Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Благословіння залишку

Олег Савчак

Благословіння – це означає бути здатним, або спосібним щось чинити, або кимось стати. Тому, коли Бог благословляє нас, або, коли ми благословляємо  когось і кажемо: «Хай тебе Бог благословить!», то ми маємо на увазі, що Господь втрутиться і створить якісь такі обставини, ситуації, щось змінить в серці тої, чи іншої людини, чи нас, що це допоможе нам кимось стати, або щось зробити, чи чогось досягнути.

Бог створює атмосферу, дає ресурси, забезпечення, щоб те, чим Він благословляє, насправді, ставалось. Тобто, забезпечення і ресурси від Нього. Благословіння – це ресурс, сила, потенціал.

Що таке залишок? Залишок – це те, що залишилось невикористаним, невитраченим, рештки чого-небудь, зайва частина чого-небудь, лишок (їжа, яку не доїли, чайові офіціанту і т. д.). Залишок – це щось маленьке і незначне що залишилось і ми вже на нього ніякі акценти і ставку не ставимо.

Якщо ми говоримо «благословіння залишку», то по-людськи в цьому виразі вже є парадокс, тому що благословіння може іти від Бога, чи від когось великими сумами, чимось гарним, яскравим, але як залишок може стати благословінням? Для того щоб в залишку побачити, відчути, зрозуміти благословіння нам необхідний Бог, тому що інакше наше життя буде складатись з одних суцільних залишків. Так часто, коли ми дивимось на себе, на людей, на речі, на свої можливості, роботу, фінанси, сім'ї, ми дивимось людськими, фізичними очима і ми бачимо одні суцільні залишки. І чим більше ми акцентуємо увагу на ці залишки, тим більше приходить розчарування, смуток і ми починаємо по-іншому молитись.

«Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря. А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. Наближалася ж Пасха, свято юдейське. А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. Пилип Йому відповідь дав: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав». Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!» А Ісус відказав: «Скажіть людям сідати!» А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло». І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишилось їдцям із п'яти ячних хлібів. А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!» Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один» (Івана 6:1-15). Всі 4 Євангелії містять цю історію. Дуже мало є історій, свідоцтв, чудес, які описані у всіх чотирьох Євангеліях.

Ми бачимо картину, що слідує безліч народу за Ісусом. Ми не знаємо скільки часу вони вже так йдуть за Ним. Зближалась Пасха і Ісус, звівши Свої очі, побачив безліч народу. Він побачив, що вони розпорошені, голодні, втомлені, засмучені. Він не робив це чудо, щоб когось вразити, чи для людської слави. Головна причина, чому Він зробив це чудо – Він зжалився, змилосердився над людьми. Ісус навмисне задає питання: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» (Івана 6:5), щоб заставити учнів думати. Тому що, часто, коли ми приходимо до Бога, в нас одна думка – «Що Бог може мені дати? Простити гріхи? Благословити? Зцілити?» Ніхто з нас не прийшов до Бога і перше, що сказав: «Боже, я так хочу Тобі багато зробити!», «Я так багато хочу Тобі принести!».

Давайте будемо людьми, які повні життя, енергії, які віддають, несуть, сіють, благословляють, моляться, створюють атмосферу на роботі, вдома, в служінні, в будь-якому місці! Часто, навпаки, люди приходять до церков, щоб щось отримати від Бога.

Що Ісус може зробити через мене для інших? Про це вже набагато менше ми думаємо і молимось, тому що, часто, ми це вже усвідомлюємо пізніше. Апостол Павло саме з цього і розпочав, і, можливо, через це так далеко пішов.

Історія починається з того, що була безліч народу. Безліч народу – це благословіння, чи прокляття? Як з якої сторони подивитись. Натовп в даній ситуації – це була проблема. Не проблема для того, щоб їм послужити, проповідувати, але проблема для того, щоб їх нагодувати. Ісус дає Пилипу дуже гарне запитання. Він кидає виклик. Чому? Тому що, по-перше, Він за тілом єврей, по духу – Бог. Євреї завжди відповідають питанням на питання. Вони, часто, говорять так, щоб заставити думати людей. Ісус питає: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» (Івана 6:5). І тут, людина вже включається, а Бог випробовує. Запитуючи, Він вже Сам наперед знав. Пилип відказав: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав» (Івана 6:7). Чому саме 200 динаріїв? Якщо ми подивимось в контексті, то це було все їхнє збереження, вся сума, яку вони мали. Робітник в той час заробляв 1 динарій в день. Тобто, для них це була велика сума. Пилип натякає на те, що якщо, навіть, вони всі гроші вкладуть, то всім і по трішки не вистарчить поїсти. Тому, він пропонує Ісусу зекономити. Друга пропозиція від Андрія виражає невірство, незнання: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!» (Івана 6:9). Ісус розсадив всіх і починає діяти. Попередньо, написано: «бо знав Сам, що Він має робити» (Івана 6:6). Бог не є спонтанний. Він прогнозує речі наперед, Він передбачає, тримає все Словом благодаті Своєї. Ісус випробовував, Ісус питав, Ісус, в якійсь мірі, створював ситуацію, але Він Сам знав, що має робити.

Ми кажемо, що ми спасенні, віруючі, що наше життя в руках Бога, то як ми можемо сумніватись, що Бог про нас забув, що Він не відповідає, що Він не чує наші молитви?Як ми можемо так думати? Він випробовує! Він хоче заставити нас думати, щоб ми почули, були уважні, задавали питання, молились, читали Слово, щоб ми не були поверхневими людьми, щоб ми не були, як діти!

Ісус взяв те маленьке і подякував. Хто з нас дякує за маленьке, коли нам потрібне велике? Не можна бути невдячними людьми! Треба бути вдячними завжди! Ісус був вдячним перед Своїм Отцем. Ніколи ми не будемо мати багато, якщо не будемо цінувати те маленьке, що ми маємо. Ісус піднімає Свої святі очі і дякує за те мале. Це є принцип, це суть, корінь – вдячне серце.

Вирішення проблеми є в самій проблемі, якщо ми з Богом, якщо ми не нарікаємо, за все дякуємо. Принеси свою проблему до Ісуса і поклади її до Його ніг. Подякуй за те маленьке. Почни дивитись через призму життя, а не смерті, благословіння, а не прокляття.

Коли Ісус те маленьке розділив, воно почало множитись. Це принцип. Розділіть свій хліб, те маленьке, що ви маєте поділіться з кимось, благословіть когось, переключіть свій розум, почніть дивитись на себе не як на жертву, а як на дитину Божу, яка має що дати іншим. Завжди є що дати іншим. Вся Біблія наповнена свідоцтвами – і вдови, і сироти, і бідні завжди мали залишок. Для одних це залишок, а для інших – благословіння. Це є принцип.

Коли Він поділився, все помножилось, всі наїлись, наситились. Бог благословив. Кожен з них взяв собі скільки хотів. А як би ділили ми? Часто, ми ділимо порівно. Ісус взяв і дав, і хто скільки хотів стільки й брав, щоб всі наїлись.

Не всі зрозуміли, що це Месія, Бог, Спаситель, але зрозуміли, принаймні, що це Божий чоловік. Висновок більшість з них зробили неправильний, тому що хотіли зробити Його Царем. Він їх вчив Божі істини, підштовхував їх до розуміння Бога, вчив їх Своїм життям, і багато хто не розуміли. Тому, потрібен був час.

Декому з нас потрібен сьогодні час, потрібно 5, 10 разів почути те саме Слово, ті самі проповіді, молитви. Тому, не засмучуйтесь, якщо сьогодні ще щось не працює і ми ще чогось не розуміємо! Бог хоче навчити нас довіряти Йому, віддавати Йому Божу славу, щоб ми не були гордими, щоб ми не нехтували малим, щоб ми були вдячними. Він хоче нас навчити, щоб ми проповідували, свідчили про Нього іншим людям, щоб через нас Христос став явленим іншим людям.

В нас сьогодні є залишок, але, часто, в нас немає цього правильного погляду на залишок. Ми постійно очікуємо щось велике, нове, яскраве і ми нехтуємо залишком, ми невдячні. Ми не акцентуємо свою увагу на те, що ми маємо. Ми нехтуємо людьми, обставинами, речами, очікуючи чогось великого, грандіозного, не помічаючи, що вирішення проблеми , часто, є в самій проблемі, не помічаючи того, що ми не є бідні і нещасні, що, навіть, маючи маленький залишок, в руках Божих він може перетворитись великим благословінням як для нас, так і для когось.

Проповідь в відео-форматі