доленосні пропозиції в служінні, в бізнесі, в стосунках, якщо ти людина доленосного вибору, якщо ти про це молишся, не здаєшся, не зупиняєшся, якщо ти бажаєш виконати Його волю, якщо ти в своїх молитвах чистий, якщо ти ніколи, як Йосип не здаєшся, не зупиняєшся, не зламуєшся.

Проповідь в відео-форматі