Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Відновися силою Святого Духа

Олег Савчак

Для того щоб нам рухатись дальше, служити в Дусі Святому, нам потрібне сповнення Духом Святим, сповнення Його силою. День П'ятидесятниці – це народження Церкви, хрещення Духом Святим, зодягнення в Його силу. Хрещення Духом Святим відбувається один раз. Якщо ми не змінимо своє молитовне життя, не зміниться наше життя взагалі. Якщо ми не змінимо наш підхід, нашу уяву, думки про Бога, то і наше духовне життя не буде мінятись. Ми будемо плотськими, поверхневими християнами. Якщо ми беремо на озброєння те, що ми чуємо, що читаємо, бачимо і крок за кроком, мало помалу ми це втілюємо, тоді, наше життя починає мінятись.

Хрещення Духом Святим відбувається один раз, але сповнення, або наповнення Його силою – це має бути багато разів, регулярно, постійно. Відновитись силою Святого Духа – це знову сповнитись, відновитись, отримати свій прорив, тому що наше життя не складається тільки з світлих, величних моментів в Дусі Святому. Наше життя часто складається з так званих «гойдалок». Але від нас залежить наскільки ми будемо іти вверх, до Господа, сповнятись Його Духом, якщо в нас сьогодні є проблеми, якась подавленість, поганий настрій, якась битва, якісь труднощі. Чи ми сядемо надовго біля того «розбитого корита», будемо оплакувати свою долю, чи ми будемо все таки ставати, піднімати свій погляд до Господа, іти до Нього – це залежить від нас.

Всі апостоли, пророки, учні, часто, проходили різні періоди свого життя. Деколи, вони летіли, як на крилах, деколи, їм було добре, вони мали проявлення Божої сили, і, буквально, за якийсь час, деколи, навіть, за якусь мить вони впадали у відчай і в них починалась боротьба, вони переживали страхи. Тому, якщо ми переживаємо якісь страхи, чи сумніви, то не потрібно судити себе. Насправді, в кожного є слабкі моменти. Просто є різниця між сумнівами і невірством, між миттями страху і глобальним духом страху, який переростає в невірство і починає противитись Богу, Його обітницям, Його волі. Всі апостоли і пророки переживали ці важкі моменти, коли вони боялись, сумнівались, коли в них не було настрою, бажання йти вперед, робити щось для Бога, і, тим не менше, вони не відмовлялись від Бога. Вони не дозволяли сатані посіяти гіркий корінь невірства в їхнє серце, де би вони починали боротись і виступати проти Бога і впасти в таку велику депресію і відійти взагалі від Нього, Його волі. Тоді, це дійсно проблема. Тому, не бійтесь і не судіть себе, коли такі митті приходять. Ми просто повинні завжди іти до Господа, піднімати свої руки і говорити Йому правду, так як воно є, так як говорили мужі Божі. В молитві ми маємо бути справжніми, приходити до Бога з тим що в тебе на душі, на серці. Бог наш Друг. Він нас розуміє. Не потрібно притворятись перед Богом.

Повнота Духа Святого – це є для нас, але сила Святого Духа – це для інших людей. Для чого нам сповнюватись Духом Святим? Для того, щоб прийшов мир, радість, внутрішня перемога, щоб благодать Божа була в нас. Тобто, нам потрібна ця повнота, сповнення в молитві, в поклонінні, але сила Святого Духа – це вже для служіння іншим людям.

«І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна» (1 Царів 18:42). Це показник того, що це не є просто прорив віри, тому що, якщо б людина до кінця вірила і усвідомлювала, що відбувається і що буде за мить, вона б по-іншому себе поводила. Позиція в якій ми бачимо Іллю може говорити нам про розпач, відчай, сум, якусь безвихідь, страх, невпевненість. Тільки що він проголосив, що буде дощ і пройшов якийсь час, а дощу немає. Він сів, склався і чекає… Ілля був такий самий, як ми. Він мав свої страхи, сумніви, переживання. Він злякався: «А що, якщо не вийде?» Він схилився і почав молитися до Господа. Біблія не каже, як він молився, але, напевно, пройшов якийсь час.

Наполегливість.  «І сказав він до свого хлопця: «Вийди, подивися в напрямі моря!» І той вийшов і подивився та й сказав: «Нема нічого». Та він відказав: «Вернися сім раз!» (1 Царів 18:43). Уявіть собі, слуга біжить, це займає ще якийсь час, і, повертаючись назад він каже, що нічого немає… Як вам таке «підбадьорення»? Потім, він посилає свого слугу другий раз. Він знову іде, дивиться, і це, можливо, проходить ще якийсь час. Повертаючись, він знову каже, що нічого немає… І, часто, наша молитва, наша віра, наш прорив іде таким чином, коли ми проголошуємо, ми віримо, надіємось, покладаємось, ми доходимо на цю точку кульмінації (як ми думаємо), а насправді, це може бути другий, третій, четвертий, п'ятий раз… І, потім, наша віра починає згасати. Ми, деколи, так віримо в прорив в фінансах, в сім'ї, в стосунках, але на п'ятому разі ми зависаємо і кажемо: «А я то думав…».

Те, що ми повинні навчитись від Іллі сьогодні – це відновитися силою Святого Духа і дійти, отримати свій прорив. Наше життя складається з проривів. Бог хоче навчити нас «нової пісні». Що таке «нова пісня»? Нова пісня – це пісня прориву, це пісня пророча, пісня проголошення, пісня, яка сьогодні вам актуальна, це пісня, яка формує долю, життя, обставини.

Прославлення – це, коли ми притягуємо вогонь з неба, коли ми пророкуємо на свої обставини і ці обставини вимушені змінитись, підкоритись, тому що ми проголошуємо в пісні пророче слово на наші обставини і хочуть вони, чи ні, вони змушені змінитись. Проповідь Божого Слова повинна нести життя, відкриття, нести прорив, скерування.

Сьомий раз Ілля посилає свого слугу. Він приходить і майже все те саме, але є маленька якась хмара. Є люди, які вміють «підбадьорити». Не залежте від думки людей! Іллі було достатньо цього. Коли слуга побачив маленьку хмаринку, він сказав: «Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря». А він сказав: «Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ». І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ» (1 Царів 18:44-45). Для Іллі потрібна була маленька хмара, щоб це було абсолютне і повне підтвердження. Ми так збудовані, що, деколи, хоча б хмаринку, але ми хочемо побачити. Бог обов'язково дасть хмаринку, але, деколи, це не відразу.

Відновлення. «І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: «Устань та попоїж!» І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою.» І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив» (1 Царів 19:5-8). Ілля, з однієї сторони, мав радість, він отримав перемогу над лжепророками, але на цьому етапі він вже має звістку, що Єзавель сказала, що хоче його вбити. Ілля переживає страх. Так, він пророк, він знає Бога, але Єзавель − цариця, і вона видає укази і люди роблять те, що вона сказала. Пророки такі самі люди, як і ми. Вони так само бояться, сумніваються і в них так само є якісь битви. Він почав втікати. Ілля повірив в те, що його можуть вбити. Насправді, він був в замішанні, але є Бог на небі. Погрози від сатани мають тільки частково силу, але вони ніколи не будуть мати над тобою повну силу. Якщо б Єзавель насправді хотіла вбити Іллю, вона б послала таємно когось і вбила б його без будь яких попереджень. Але, часто, сатана кричить, погрожує, але, насправді, він не може нічого зробити. Є Бог на небі, Який контролює все. І є сатана, який частково має силу, але він контрольований Богом і Бог його тримає. Нам потрібно знати, що наш Бог сильніший. Він все контролює. Ілля в такій ситуації, коли на нього напав страх, він не знає що буде завтра. Бог два рази через Ангела дає йому воду і небесний хліб, він їсть це і відновлюється на силах. Біблія каже, що після того він ішов 40 днів. Навіть, тоді, коли ми десь спіткнулись і ми не є в тій досконалій Божій волі, Господь тримає Свої руки над нами.

Прорив. (1 Царів 19:9-18).  Ілля іде 40 днів і, здається, що прийшов в точку досконалості, Божої сили, але, насправді, Господь питає його чому він тут. Відповідь Іллі – це молитва людини, яка втомилась, яка боїться, розчарувалась. Але відповідь Бога захоплює. Господь ставить Іллю наверху, Він дає йому нове відкриття і веде його в поклоніння, в розуміння Божих доріг і шляхів. Господь дає йому це відкриття, що хоче навчити його послуху, вірності, послідовності, не просто чудес, не просто надприродних речей, але послуху. Послух краще за жертву. Ведення Духом Святим краще, ніж чудеса, зовнішні обставини, надприродні речі, тому що ведення Духом Святим містить і чудеса, і волю Божу, і ведення Духом Святим, а зовнішні, великі речі – це, часто, як шоу. І багато людей спіткнулись через те, що вони настільки захопились чудесами, що забули про самого Бога, про вірність, про святість, про послух. Господь вчить Іллю, що відносини з Ним, послух Йому набагато важливіші, ніж просто зводити вогонь і робити чудеса. Господь абсолютно не судить Іллю, не гнівається, Він не хоче витиснути з нього почуття неповноцінності. Він каже до нього: «Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією. А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе. І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей. А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його» (1 Царів 19:16-18). Бог дає Іллі завдання.

Нам потрібен прорив, сила Святого Духа. Ми повинні забути співати стару пісню «А я то думав…». Якщо ти думаєш, що ти спіткнувся і Бог тебе не любить, то ти помиляєшся! Якщо ти навіть зійшов вбік, від Його волі, Бог не відвернувся від тебе і не відкинув тебе!

Проповідь в відео-форматі