Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Загострене почуття справедливості

Олег Савчак

                      «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?»                                                                                                                                                                        (Екклезіяст 7:16).

На перший погляд, можна подумати, як можна бути справедливим занадто?  В нашому суспільстві, середовищі так бракує справедливості, чесності, порядності, святості… То що ж мається на увазі, коли Бог говорить: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру…» (Екклезіяст 7:16).

Кожен з нас має своє завдання від Бога, свою ціль, проходить свій шлях, несе свій хрест разом з Ним. Ми живемо, служимо з однієї причини – ми не є на цій землі просто випадковість. Ми маємо ціль, завдання, план від Бога, кожен з нас. І це план, який не подібний на завдання інших людей, які оточують нас. Тому, ми не повинні своє завдання, обдарування, свій план порівнювати з іншими. Ми відрізняємось, ми різні, але ми свято віримо в те, що Бог має для нас завдання. Бог благословляє нас, споряджає на цьому шляху. Коли ми йдемо, виконуємо Боже завдання, ми зустрічаємо певні труднощі, проблеми. На цьому шляху ми, часто, ображаємось, осуджуємо інших, заздримо, критикуємо, не розуміємо, робимо поспішні висновки, рішення щодо людей, подій і т. д. Чому це все виникає в нашому серці, в наших думках? Тому що ми свідомо, чи не свідомо бажаємо встановити «справедливість» з своєї точки зору, так, як ми це бачимо, відчуваємо, чи вважаємо. В нас склалось відчуття своєї власної справедливості, своїх власних цінностей, своя власна шкала оцінки системи цінностей до якої ми порівнюємо все те, що ми робимо, чи ті, чи інші заяви. А чому ми це все відчуваємо? Одна з причин – це несповнене очікування, не така міра отримування, не той спосіб винагороди, чи покарання себе, або ж когось. Це не обов'язково щось велике, глобальне. Це починається з маленького, коли почуття власної справедливості починає загострюватись, коли ми починаємо дуже сильно її відчувати з маленьких речей в яких ми не вміємо, або не хочемо розібратись.

В одній сфері людина може бути ревною, палати (коли ми обурюємось чому, наприклад, хтось не прийшов на репетицію хору), а з іншої сторони – самі не ходимо, наприклад, на ранкові молитви, і хтось із сторони обурюється на нас. Ми, деколи, думаємо, що якщо я ревний, я комусь докоряю, то значить зі мною все добре, а той, кому докоряють – з ним взагалі все дуже погано. Але, виявляється, що так питання ми навіть і не ставимо, тому що, якщо з одної сторони в нас щось і не дуже таки добре, то з іншої – в нас є ревність, і ми не можемо сказати, що ми погані, відступники і ми не віримо в Бога. Це залежить від сфери, від нашого власного контексту. В нашому житті все має свій контекст. Контекст – це те, що йде разом з текстом. Всі події в нашому житті є в контексті. Наше життя в контексті, наше служіння є в контексті, наші ідеї і рішення в контексті. Чому ми судимо один одного? Тому що ми поза їхнім контекстом. Ми, часто, перебуваючи в своєму контексті, дуже мудрі, радячи іншим людям, які перебувають в своєму контексті. Ми не розуміємо їх, ми не відчуваємо їх, але загострене почуття справедливості виникає в нас, саме в нашому контексті, саме в тому, що ми відчуваємо і переживаємо, але вже по відношенню не тільки до нас, але і до інших людей. Наперед Господь це прогнозував і наперед про це говорив. Дуже багато місць Писання по суд, про критику, про плітки, про обмови і т. д.

Кожен з нас має свою місію і завдання від Бога. Кожен з нас відрізняється, кожен з нас має свій контекст (свою сім'ю, своє житло, свою зарплату, своє служіння, своїх батьків, свою домашню групу і т. д.). Це є наш контекст. Якщо ми живемо, служимо Богу і рухаємось, виконуючи Його завдання в своєму власному контексті, то виникає думка – як ми і чому ми, і навіщо ми порівнюємо себе з іншими, якщо в них інший контекст і інше завдання, інший напрямок і інші дари від Духа Святого.

«Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих! А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!.. Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду та й кажуть: «Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?» Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, і ввесь день я побитий, і щоранку покараний… Коли б я сказав: «Буду так говорить, як вони, то  спроневірився б я поколінню синів Твоїх». І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!.. Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене а правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!» (Псалом 73(72):1-24). Чому на світі так багато неправди? В нас немає всіх відповідей, ми не маємо всіх пояснень. Псалмоспівець каже, що він, як те бидло. Коли людина насправді така є, вона так не молиться. Тільки, коли приходить просвітлення, людина просвітлена розуміє, як близько вона була до падіння і до відступлення, коли вона була наповнена заздрощами, осудом, звинуваченнями і т. д. Приходить просвітлення і він починає славити Бога.

Кожен з нас перед Богом особливий і унікальний. Якщо подивитись на відбитки наших пальців, то всі вони будуть різними. Це, як підпис Бога. Відбиток – це підпис тебе Богом, твоєї унікальності і неповторності. Бог кожну картину підписує по-іншому.

«Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: «Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам». Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: «Чого тут стоїте цілий день безробітні?» Вони кажуть до нього: «Бо ніхто не найняв нас». Відказує їм: «Ідіть і ви в виноградник». Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: «Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших». І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: «Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту…» А він відповів і сказав до одного із них: «Не кривджу я, друже, тебе, хіба, не за динарія згодився зо мною?Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?» Отак будуть останні першими, а перші останніми!» (Матвія 20:1-16). В першій ситуації робітники згодились з паном працювати за динарія. В другій – пан сказав робітникам, що буде належати їм, то він дасть їм. А в третій – пан просто сказав робітникам іти в виноградник і працювати. В кінці робочого дня пан заплатив всім по динарію. Хтось сказав, що він поступив несправедливо, вирівняв всіх. Але він не вирівнював всіх. До одного – він поступив по справедливості, до іншого – по милості, до третього – по благодаті. Можливо, він побачив контекст і вирішив благословити (частина зарплати, а частина, як благословіння). Але в очах інших людей загострене почуття справедливості, тому що «я ж працював більше!Так не чесно!»

В Біблії є загальні принципи і особисті пережиття, досвід. Є загальні принципи, як закони, ідеї, які стосуються всіх і є особисті пережиття і досвід тих, чи інших людей. Точно так само, як в житті – є якісь принципи, а є досвід, пережиття. Є благословіння за послух і прокляття за непослух (Повторення Закону 28). Є в Біблії труднощі, проблеми на шляху з Богом через послух Господу (Єремія був послушний Господу, а сидів в ямі з багнюкою. Чому? Через те, що він був послушний!).

Чи є в Біблії приклади про комфорт, коли людина була непослушна Богу і жила в комфорті? Луки 16:19-31 – історія про багатого і Лазаря. Написано , що був один багатий і він щоденно розкішно бенкетував, і був вбогий на ім'я Лазар. Цікаво те, що багатого, навіть, імені не згадувалось, хоча він був багатий. І був Лазар, ім'я якого можна було б опустити, тому що ми, переважно, знаємо по імені багатих (олігархів, прем'єрів і т. д.), на відміну від бідних (безхатченків, бідних людей). Яка зміна пріоритетів!? Ми порівнюємо їх, ми бачимо справедливість, і нам легше. Але, якщо б ми їх розділили, в нас взагалі б не було порівняння одного до іншого (чесно − нечесно, правильно – неправильно)? Що ми очікуємо, на що ми налаштовуємось це і буде впливати на наше сприйняття чесності, або справедливості.

«Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! Бо Він Той, що про Нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся  йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої. Як побачив же він багатьох фарисеїв та садукеїв, що приходять на хрещення, то промовив до них: «Роде зміїний, хто вас напоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому!Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні негасимім» (Матвія 3:1-12). Іван Христитель пророкує про Христа. Він має відкриття і розуміння, що це Христос, Месія.

«Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Матвія 11:2-3) – продовження тієї самої історії, але вже трохи в іншому контексті. Виявляється, що насправді Ісус і Іван Христитель і не ходили разом. Вони десь зустрічались, потім Ісус пішов у пустелю, і, якщо подивитись в контексті кількох Євангелій, ми побачимо, що Іван зразу після того був посаджений у в'язницю. Іван, навіть, не мав можливості походити з Ісусом, послухати Його проповіді, побачити Його чудеса… Проходить невеликий проміжок часу і Іван посилає своїх учнів до Ісуса, щоб вони запитали Його, чи Він Той, Хто має прийти. «Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина… І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» (Матвія 11:4-6). Чому Він так сказав? Тому що Іван був дуже близько до того, щоб спокуситися, він був близький до розчарування в вірі. Чи дуже добре він себе почував, коли сидів у в'язниці? І ще питання – за що він там сидів? А сидів він у в'язниці за правду! Тому що він, прийшовши до Ірода, сказав йому, що він не може мати за дружину дружину свого брата, що це неправильно і, рано чи пізно, Бог буде судити його за це. І Іроду це не сподобалось. Тому, він кинув його до в'язниці. Уявіть собі, Іван сидить у в'язниці за правду, що він чесний, порядний і в нього в думках – «А де справедливість? Де правда?» Чому він запитав це питання: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»  (Матвія 11:2-3). Тому що він мав часткове розуміння Бога, Христа, Його місії, будучи пророком. Пророк не розуміє Бога… Скільки ж більше ми, сьогодні, можемо не розуміти Бога? Чому ми, часто, сьогодні, думаємо, що ми вже Бога зрозуміли, що ми знаємо що чесно, де правда, як Бог має поступати, кого Бог має судити, карати, благословляти, підвищувати, понижувати? Звідки ми знаємо??? Просто те, що ми живемо в своєму контексті, мислимо згідно своїх відчуттів, пережиттів, досвіду… Ісус відповідає, що блаженний хто не спокуситься об Нього, хто буде триматись віри, навіть, коли він не розуміє, хто буде триматись і довіряти Богу, навіть, коли йому здається, ще нема правди на світі, нема чесності і справедливості. Чи ти будеш довіряти Богу,триматись за Нього, покладатись на Нього і йти за Ним кожного дня, чи ти дозволиш почуттям, емоціям, образі вирости і зайняти перше місце в твоєму житті?

Дуже важливо, щоб ми розуміли, що, часто, ми не маємо повної картини, ми не розуміємо до кінця Бога, ближнього, в кінці кінців, ми, навіть, не розуміємо до кінця самого себе. Часто, може бути так, що, роблячи комусь комплімент, ми можемо образити когось іншого. Це загострене почуття справедливості. Нам потрібно це відпустити. Нам потрібно зрозуміти, що Бог є справедливий, але Він є і милосердний. Одних Він буде судити по строгості, по справедливості, інших – по-іншому, згідно контексту тої людини, Своєї суверенної волі, згідно того контексту, як Він з неба бачить твоє минуле, теперішнє і майбутнє. Знаючи і розуміючи це, нам буде легше, ми будемо менше ображатись, засмучуватись, злитись, нарікати, жалітись. Ми будемо більше довіряти Богу, більше вірити, більше любити людей, молитись за людей, більше виправдовувати, ніж докоряти, ображатись і т. д.

Проповідь в відео-форматі