Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Чим наповнене серце, те говорять уста

Олег Савчак

Все, що ми говоримо кожного дня, має велику силу.

Луки 6:45 «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!»

Неможливо сховати те, чим наповнене серце, бо рано чи пізно це з’явиться на устах. Коли ми наповнюємось Словом, наші думки і слова відразу міняються. Коли ми починаємо освячуватись через Слово Боже, ми починаємо мислити біблійно, починаємо ототожнювати свої думки і себе з написаним Словом. Ісус говорить, що якщо ми маємо в серці щось лихе чи щось добре, то рано чи пізно ми це винесемо назовні. Тільки послухавши, про що людина говорить, відразу можна зробити висновок, в чому людина пробуває. Ісус порівнює наше серце з посудиною, яка не може бути порожня, вона обов’язко буде чимось наповнюватись. За наше серце йде постійна боротьба – хто туди щось покладе, чи світ покладе гріхи, чи Бог покладе від Свого Слова. І це впливає на наш світогляд, на все наше мислення, на все наше ставлення до людей і оточуючого середовища.

Якщо у людини немає бажанння молитись, читати Біблію, йти на служіння до церкви, значить її серце вже настільки переповнене світом, що немає місця для Бога. Якщо людину не тягне до Бога – її тягне до чогось іншого.

Щоб прийшло бажання, потрібно: 1) покаятися, відректися; 2) почати говорити слова, які нас можуть наповнити.

Коли ми читаємо Слово не завжди приходить відкриття, але в потрібний момент, Бог оживить те, чим ми наповнялися весь час.

Віра – це рішення, це прикладання зусиль, коли ми беремо Слово і ототожнюємо Його з своїм життям!

Перевірте себе - що виривається з ваших уст в момент якогось стресу?

Якщо всередині є якась проблема і приходить ззовні  спокуса на цю проблему, то ми не встоїмо.

2 Кор.4:6-10 «Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.»

Чому учні Христові не впадають в розпач? Бо вони до того наповнилися Словом Божим про радість.

Недостатньо бути людиною позитиву, якою б оптимістичною не була б людина – прийде момент і без Бога і Його Слова - вона здастя.