Любов і Зцілення

Євангельська Церква

7 кроків до благословенного життя

Том Джексон

«Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» − і провину мого гріха Ти простив. Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою – вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються». Багато хворіб – на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа – того милість оточує! Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!» (Псалом 31 (32)).

Часто, ми говоримо про бачення. Бог нам дав велике бачення. Біблія говорить, що слава Господня покриє землю, як море наповнює сушу. Але як це може статись? Як слава Господня може покрити всю землю? Отож, коли ми насаджуємо церкви, ми наповнюємо землю Божою славою. Ми йдемо в місця, де є духовна темінь і приносимо світло Євангелії, Добру Новину Ісуса. Таким чином, люди, які не знають Бога, приходять до Нього. Ми хочемо планувати і насаджувати церкви, які є христоцентричні, натхнені Святим Духом, відповідальні соціально, і все це є для Божої слави. Хіба це не є захоплююче бачення? Коли ми їдемо в те, чи інше місто насаджувати там церкву, то питання не в тому, чи є там взагалі інші церкви, а питання в тому, чи є там загублені люди. Нам потрібно більше церков, більше проповідників Євангелії. Нам потрібно більше людей, які засновують церкви, які служать.

Коли ми, наприклад, маємо конференцію, коли ми відчуваємо, що це є великий момент, всі ми хочемо сказати: «Так, місії Божій!», «Так, цілі Божій!», «Так, плануванню церков!»… Але потім щось стається… Ми залишаємо конференцію, повертаємось додому, до різних робіт, думаємо, як прогодувати сім'ю і, раптом, це велике бачення, яке веде нас до світу, втрачається в рутині життя. Це життя намагається нам заслонити Боже бачення. І це те, що ми всі переживаємо. Як Петро, Яків, Іван, ми маємо це пережиття на горі преображення, але, коли ми сходимо донизу, перше, що ми зустрічаємо – це зграя демонів. Труднощі життя чекають на нас для того, щоб ми забули про бачення, яке ми мали на вершині гори. Диявол не хоче, щоб ми виконали Божу волю. Ми маємо ворога. Він хоче вибити нас з нашого призначення. Але наш Бог Всемогутній, а диявол − ні! Диявол просто має 3 ключові зброї, які він використовує:

1. Обман – коли, він заставляє вірити нас в щось неправдиве.

2. Спокуса – коли він бере щось погане і робить так, щоб це виглядало чимось добрим.

3. Звинувачення. Він завжди шепоче нам на вухо про наші провини. Він говорить, що Бог святий, а ми ні, і, що ми через все те, що ми зробили, через наші гріхи, не виконаємо Божого призначення, не ввійдемо в Божу долю для нас. Диявол є генієм, щоб знайти ті речі, які ти дійсно зробив і використати їх для того, щоб ти почував себе винним, негідним, не святим, неприйнятим, непрощеним.

7 кроків до благословенного життя

1. Смиріння. «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!» (Псалом 31 (32):1-2). Цей Псалом написав Давид. В Біблії він є великим грішником, і також людиною, яка здатна каятись. Велике благословення йде від прощення. Допоки ви не знаєте це благословіння, ви не будете знати жодного іншого благословіння від Бога, тому що бути прощеним, омитим від свого гріха, бути прийнятим в Божу сім'ю – це найперший крок у всі благословіння. Уявіть собі Дім Божий, як Дім благословінь. Дуже багато благословінь в Домі Божому. Благословіння – це посмішка Божа з небес в ваше життя. Коли ви прокидається зранку, Бог не злий на вас, а усміхається вам. Він знає, як принести добро в ваше життя. Отож, смиріння – це те, що стосується нашого духовного стану. Ми не можемо бути прощеними, аж допоки не визнаємо, що ми є грішними. Деякі люди думають, що з того часу, як вони спаслись, вони більше не грішать. Перше благословіння – це бути чесним стосовно свого духовного стану, для того щоб ми могли бути прощеними. Написано: «Блаженний, кому подарований злочин…» (Псалом 31 (32):1). Павло цитує це Писання в Римлян 4, коли він вчить про виправдання вірою. Виправдання вірою означає саме це. Ми віримо в обітниці Євангелії. Бог не залічує гріхи нам – це не означає, що ми ніколи не грішимо. Це означає, що Ісус заплатив за гріх. Тож, Бог не просто закриває очі на це. Ісус заплатив. Отож, Він не зараховує цей гріх нам. Блаженний той, хто смиренний, тому що блаженне прощення, коли ми чесні стосовно свого духовного стану.

2. Сповідь, визнання. Давид говорить, що, коли він мовчав, його кістки почали тліти. Люди дивні створіння. Дехто думає, що може сховати свій гріх від Бога, як Адам з Євою в саду. Вони ховалися там, поза кущами, бо думали, що Господь їх не знайде. Господь завжди все знає, просто Він чекає на нас, щоб ми прийшли і визнали. Давид згрішив і намагався це сховати. І те, що нам тут запропоновано – це не ховати свій гріх, але прийти і визнати. І Давид говорить тут: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» − і провину мого гріха Ти простив» (Псалом 31 (32):5). Ми всі помиляємось. Не втікайте від Бога, біжіть до Бога! Біжіть до Нього, щоб прийняти прощення!

3. Стосунки, або інтимність. «Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!» (Псалом 31 (32):6-7). Коли ми, зустрічаючи якісь проблеми, біжимо до Бога, ми захоплені від того, що будемо в Його присутності. Чому ця особистість така щаслива і радісна? Тому що він не відчуває вини. Чому ми не почуваємо вини? Тому що визнали свої гріхи перед Богом. Коли ми не робимо це, ми біжимо в зворотньому нарямку, наші стосунки з Богом стають дистанційні. Господь запрошує нас в місце близькості, спілкування. Коли ми стоїмо кожен день близько з Богом, то, коли нещастя приходить, ми вже готові. Коли ми постійні в тому, що ми визнаємо свій гріх і каємось, Бог має це місце притулку для нас, щоб сховати нас.

4. Спрямування. Бог говорить нам куди йти: «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!» (Псалом 31 (32):8). Псалмоспівець пов'язує спрямування з прощенням. Він говорить, що коли ми стоїмо близько до Бога, тоді Господь дуже легко спрямовує нас і веде. Але, коли наші стосунки віддаляються, то, навіть, коли Господь говорить до нас, ми можемо не знати, або не почути, що Він говорить. Ми можемо пропустити Його скерування. Коли ми стоїмо близько до Бога, коли ми живемо в прощенні, коли ми регулярно визнаємо свій гріх і відчуваємо Божу близькість, то Йому, навіть, не потрібно говорити дуже голосно, Він шепоче. Але, часом, декому з нас, треба просто Господу кричати, щоб привернути нашу увагу. Одна з великих речей, які створюють провалля між Богом і нами – почуття провини. Визнай гріх, очистись і повертайся назад! Ми не хочемо, щоб будь-що тримало нас від Бога.

5. Здатність навчатись. Написано: «Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою – вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються» (Псалом 31 (32):9). Чому? Тому що вони не мають розуміння, їм потрібно вкладати в вуста ці вудила, поводдя, коли вони втікають, щоб ми могли їх стримати. Бог запрошує нас і пропонує вчитись від Нього. Ми хочемо мати серця здатні до навчання. Благословіння йде слідом за здатністю навчатись. Якщо ми не захищені, важко прийняти це направлення, або пораду від когось, тому що ми думаємо, що хтось ставить під сумнів нашу цінність, або кваліфікацію. Але це не так! Ця людина просто старається нам допомогти, тому що всі ми маємо і слабкості, і сильні сторони. Ми не можемо бачити свою спину, тому нам потрібен друг, який поправить все там. Тому, Бог запрошує нас, щоб ми мали відношення здатності до навчання з кожним, але, особливо, з Ним, щоб ми легко приймали від Бога те, що Він хоче нам сказати.

6. Довіра. «Багато хворіб – на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа – того милість оточує!» (Псалом 31 (32):10). Надійся, або покладайся на Господа. Прийми це рішення – вірити, що Бог є добрий, Він за тебе і ти можеш довірити Йому своє життя. Він мудріший за тебе і хоче благословити тебе. І, якщо ти робиш все за Його зразком, Він благословить тебе. Коли ми не хочемо довіряти Богу, ми, фактично, говоримо Йому, що ми розумніші за Нього, що ми знаємо більше, ніж Він, що ми можемо влаштувати краще своє майбутнє і без Нього. І це є просто неправда! Є багато різних причин, чому ми емоційно не можемо довіряти Богу. Можливо, ми мали, або маємо друзів, які нам говорили неправду. Можливо, є хтось з батьків, хто залишив нас, коли ми були ще маленькими. А, можливо, хтось з лідерів, чи пасторів зробили щось не те. Наші стосунки довіри з людьми були розбиті і, потім, ми проектуємо це на Бога і емоційно нам важко довіряти Йому. А Бог дає нам обітницю: «Хто ж надію свою покладає на Господа – того милість оточує! Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!» (Псалом 31 (32):10-11). Коли ми здатні довіряти Богу і покладаємось на Нього, довіряємо Йому своє життя, Він оточує нас Своєю милістю, любов'ю, ніжністю. Тому, коли ми прокидаємось зранку, в нас є це глибоке запевнення в Бозі, що Бог з нами, Він за нас, що сьогодні – благословенний день, що сьогодні – день перемоги, що сьогодні – день Божої цілі, Божої долі, не тому що ми добрі, а тому що Він добрий, не через те, що ми досконалі, а через те що Він досконалий, не через те, що ми зробили достатньо, щоб спастися, а через Ісуса, Який зробив достатньо, щоб спасти нас.

Псалмоспівець розпочинає з того, що говорить: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито» (Псалом 31 (32):1). Коли ми переживаємо благословіння, прощення, всі решта благословінь приходять в наше життя і кожен день є пригода, коли ми насолоджуємось присутністю Божою. Ісус помер, щоб ми жили чистим життям! Немає жодної причини жити під хмарою вини!

Проповідь в відео-форматі