Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Навчись бути задоволеним

Олег Савчак

Незадоволення наших потреб і нужд, часто, веде до кризи, до розчарування, депресії, розлучень, сварок.

Яка різниця між нуждами і потребами дитини і дорослої людини? В дитини так само, як і в дорослих людей є нужди і потреби. Як дитина, так і дорослі хочуть задоволення і виповнення цих нужд і потреб. Для дитини перепад її бажань від кризи до радості займає кілька секунд, просто треба знати чого потребує дитина в той, чи інший момент, щоб вчасно їй це дати і нічого не переплутати. З дорослими людьми теж щось схоже, але трішки вже не так. Ми вже мудріші, в нас вже більший досвід. Пару секунд вже так не вирішують наше задоволення від того незадоволення, яке ми мали. Це вже займає набагато більше часу, щоб виконати наші нужди і потреби. Розглянемо кілька моментів:

Задоволення. Наскільки важливо його мати і мати його правильне? Де його брати? Навчитись! В Бозі і з Богом ми можемо навчитись всьому, що потрібно для життя і побожності через Його Слово.

Наша різниця з маленькими дітьми полягає в тому, що для них помінялась ситуація – їм вже добре, а в дорослих, коли проходить час і ми вже довший час з Богом, ми повинні пройти процес навчання, ми маємо вчитися від Господа. Це є процес навчання. Церква – це є школа життя. Ми вчимось жити, поступати, служити Богу, будувати сосунки з людьми в сім'ї, в церкві, на роботі, навчитись жити в мирі з людьми, миритись з ворогами, прощати кривдників. Тому, це не просто миттєво щось змінюється, але це є процес навчання.

Біблія багато говорить про мудрість, розважливість. Ми читаємо про учнів, які вчились 3 роки, коли вони ходили з Христом. Також ми читаємо про Біблійні школи, коли Христос вже вознісся, вони ходили на 3 місяці, на пів року, на рік, щоб вивчати Боже Слово, вчитись чого Бог хоче для них.

Деколи, ми переживаємо Бога на рівні відчуттів – нам добре, ми радіємо, чи плачемо, ми відчуваємо, як Бог любить нас. Інколи, коли служіння закінчується, чи конференція, ми не відчуваємо весь час Бога на такому фізичному, чи емоційному рівні. Ми не відчуваємо постійно таку благодать, любов, тепло. Приходить понеділок, якась проблема, якийсь конфлікт, сварка і, здається, все, та наша доброта вчорашня випарувалась. Нас починають нервувати люди і ми вже знову не знаємо що з тим робити, де брати те задоволення.

Дуже важливо, щоб ми мали правильне, збалансоване розуміння між духовним пізнанням, відкриттям Бога, коли ми поклоняємось Богу, відчуваємо Його, коли ми отримуємо якісь відкриття і між простим , банальним, земним досвідом нашого життя з людьми. Є люди, які весь час говорять про молитву, про пізнання Бога, про якісь духовні речі, а коли приходиться до життя, до реальності, в них є гнів, непрощення, якісь прості, елементарні речі, що, здається, вони не пристосовані до життя. Інші, можливо, менше говорять про якісь духовні речі, небесні, величні, але, з другої сторони, з людиною є про що поговорити, вона завжди послухає, вона несе мир, любов. І що важливіше, головніше? Ми повинні навчитись бути збалансованими, служачи Богу, пізнаючи Христа,  щоб ми не стали вже настільки космічними, що аж відділились від земного і, навіть, не розуміємо земні, людські речі. І, з іншої сторони, щоб ми не були плотськими людьми, які не думають про небесне, а які думають лише про земне. Має бути здорова, золота середина.

Коли ми говоримо про задоволення, то де його черпати? Що є наше джерело? Що є наш мотиватор, наша ціль? Що нас підштовхує? Що нас запалює, заохочує? І тут, кожен має бути чесним, перш за все, перед Богом і перед собою. Що мене мотивує? Яка моя ціль? Чи просто задовольняти постійно свої нужди, потреби, деколи, навіть, за рахунок когось, чи, все таки, десь там глибоко в нас є цей стержень, коли ми прагнемо найперше шукати Божої правди, Божого Царства і все решта нам добавиться.

Апостол Павло пише до филип'ян послання із в'язниці (Филип'ян 4:4-13). Він знаходиться в важких, скрутних обставинах ( не доїдає, не досипає, в сирості, час від часу його б'ють). Немає багато радості, задоволення, щастя, коли людина в в'язниці, чи не так? Апостол Павло дає тут прості, золоті рецепти для своїх учнів. З однієї сторони, він пише їм науку, а з іншої – показує їм себе. Він не пише їм просто теорію.

Деякі речі ми мусимо пережити. Мудрість полягає в тому, що, якщо ми з чимось не згідні, чи думаємо не так, як хтось – не сперечатись, не доказувати, не «вилазити із шкіри», а навчитись довіряти Богу і час розставить все на свої місця. В Бозі можна навчитись всього. Для того треба час, процес. Християнське життя, церква Божа – це є школа, процес навчання. Тому, так важливо бути в Церкві, в Слові, в молитві, бути постійними, стабільними.

Приймайте слово служителів, як Слово від Бога. Не блокуйте своє серце, не закривайте його від благословінь.

Павло пише лист з тюрми, коли фізично він нічого не має, коли він обділений, обмежений. І саме цю ситуацію Дух Святий використовує для того, щоб вчити нас. Коли людина, яка все має хоче підбадьорити ту, якій погано, то та, якій погано каже: «Тобі добре казати… Ти мене не розумієш…» Але буває ще й по-іншому. Коли людина, з іншої точки зору, хоче донести щось і переконати, як це добре, як вона має, а ця дивиться і бачить, що, або плоди не такі, або життя якесь не таке і це також не впливає, не міняє нічого.

Слово Боже унікальне. Ми, перш за все, на нього рівняємось, незважачи ні на що. І вже тоді, ми дивимось на життя, на приклад, зразок тої людини через яку це Слово звучить. В даній ситуації – це апостол Павло. Він веде їх до того, що має – не до тюрми, не до обмеження, не до проблем, а до внутрішнього стержня, до внутрішнього задоволення. Чому це важливо? Тому що це збереже нас в час важкий, в кризу, в проблемі.

Бог створив нас за Своєю подобою. Він вклав Свою природу в нас. Все Його вчення, стосунки з нами стосуються нас напряму, тому що Він є Автор, Він є Джерело. Якщо Він є Джерело, Він знає наші потреби, Він знає нашу душу, наше сумління, наші потреби.

Павло тут показує, що одночасно можна бути задоволеним і в стражданнях (відчувати якісь страждання і болі людей), і не залежати від них, щоб тебе не кинуло в якусь депресію, страх, чи безвихідь.

1. Радість. «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Филип'ян 4:4). Павло відділяє божественну радість від радості земної, радість від захоплення, або від людського задоволення. Він говорить, що радість є в Господі і вона не повинна залежати від обставин зовнішніх. В Бозі це не зробить нас мертвими, формальними, пластмасовими, але це захистить нас від падіння і розчарувань. Не обов'язково, щоб нам було добре – радіти і, щоб нам було погано – сумувати і бути в депресії. Радість – це є стан душі, це є внутрішнє задоволення, захоплення тим, що ти пізнав Бога. Це не просто те, коли ти радієш, тому що ти щось маєш, ти чогось досягнув, ти радієш з того, що ти пізнав Бога, з того хто ти є в Ньому, що ти в Ньому маєш, ти радієш через спасіння. Через призму радості ти більше помічаєш Божих позитивних речей, ніж негативних. Людина може бути багата, здорова, мати гроші і ходити в депресії, не мати задоволення, не мати радості, тому що диявол показує завжди щось негативне. Диявол майстер того, щоб кілька негативних речей підняти вище тих багатьох позитивних, затуманити, щоб людина ходила в депресії. Людина зациклена на тому, чого в неї немає. Це переважує всі позитивні речі і людина впадає в депресію, у відчай. Тому, люди, які сьогодні мають все, постійно щось шукають, не мають стану радості, задоволення. Без Бога його просто не існує.

2. Лагідність. «Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!» (Филип'ян 4:5). Слово «лагідність» для перекладачів є дуже важким, тому що має дуже багато значень і відтінків. З грецької мови на англійську це слово перекладається, як  м'який, добре вихований, скромний, стриманий, добрий, терпеливий, великодушний. Греки самі пояснювали це слово, як справедливість, або щось краще, як справедливість.

Ісус був лагідний, але Він був і справедливий. Деколи, ми, як люди хочемо бути лагідними, добрими і тоді, кажемо, що хтось нам «вилазить на голову», або, навпаки, хочемо бути жорсткими, твердими і тоді нас лякаються. То як правильно? Як знайти міру лагідності? Христос мав цю збалансованість, тобто, справедливість, лагідність і милосердя все в одному. Закон не міг цього дати. Закон справедливий, але, деколи треба вище, як Закон. Треба мати розуміння душі людини, того, що відбувається в її серці, треба зрозуміти, відчути, що відчуває та людина і тоді прийняти рішення. Бути лагідним – це означає вміти відчути і пережити те, що відчуває людина. Як? Це треба з'єднуватись тільки з Богом, молитись про це, хотіти цього, просити цього в Бога, тому що по-людськи це неможливо. Ніхто ніколи без Бога не може стати лагідним, справедливим правильно, в правильний час і в правильну міру. Коли Павло говорить про лагідність, це означає, що ми повинні залежати від Нього, навчитись від Нього.

3. «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою» (Филип'ян 4:6). Не просто, що ми байдужі, ні! Просто ми не беремо це на себе, ми не кладемо це на себе, ту ношу, яку ми не можемо понести. Ми беремо цей тягар і кладемо перед Господом. Цей тягар хоче роздавити нас, приплющити до землі. І ми не можемо бути байдужими, сказати, що нам все рівно. Ми не беремо на себе те, що ми не можемо понести. Ми передаємо це Господу. Коли ми дякуємо, це вже відкриті двері до вирішення. Ти дякуєш Богу за те, чого ще нема, що тебе тисне, гнітить, що диявол каже, що це неможливо, нереально. Ти дякуєш Богу, твоя віра зростає. Ми себе повинні переконати в подяці Богу, що для Нього немає нічого неможливого, і, рано чи пізно, Бог підніме нас над тією проблемою.

4. Мир Божий. «І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші Думки у Христі Ісусі» (Филип'ян 4:7). Це є стабільність, переконання в Бозі, що Бог є твій стержень, твоя основа, що небо і земля пройдуть, але Його Слова не перейдуть. Мир Божий приходить від Бога, від зустрічі з Богом, від Слова Божого. Світ миру не дає. Світ хоче мир забрати через негативну інформацію, негативні новини, через страх. Люди сьогодні живуть в страхові, не мають миру, бояться, панікують. Мир Божий – коли ти довіряєш Богу. Ми цього вчимось. Бог поміщає нас  обставини, де не хочеться радіти, де немає миру і Він каже: «Вчись!». Бог вчить нас в обставинах і ситуаціях. Християнство – це не теорія, це не просто знання Заповідей. Християнство – перш за все, це знання Бога, розуміння Його доріг, шляхів, це бажання жити для Нього, служити Йому. Ми вчимось жити. Ми в школі життя. Ми не просто ходимо до церкви, ми практикуємо, ми вчимось, як змінити коли погано, як перемогти проблему, коли вона є, як здолати труднощі.

5. Правильні думки. «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гіне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Филип'ян 4:8). Думки формують нас. Контролюйте, перевіряйте про що ви думаєте. Якщо ми контролюємо наші думки, ми себе формуємо. Сформуй себе, зміни себе!

6. «Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!»(Филип'ян 4:9). Бог миру буде з нами, коли ми робимо, коли ми практикуємо те, що ми навчились.

«Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Филип'ян 4:11-13). Я вмію, чи я можу – це означає, що я пристосований до життя, я практичний чоловік, я нормальна, земна людина з Божим, небесним серцем, яка розуміє страждання, проходить через проблеми, але, з другої сторони, абсолютно по-іншому дивиться і реагує на все, що відбувається.

Проповідь в відео-форматі